Якість насіннєвого матеріалу впливає на безпеку зерна нового урожаю

Високий урожай зернових та відповідність їх показників нормам стандарту значною мірою залежить від характеристики використаного під час сівби насіння, яке до висіву слід зберігати в умовах, що забезпечать вологість передбачену зоною «а» (для зерна пшениці, ячменю вівса, тритикале – 14 %) у відповідності до ДСТУ 2240-93. Умови зберігання необхідно контролювати, проводити попереджувальні та корегувальні дії, застосовуючи при цьому аерацію, вентиляцію, охолодження, хімічне обеззаражування та консервування.

Паралельно з контролюванням вологості зерна, слід моніторити енергію проростання та схожість насіннєвого матеріалу. Терміни зберігання насіння можуть бути різними. Для озимих культур у більшості регіонів України — це близько 5 місяців, перехідні фонди озимих культур — 12–24 місяці, насіння ярих — 7–8 місяців, а їх страхові фонди — 12–24 місяці.

Перед вирощуванням насіння будь якої культури слід підготувати площу, провести польову апробацію, яка включає контроль сортової чистоти (типовості), вмісту видової та сортової домішки, засміченості бур’янами, ураженості хворобами, ушкодження (заселеності) шкідниками. Тобто встановити придатність зерна цієї культури для використання як насіннєвого матеріалу. Зерно, зібране з площ уражених та засмічених склероцією, сажкою, стебловою та карликовою сажкою (пшениця, триттикале), рисовим афеленком, пелюшкою (оригінальне та елітне насіння гороху), білою та сірою гниллю (вика), м’якою пшеницею (оригінальне насіння твердої пшениці), а також в якому виявлено гали пшеничної нематоди (пшениця, тритикале), не може бути використане у майбутньому, як насіннєвий матеріал. 

Встановлено, що насіння зі зниженою енергією проростання та схожістю, травмоване, проросле, неякісно відсортоване, пошкоджене патогенною мікрофлорою зберігається погано, натомість як те, що вирощене за сухої сонячної погоди, зберігається добре. 

Вилягання зернових культур, особливо в ранні строки розвитку, значно погіршує якість насіння. Якщо його закладають на зберігання, то, як правило, воно має знижену лабораторну схожість. Важливо пам’ятати, що врожайність рослин, вирощених з такого насіння, завжди низька. 
Запізнення зі строками збирання, також негативно впливає на якість насіння й тривалість зберігання. Наявність пророслого зерна у насіннєвій масі може призвести до значного зниження схожості та переведення всієї партії насіння до некондиційної. 

Особливої уваги вимагає насіння, зібране у вологий період, адже воно має вологість вищу за критичну (для пшениці, жита, ячменю, тритикале – 14,5–15 %; вівса, кукурудзи – 13,9–14,5 %, проса – 13,5–14,0 %). У такого насіння під час зберігання підвищується інтенсивність протікання біохімічних процесів, а це призводить до швидкої втрати поживних речовин та схожості. 

Паралельно з контролюванням вологості зерна, слід моніторити енергію проростання та схожість насіннєвого матеріалу

На зберігання насіннєвого матеріалу істотно впливає його вологість та фізіологічний стан. Найбільш стійке під час зберігання насіння з високою життєздатністю, яка значною мірою залежить від інтенсивності дихання. Основний фактор, що його регулює, це вміст вологи в насінинах. З підвищенням температури інтенсивність дихання насіння зростає, що спричиняє втрати сухих речовин, різкого зниження схожості. За підвищення вологості збільшується ризик розвитку мікроорганізмів, комах та кліщів, що сприяє самозігріванню. На цей процес впливає наявність у масі пошкодженого шкідниками, травмованого, морозобійного насіння, а також вміст грудочок землі, пилу, органічні та інші домішки. Важливо під час зберігання насіння також звертати увагу на вологість і температуру навколишнього середовища. 

У галузь атестації лабораторії моніторингу якості та безпеки кормів і сировини Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН входить як об’єкт дослідження насіння сільськогосподарських культур, тому тут постійно проводять роботу з контролю показників, які характеризують його якість. 

Норми сортових та посівних якостей насіння диференціюються за етапами насінництва та його призначенням. Не допускається до сівби насіння, в якому виявлено карантинні бур’яни (насіння, плоди), шкідники та хвороби згідно переліку, затвердженому Мінсільгосппродом України 19 червня 1992 року. У переліку зазначено низку грибних хвороб рослин, зокрема пурпурний церкоспороз сої, рак стебла сої, диплодіоз кукурудзи, вугільна гниль сої, фітофторозна гниль сої, а також вірусні хвороби — різні види мозаїк (ячмінна, кукурудзяна, штрихувата, американська, веретеноподібна смугаста). Не допускається наявність живих шкідників та їхніх личинок, адже вони пошкоджують насіння. Наявність кліща у насінні І репродукцій не повинна перевищувати 20 шт./кг.

Одним із важливих показників насіннєвого матеріалу є вміст вологи, який для більшості злакових культур не повинен перевищувати 14 %, а для бобових 15 %. Показник вмісту основної культури у партії мінімум 99,0 %, для кормових бобів — 99,5 %, для сої — 99,7 %, для вики посівної — 98,0 %. Схожість має становити для бобових не нижче 90 %, а для гороху — не нижче 92%. Для злакових цей показник має бути не нижче 92 %, для жита – 90%, пшениці твердої й тритикале кормового – 87 %. Показник схожості має найбільше практичне значення, адже виходячи з нього, обраховуються страхові надбавки і норми висіву, проєктується густота рослин. 

На зберігання насіннєвого матеріалу істотно впливає його вологість та фізіологічний стан

Показник схожості є також найвагомішим аргументом маркетингу, і насінницькі фірми повинні і приділяють цьому виключно важливе значення. Показник сортової чистоти повинен перебувати у межах від 99,6 % до 99,9 %. Тому перед висіванням будь-якої культури його слід обов’язково перевірити. Вивчаючи якість насіннєвого матеріалу пшениці з’ясовано, що в її зразках, відібраних за останні три роки, вміст вологи нижчий 14 % і перебуває в межах від 7,36 % до 13,94 %. Показник схожості нижче 92 % був визначений у максимум 10 % зразків, а у 70 % був у межах від 98 % до 99 %. 
Щодо насіння ячменю, то цей показник схожості у більшості зразків був у межах від 92 % до 99 %, тобто відповідав нормованому значенню, хоча разом із цим серед досліджених зразків було близько 15 % з показником схожості нижчим ніж 92%. 

Разом із показниками енергії схожості та схожості насіння, важливо знати показник маса 1000 зернин, адже від цього показника залежить кількість використаного насіннєвого матеріалу та якість і кількість майбутнього врожаю. Як правило, цей показник корелює з крупністю, а за однакового розміру характеризує щільність внутрішньої структури зерна і кількість поживних речовин, що містяться у ньому. Залежить він від сорту, виду та різновидності, а також району вирощування. Істотно позначається на масі частка вологи у зерні, тому масу 1000 зернин слід виражати у перерахунку на суху речовину. В цьому випадку, з середньої проби відбирається наважка для визначення вологості і маси 1000 зернин. В середньому цей показник для кукурудзи, квасолі, кормових бобів цстановить до 500 г, для гороху, нуту і сої — 200 г, для пшениці, жита, ячменю, вівса, тритикале, рису, сорго, вики — 50 г, для проса — 25 г. За даними Інституту кормів та сільського господарства Поділля маса 1000 зернин пшениці, вирощених за останні три роки, була в межах від 37,9–56,3 г, а ячменю від 36,8 до 58,4 г. 

Щодо бобових, то у них показник вологості теж має бути не вищим 14 %, а за останні роки спостерігається тенденція до зниження цього показника, причому у 1,5–2 рази. Щодо схожості, то до сівби допускається матеріал, у якому цей показник відповідає мінімум 90 %. Нажаль, у 30–40 % зразків сої визначався нижчий показник, як наслідок — лише 60–70 % насіння цієї культури, вирощеної у Лісостеповій зоні, може бути використано в якості насіннєвого матеріалу. 

Важливо звертати увагу на зараженість насіннєвого матеріалу злакових та бобових культур, адже зустрічаються зразки пшениці, в яких вміст заражених фузаріозом зернин може досягати 24,0%, а у насінні сої — до 49,0 %. Такий матеріал не може бути насіннєвим, адже наявність спор фузаріозних грибів у такій кількості сприятиме їхньому поширенню у зерні нового врожаю і, як слідство, накопичення у ньому мікотоксинів.

Гриби роду Fusarium забруднюють зерно не лише спорами, а й продуктами своєї життєдіяльності (дезоксиніваленоном, зеараленоном, фумінізином, Т-2 токсином), що значно небезпечніше. Зерно уражене цими грибами білувате, іноді із плямами оранжево-рожевого кольору, легковаге, щупле, нежиттєздатне. Для зерна м’якої пшениці першого-третього класів допустимий рівень фузаріозного зерна — 0,3–0,5 %, а для четвертого – 1,0. 
Щодо зерна твердої пшениці, то допустима межа зіпсованого зерна — це 0,2-0,5%, а для четвертого і п’ятого класу — 1,0%. Серед зразків зерна, яке досліджувалося у лабораторії, зустрічалося таке, в якому цей показник був значно вищим. Причому з кожним роком середній показник вмісту фузаріозного зерна зростає. Так, якщо у 2022 році цей показник був на рівні 1,92 %, то у 2023 році — 2,92%, а у 2024 році це вже 3,02 %. Через заспореність зерна спорами гриба Fusarium у ньому наявні мікотоксини. Таке зерно ще не зберігалося, а вже містить ці токсичні речовини і навіть якщо їх кількість у межах допустимого рівня, то після зберігання, навіть протягом незначного часу, вміст зеараленону, дезоксиніваленону, Т-2 токсину, фумінізину збільшиться і може перевищити допустимі їх рівні. Слід розуміти, що негативна дія цих речовин має сумарний ефект, тому використання такого зерна в якості корму для тварин і харчової сировини для людей украй небезпечно. 

У зв’язку зі зміною клімату спостерігається тенденція до збільшення відсотка ураженості зернових сажками

Часто у зернових партіях зустрічається сажкове зерно – це зерно, у якого борідка або частина поверхні забруднена спорами сажки. Зерно пошкоджене сажковим грибом–паразитом набуває запаху, властивого триметиламіну. Очистити зерно від сажки можна трикратною обробкою на щіткових машинах, а також промиваючи зерно перед помелом. Обмежений уміст такого зерна є допустимим у партіях, які спрямовуються на продаж, а саме лише 5,0 % для першого і четвертого класу і 10 % для п’ятого класу твердої пшениці. Це наслідки зараження пшеничного колоса, після якого на ньому лишаються так звані мішечні зони, що мають чорне забарвлення. На жаль, це захворювання є доволі поширеним, а тому в невеликій кількості допустиме, так для м’якої пшениці першого-третього класу не більше 8,0 %, а для четвертого не більше 10 %. За останні роки перевищення цих допустимих рівнів не було виявлено. 

Ріжки або спориння мають вигляд склероціїв – це зимуюча форма міцелію грибів роду Claviceps, яка має довжину 6–30 мм. Вражає пшеницю рідше, частіше жито. Ріжки попадають у ґрунт під час збирання врожаю, випадаючи з колосу. Весною вони проростають у ґрунті, на їхній поверхні появляються вирости у вигляді головок на нитковидних ніжках. В період цвітіння зернових у головці гриба дозрівають спори, які з силою вистрілюють і потрапляють на колос. 

Ріжки або спориння мають вигляд склероціїв – це зимуюча форма міцелію грибів роду Claviceps, яка має довжину 6–30 мм (жито, уражене ріжками)

Зерно м’якої пшениці, призначене для борошномельного виробництва, не повинно містити більше ніж 0,05 % зернин, уражених цим грибом для першого–третього класу і 0,1 (0,05 сажки і 0,05 ріжки) для четвертого класу. Борошно і висівки з умістом 2 % ріжкового зерна є небезпечними для тварин, тому що містять шкідливі алкалоїди. Дія цих речовин під час зберігання зерна поступово ослабляється, сушіння також знижує їхню дію. Цього зерна можна позбутися, пропустивши його через сита з отвором 1,8 × 20 мм (жито) і 2,2 × 20 мм (пшеницю), а також на трієрах з комірками 4,5–5,0 мм. 

Інші показники якості зерна злакових культур, а саме натура, масова частка протеїну, масова частка клейковини у пшениці та її якість (показник ВДК і число падіння) контролюються обов’язково. Адже кожен з цих показників — це додаткова інформація щодо якості майбутнього виробу, його харчової та біологічної  цінності для організму людини.

Л. Чорнолата, канд.  с.-г. наук, с.н.с., Т. Найдіна
Інститут кормів та сільського господарства Поділля