Як перезавантажити грунти, які не орються?

Деякі фермери бояться втрати врожайності після переходу на no-till. У багатьох випадках ці побоювання підтверджені агрономічними дослідженнями. Ключове питання полягає в тому, що є причиною поступового зниження врожайності, яка спостерігається в полях і на дослідних ділянках. Наприклад, Університет штату Вермонт зафіксував незначне зниження врожайності при переведенні на no-till полів, де безперервно панувала монокультура кукурудзи. Цей ефект тривав, поки не почалося поліпшення грунту завдяки покривній культурі та зниженню обсягу механічних обробок.

А от виробники молока відзначають, що у них зниження врожайності кормових культур не спостерігалося. Може через те, що вони угноювали поля?

Дослідження Університету штату Вермонт, яке охопило дані з великої кількості фермерських господарств, не показали зниження врожайності, коли сіножаті оброблялися гербіцидом попередньої осені. Ще один аргумент на користь no-till — у світлі кліматичних змін і зниження кількості опадів і збільшення тривалості посух влітку — зростання врожайності кукурудзи порівняно з традиційним обробітком грунту.

Та який би не використовувався метод обробітку грунту, яка б культура не вирощувалася — для прибутковості господарювання потрібна достатня родючість.

Агрономи Університету штату Массачусетс застерігають, що за технології no-till складніше управляти рівнем рН грунту: перехід на no-till найкраще здійснювати тоді, коли рН вже приведено до потрібного рівня. Це вимагає складання плану управління родючістю грунту не менш ніж за сезон до будь-якої суттєвої зміни технології грунтообробки.

З технологією no-till розкиданням гною грунт не удобриш: якщо немає обладнання для отримання та вприскування гноївки, амонійний азот (на який припадає до половини всього азоту в гноївці) може вивітритись в атмосферу. Але багато дослідників і фермерів вірять, що переваги технології no-till, зокрема, використання азоту приораних пожнивних решток, перекривають шкоду від потенційних втрат азоту.

Покривні культури засвоюють азот із гною та залишковий азот з попереднього сезону, що знижує потреби в азоті наступного врожаю кукурудзи. Та навіть у цьому випадку більшість експертів із технології no-till радять вносити близько 30–50 кг/га азоту як стартове добриво. Це особливо необхідно, якщо жито чи інші озимі покривні культури були приорані у пізнішій фазі розвитку.

Щорічне внесення азотних добрив підвищує кислотність грунту. Багато тваринницьких господарств, розкидаючи гній, додатково знижують рН грунту. І щоб нейтралізувати кислотність, створену 1 кг сульфату амонію, потрібно 7 кг вапняку.

На кислих грунтах доступність багатьох елементів живлення погіршується. Коли рН грунту падає до 6,0, 20% внесених добрив марнується, зокрема, майже половина фосфору і 10% і більше азоту. Коли рН падає до 5,5, марнується третина добрив, а доступними залишаються лише близько 75% азоту і калію і менше половини фосфору.

Більше того, в кислому середовищі зростає засвоюваність деяких шкідливих елементів, наприклад, алюмінію. Вапняк не тільки повертає рН грунту до бажаного рівня, а й виступає джерелом таких елементів живлення, як кальцій і магній.

Сидерати

Введення покривних культур у технологію no-till скоріше за все знизить затрати на добрива. Це підвищить вміст органічної речовини в грунті. «Покривні культури також здатні знизити вилуговування калію, мінімізуючи обсяги внесення добрив на наступні культури», — розповідає Річард Керсберген із Університету штату Вермонт.

Перед появою технології no-till покривні культури використовували порівняно мало аграріїв. Дослідження геологічної служби США в 2014 року в межах 5 графств показало, що частка площ, де наступником кукурудзи були покривні культури, коливалася від 22 до 37%. Попередні дослідження фіксували частку площ, зайнятих покривними культурами, на рівні всього 10%.

Супутникові знімки території чотирьох графств штату Пенсильванія показують, що частка площ, де використовують покривні культури, за 2009-2013 роки збільшилася з 40 до 65%. На більшості з цих площ вирощувалася кукурудза на силос. Тоді як уся рослинна маса йшла на силос, лише невеликі обсяги рослинних залишків ішли на удобрення грунту. У технології no-till покривні культури виходять на передній край.

Але треба знати оптимальні умови для обраних покривних культур. Наприклад, конюшина вимагає рН не нижче 6,2–6,5, а люцерні до вподоби більш нейтральний грунт, вз рН у межах 6,4–6,8.

Фальшиві вигоди

Зазвичай за технології no-till рН поверхневого шару нижчий, ніж у решті грунтового горизонту. «Цей низький рН може справляти особливий ефект зниження врожайності рослин, — говорить Леон Дж. Ресслер, агроном зі штату Пенсильванія. — Від цього може знизитися і ефективність гербіцидів».

Якщо стандартний аналіз грунту не показує потреби в вапнуванні, але Ви використовуєте технологію no-till, потрібно відібрати додатковий поверхневий зразок глибиною не більше 5 см для визначення рН поверхневого шару, — продовжує він. Хоча зразки можна відправляти до лабораторії окремо, з метою прискорення і здешевлення процесу він радить використовувати комплекти для польового визначення рН.

Якщо поверхневий рН менше за 6,2, Ресслер радить провести вапнування грунту за кілька місяців до посіву. Так вапно буде занесене в грунт дощами заздалегідь до вирощування культури.

Науковці Університету штату Массачусетс зауважують, що речовини, внесені на поверхню грунту, включаючи вапно, можуть сконцентруватися в верхньому шарі. Вони погоджуються, що аналіз грунту на глибину 5 см, як і стандартний аналіз на глибину 15 см, може бути корисним для визначення складу грунту.

Вони стверджують, що якщо концентрація азоту в зразку з глибини 15 см є оптимальною або підвищеною, то нічого переживати про акумуляцію азоту в поверхневому шарі грунту. Однак якщо 15-сантиметровий зразок показує низький або дуже низький вміст азоту, а на глибині 5 см концентрація висока, вони рекомендують вносити під час посіву або окремо фосфор і калій.

Якщо вносити добрива під покривну культуру або під зернову, потрібно знати норму внесення.

«Це марна трата часу і грошей — впроваджувати або поліпшувати травостій, коли родючість грунту або рівень рН недостатні для основних культур», — говорить С. Рей Сміт, фахівець із фуражних культур зі штату Вірджинія.

«Коли дерновий покрив слабкий по причині стоншення потрібних трав і бобових і через занесення широколистяних бур’янів, часто ситуацію можна суттєво поліпшити шляхом сумісного висіву трав і бобових», — продовжує він. Відтак фахівець радить перед посівом внести гербіциди, добрива, вапно і скосити покривні рослини, якщо їх висота становить від 5 до 10 см. Також не рекомендується підсівати люцерну в існуючий травостій цієї культури віком понад 1 рік.

Коли конюшинно-трав’яний покрив зріджується, найкраще посіяти траву і конюшину сівалками no-till. Звичайні зернові сівалки діятимуть настільки, наскільки вони проникатимуть у грунт і наскільки адекватно загортатимуть насіння. «Надзвичайно важливо низько скосити травостій, щоб добре контролювати бур’яни і мати оптимальні родючість і рН грунту», — додає С. Рей Сміт.

Кожне поле і кожна операція мають свої особливості. Безумовно, no-till може заощадити дорогоцінний час навесні. Алю ключ до успіху — це мати попередній план того, як привести рН грунту до потрібного рівня, знати ефект від травостою бобових культур-попередників і знати, які сорти чи гібриди кращі для Вашої місцевості. Тоді можна бути впевненим, що Ваш грунт здоровий і вродить якомога краще.

За матеріалами зарубіжних аграрних ЗМІ

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com