Як на поліських пісках фермер вирощує гарбузи

За 30 км від білоруського кордону, в селі Рудня Левківська, знаходиться фермерське господарство «Де Марко Агро», на полях якого успішно вирощують гарбузи. Власник господарства, Руслан Завгородній, свою фермерську діяльність почав одразу після звільнення зі служби.

Початок аграрного бізнесу Руслана припав саме на початок 2022 року. Ще в січні того ж року фермер готувався провести першу весняну посівну на полі, проте все змінилось в лютому, коли довелось боронити Київщину від окупантів. Коли територія була звільнена, фермер провів заплановану посівну і для початку посіяв гречку, наступного, 2023 року, соняшник, а вже з 2024 року вибір зупинив на гарбузах.

Де брати кошти на власну справу: про депресивні регіони та грантові програми

Коли фермер-початківець лише розпочинає власну справу, фінансові джерела для цього зазвичай мають два основні напрями – кредити та гранти. «Я починав саме з кредитів – каже фермер Руслан Завгородній. — Для учасників грантових програм — це цілком нормальна ситуація, коли не вистачає коштів і їх потрібно десь брати. Адже для розвитку і розширення бізнесу потреба у фінансуванні лише зростає, тому постійно шукаєш додаткові ресурси». 

Фермер розповідає, що спочатку традиційно звернувся по гроші в банк. Розповідаючи про власний бізнес, фермер пояснив: його господарство розташоване приблизно за 60 кілометрів від Чорнобиля й за 30 кілометрів від кордону з Білоруссю – саме там, де заходили окупанти. Банк йому відмовив.

За словами Руслана, нині часто вживають поняття «депресивні регіони». Саме таким, за його словами, можна назвати Полісся. Тут можна зустріти села, де залишилися двоє чи троє мешканців, а від самого населеного пункту лишається лише назва, а подекуди й табличку вже знято. Регіон і так сильно постраждав від Чорнобильської катастрофи, а війна, по суті, остаточно «добила» ці села.

Після повернення до роботи фермер почав активно шукати можливості для розвитку. Адже, за його словами, не можна зупинятися на місці – треба рухатися вперед. 

Руслан Завгородній, власник господарства «Де Марко Агро»

Для розвитку своєї справи Руслан Завгородній взяв участь у програмі «Агрокебети. Рости своє», яку реалізує Фонд «МХП-Громаді» спільно з партнерами. Після проходження програми фермер отримав грант у 200 000 грн, кошти якого пішли на модернізацію сушарки — встановлення автоматичної системи перемішування насіння. 

Гранти, за словами фермера, не є основним джерелом коштів, проте вони дають можливість прискорити розвиток господарства: те, на що без додаткового фінансування пішло б 5–10 років, тепер можна досягти за значно коротший термін – приблизно за 2–5 років. У нинішніх умовах це особливо важливо.

Нішеві культури — як варіант старту в аграрному бізнесі

Фермер зупинився на вирощуванні нішевих культур — зокрема гарбузів на насіння, бо вважає, що нішеві культури чудово підходять для дрібних аграріїв. Шляхом проб і помилок фермер почав розвивати власний бізнес.

Полісся вирізняється досить своєрідними кліматичними умовами. «Якщо деякі фермери бідкаються на посуху, а інші – на підтоплення, то в нас буває і те, й інше. Навесні поля затоплює, а потім усе дуже швидко висихає, бо ґрунти піщані, і врожай буквально згорає». Саме тому, каже фермер, важливо не лише підбирати культуру, яка здатна витримати такі умови, а й завчасно подумати про ринок збуту. 

«Серед фермерів-початківців чимало тих, хто ще не до кінця розуміє, чим саме хоче займатися, — каже Руслан. — Ті, хто планує подавати на гранти, повинні спочатку визначити для себе, який продукт вони хочуть створювати і на який ринок виходити. Це не означає, що саме з цим продуктом ви врешті працюватимете, але початкове бачення необхідне. Важливо навчатися, аналізувати ринок і все прораховувати. Гранти дуже допомагають. Але це лише допоміжний, а не основний засіб для реалізації планів. Треба самому вкладати у свій бізнес».

Про початок власного бізнесу

Спершу Руслан Завгородній планував займатися вирощуванням лохини. Однак підрахувавши та оцінивши стан земель, від цієї ідеї довелося відмовитися. Хоча місцеві поля й не були забруднені радіацією після Чорнобильської катастрофи, вони десятиліттями заростали. Довелося розкорчовувати та проводити ретельну підготовку ґрунту. І саме тоді, коли роботи були завершені, розпочався 2022 рік: територія господарства опинилася в окупації, на підприємство вдерлись ворожі війська, побили працівників, і навіть намагались вивезти техніку. Дім Руслана в Ірпені був зруйнований ворожим снарядом. Упродовж одного дня фермер втратив практично все своє майно.

У 2022 році стало зрозуміло, що про лохину доведеться забути – потрібно сіяти гречку. А для цього треба було оперативно шукати ресурси, знаходити пальне, аби хоча б заправити техніку та провести посівну. Хоч і з запізненням, проте того ж року фермер таки засіяв свої поля гречкою. 

Згодом, коли Руслан повернувся до розрахунків, зрозумів: у цій кліматичній зоні гречка – далеко не найвигідніша культура. «Розвиток сільського господарства в Україні суттєво відрізняється від інших країн. По-перше, воно дуже неоднорідне. По-друге, кожному фермеру важливо знайти себе. Якщо ваша кліматична зона придатна для вирощування соняшнику чи кукурудзи, і це приносить результат – чудово, працюйте, ведіть економічні розрахунки й розвивайтесь далі.

Фермер зупинився на вирощуванні нішевих культур — зокрема гарбузів на насіння, бо вважає, що нішеві культури чудово підходять для дрібних аграріїв

Якщо ж ні – треба вміти зупинитись і шукати інші ніші, інші культури для вирощування, які б приносили прибутки. В моєму випадку цією культурою став гарбуз. – розповідає Руслан. — По-перше, я можу контролювати всі технологічні процеси – від сівби до збирання. Техніку можна використовувати або власну, або орендувати. Купити зерновий комбайн за 100 тисяч доларів я собі поки що не можу дозволити. Був у нас випадок, коли комбайн, на який я розраховував, вчасно не приїхав на поле. В результаті, я отримав значний збиток. Саме тоді зрозумів: потрібно щось змінювати. Нішеві культури, на щастя, дають можливість контролювати процес від початку до кінця» — пояснює фермер.

Основним напрямом діяльності є експорт сушеного насіння. Дрібне та некондиційне насіння ефективно використовується для виготовлення олії, тоді як відбірне насіння постачається на міжнародні ринки: до Європи, Близького Сходу, Азії та Африки. Спеціальне дрібне фасування насіння на цьому етапі виробництва поки що в господарстві не розглядають. Продукт фасують у 30-кілограмові мішки, оскільки кінцевий споживач використовує його в готовому вигляді, що робить додаткове дрібне фасування непотрібним. Так само відмовились від смаження та фасування насіння у дрібні пакети, що дає змогу економити ресурси та зосередитися на досягненні поставленого плану — вийти на необхідні обсяги протягом 2–3 років та освоювати нові ринки збуду продукції. 

У планах господарства – перейти до повного циклу виробництва продукту: від вирощування, первинної доробки до калібрування, відокремлення домішок і пакування. І нарешті – прямий експорт. Саме таким чином, за словами фермера, можна розвивати бізнес, а не лише триматись на плаву. 

Руслан каже: сьогодні важливо частіше говорити про те, як ветерану насправді розпочати власну справу і не боятися труднощів. «Ми, українці, вижили і це найважливіше. Серед тих проблем, з якими ми стикаємось, – мінлива погода, брак кваліфікованих працівників, відсутність сучасної техніки чи доступних кредитів – усе це дрібниці. Ми переможемо! Ми вже перемогли!».

У цьому жодних сумніві немає!

Юлія Наружна, j.naruzhna@univest-media.com