Вплив строків сівби і норм висіву на зимостійкість і врожайність ріпаку озимого

У Дніпропетровській області головною олійною культурою завжди був соняшник, посівна площа під яким сягає з року в рік 0,5 і більше млн. га, що негативно позначилося на ґрунтовій родючості та, особливо, фітосанітарному стані посівів. Останніми роками спостерігається тенденція скорочення площі посіву під соняшником та збільшення під альтернативними олійними культурами: ріпаком озимим, льоном, гірчицею. Наразі площа посіву ріпаку озимого в області перевищує 110 тис. га. 

При вирощуванні ріпаку озимого необхідно строго враховувати зональний фактор. Впровадженням правильної, науково обґрунтованої агротехніки ріпаку озимого можна певною мірою компенсувати вплив несприятливих ґрунтових чи кліматичних умов степової зони України. 
Строки та норми висіву ріпаку озимого, а також їх вплив на врожайність та якість насіння були і залишаються об’єктом вивчення низки дослідників як у нас у країні, так і за кордоном. Ця проблема актуалізувалась у зв’язку зі змінами кліматичних умов та виведенням гібридів із високою зимостійкістю. 

Дослідження проводили в 2022–2024 рр. Мета досліджень — визначити вплив строків сівби і норм висіву ріпаку озимого гібриду Темтейшн (компанія DSV - Німеччина) на ріст та розвиток рослин, зимостійкість та продуктивність культури в агро-кліматичних умовах північного Степу України. 
У двофакторному досліді фактором А виступали строки сівби, а саме 20.08, 30.08, 10.09 та 20.09, фактором В – норми висіву: 0,5; 0,7 та 1,0 млн. шт./га. 
Повторність дослідів триразова, розміщення ділянок – рендомізоване. Застосовували загальноприйняту для степової зони агротехніку проведення досліджень, крім елементів, що вивчалися.

Одним із важливих показників, що визначають строки сівби сільськогосподарських культур є температура ґрунту. В досліді встановлено, що при сівбі 20 і 30 серпня середньодобова температура ґрунту перебувала в межах 26...28 °С, при цьому зниження її в нічний час становило 20-30%, а підвищення вдень на 30–40 %, що суттєво перевищувало оптимальні значення для проростання насіння. Істотне зниження температури ґрунту спостерігалося при сівбі 10 вересня. Середньодобова температура ґрунту в цей період знаходилася на рівні 21...23 °С. Значення, близькі до оптимальних, для проростання насіння ріпаку озимого складалися при сівбі 20 вересня і знаходилися в межах 17...22 °С. Проте вночі температура знижувалася до 6...12 °С. 

Оптимальні умови вологозабезпеченості складалися при сівбі ріпаку озимого 10 та 20 вересня. Вміст доступної вологи в шарі ґрунту 0–10 см у цей період становив у середньому 10 мм. 

Зимостійкість — комплексна біологічна стійкість рослин до ряду несприятливих умов, що впливають у період перезимівлі. 
У проведених нами дослідженнях строки сівби та норми висіву істотно вплинули на зимостійкість посівів ріпаку озимого. При відновленні весняної вегетації було встановлено, що найбільше збереження розеток відзначалося при сівбі 10 та 20 вересня (84–87 %). У разі сівби у більш ранні строки (20 серпня) збереженість розеток знизилася в середньому на 15 %. 

Норма висіву не мала істотного впливу на збереження розеток, проте при її збільшенні збереження розеток знижується на 1–2 %. Це пов’язано з тим, що недорозвинені етиловані рослини в загущених посівах мало накопичують запасних речовин, погано проходять загартування, гинуть у процесі зимівлі від вимерзання, крижаної кірки та ін. 

Встановлено тенденцію зменшення діаметра кореневої шийки при збільшенні норми висіву, це пов’язано з тим, що в загущеному посіві рослина гірше розвиває кореневу шийку, яка є дуже важливим органом накопичення запасних поживних речовин, необхідних у процесі перезимівлі і особливо на початку весняної вегетації. Добре розвинений корінь забезпечує здатність рослин до відростання навесні, що особливо важливо враховувати в умовах напруженої зимівлі. Корінь, листя та кореневу шийку рослини ріпаку озимого добре розвивають лише за оптимальної густоти стояння у посівах, маючи досить велику площу живлення.

Дослідженнями встановлено, що кількість листя в розетці за сівби 20 серпня становила 12–14 штук, при цьому довжина листя сягала 67 см, це свідчить, що рослини пішли в зиму перерослими. За сівби 10 і 20 вересня перед виходом у зиму кількість листя становила 6–8 штук, що відповідає оптимальним значенням для успішної перезимівлі рослин.

При цьому довжина листя становила не більше 47 см. Встановлено тенденцію зменшення довжини листя та їхньої кількості зі збільшенням норми висіву. 

Проведені дослідження показали, що сівба озимого ріпаку 10 та 20 вересня забезпечує найбільше, статистично достовірне збільшення врожайності насіння порівняно з сівбою 20 та 30 серпня. У всі строки сівби найвища врожайність насіння відзначається за норми висіву 0,7 млн шт./га

У наших дослідах при посіві 10 та 20 вересня маса однієї рослини знаходилася в оптимальних межах 43–45 г. На варіантах, де сівбу проводили 20 серпня, відзначалося переростання рослин, їхня маса становила 70–80 г.

На всіх строках сівби встановлено тенденцію збільшення маси однієї рослини при зменшенні норми висіву. Так, при сівбі 10 вересня нормою 1,0 млн. шт./га середня маса однієї рослини становила 47,8 г, а за норми висіву 0,7 млн шт./га — 56,7 г. 

Перед виходом у зиму центральна брунька (точка росту) ріпаку озимого має бути на висоті не більше 3 см над поверхнею ґрунту. 
У наших дослідженнях, за сівби 20 серпня точка росту перед виходом у зиму перебувала на висоті від 3,0 до 3,2 см. А от за сівби 10 вересня висота точки росту не перевищувала 1,5 см, що відповідає оптимальним для перезимівлі рослин показникам. Збільшення висоти точки росту на всіх варіантах зі строками сівби відбувалося у разі підвищення норми висіву з 0,5 до 1,0 млн шт./га.

Це пов’язано з тим, що при ранніх строках сівби, а також у загущених посівах при достатній кількості тепла, вологи та поживних речовин рослини ріпаку з осені сильно витягуються і, утворюючи стебло, виносять точку росту високо (більше 2–3 см) від поверхні. Недорозвинені сходи в загущених посівах, а також рослини, що переросли, внаслідок раннього посіву погано проходять загартування і гинуть в процесі зимівлі або знижують урожайність. 

Проведені дослідження показали, що сівба озимого ріпаку 10 та 20 вересня забезпечує найбільше, статистично достовірне збільшення врожайності насіння порівняно з сівбою 20 та 30 серпня. У всі строки сівби найвища врожайність насіння відзначається за норми висіву 0,7 млн шт./га. Сприятливі умови росту та розвитку рослин та оптимальна структура посіву забезпечили максимальну врожайність у досліді при сівбі 10 вересня нормою 0,7 млн шт. /га (3,24 т/га). У порівнянні з раннім строком сівби при цій же нормі висіву перевищення врожайності склало 1,17 т/га.

С. Шаповал, аспірант, В. Горщар, канд. с.-г. наук, доцент 
Дніпровський державний аграрно-економічний університет