Важливі складові технології вирощування озимого ріпаку

Більші, ніж у попередні роки, запаси продуктивної вологи в ґрунті спонукають сільгоспвиробників розширювати площі під ріпаком.

Головне у вирощуванні озимого ріпаку — уникнути зимового вимерзання посівів. Звичайно, погодним сюрпризам нічим не зарадиш, але свій посильний вклад у боротьбу з вимерзанням посівів ріпаку агроном цілком може внести. Для цього потрібно, щоб до входження в період зимового спокою ріпак сформував максимально стійку до вимерзання рослину.

Оптимальними параметрами для успішної перезимівлі рослини ріпаку фахівці компанії Euralis називають наступні:

Висота рослини — 15–25 см;

Кількість листків — 8–12;

Діаметр кореневої шийки — 1,5–2,5 см;

Висота точки росту над поверхнею ґрунту — 1 см.

Недостатньо розвинуті рослини можуть вимерзнути взимку через брак запасів поживних речовин, а перерослі — через замерзання точки росту, якщо вона знаходиться занадто високо над поверхнею ґрунту.

Для формування рослини з оптимальними для входження в зиму параметрами ріпаку потрібно 80–100 днів осінньої вегетації з сумою ефективних температур 400–600°С. Отже, надзвичайно важливого значення набуває правильний вибір строків сівби.

В Україні такими оптимальними строками фахівці компанії Euralis називають другу половину серпня. Відповідно, посіви, зроблені до 15 серпня, вважаються ранніми, а після 31 серпня — пізніми. З урахуванням особливостей кліматичних зон на півночі та заході України оптимальними строками сівби озимого ріпаку вважається 2-га декада серпня, в центрі країни — з 15 по 25 серпня, а на сході й півдні — 3-я декада серпня.

Однак останніми роками якщо не по всій території України, то принаймні на більшій її частині найважливішим фактором для сільського господарства стала волога. І «на коні» опиняються ті, хто обирає строки сівби, гідрид (сорт), культуру, орієнтуючись перш за все на запаси продуктивної вологи.

Тож нинішнього року багато хто намагається посіяти ріпак якомога раніше — поки в ґрунті є волога. Дехто через це почав сіяти ріпак ще в липні. Але чи не переростуть такі посіви і чи не зазнають через це вимерзання?

Щоб цього не сталося, фахівці компанії Euralis радять, по-перше, з особливою ретельністю підбирати гібриди, а, по-друге, відповідним чином підкоригувати технологію догляду за посівами. Зокрема, вони радять обов’язково з’ясувати генетично обумовлені темпи росту гібриду в осінній період. Для ранніх строків сівби рекомендують гібриди з помірними темпами росту восени, для оптимальних строків — з середніми та інтенсивними темпами росту, для пізніх — з інтенсивними.

Фахівці компанії Euralis додають, що залежно від швидкості розвитку гібриду в осінній період слід коригувати густоту сівби: чим «швидший» у рості гібрид, тим меншою має бути густота сівби.

Крім того, посіви ранніх строків вимагають додаткового внесення ретардантів. Наприклад, ріпак, висіяний в оптимальні строки, обробляють ретардантами один або два рази, не рахуючи фінальної обробки фунгіцидами, які мають також ретардантний ефект. А от ранні посіви радять обробляти ретардантами мінімум двічі, а дехто з фахівців рекомендує вносити їх навіть тричі. Звичайно ж, на кількість ретардантних обробок впливають також погодні умови восени: раптом настання морозів затримається?

Велике значення має й те, як відбувається процес сівби ріпаку. Рекомендована густота сівби знаходиться в межах 250–550 тис. насінин/га — щоб навесні мати густоту 20–45 рослин/м². Конкретне значення густоти сівби радять обирати залежно від дати сівби, наявності вологи в ґрунті, кліматичної зони, гібриду (його схожості і маси 1000 насінин) і навіть сівалки. Досліди компанії Euralis з густотою сівби показали, що найвища врожайність (понад 45 ц/га) досягнута за густоти стояння 40 рослин/м², знижуючись до 20–25 ц/га як за зрідження, так і за загущення.

З метою отримання якомога рівномірніших сходів сівбу озимого ріпаку радять проводити вночі, у добре сформоване посівне ложе і з ущільненням поверхні після сівби задля відновлення капілярності. На легких ґрунтах рекомендована глибина сівби за оптимальних умов становить 2,5–3 см, на важких — 2 см.

І, звичайно ж, щоб добре перезимувати, ріпаку потрібне відповідне підживлення. Тим більше, що ріпак само по собі має досить високу потребу в елементах живлення. Так, з 1 ц насіння ріпаку виноситься 6–6,5 кг азоту, 2,4 кг Р₂О₅, 4,2 кг К₂О, 0,85 кг магнію і 0,8 кг сірки. Крім того, ріпаку потрібні такі мікроелементи, як марганець, молібден і бор. Причому за осінній період озимий ріпак споживає чверть від загальної кількості поживних речовин за вегетацію. Під час розрахунку норми внесення остаточне значення кількості добрив коригують з урахуванням родючості ґрунту та попередника.

Після зернових попередників ріпак вимагає додаткового внесення 10 кг/га д. р. азоту на кожну тонну соломи на гектарі. Це робиться задля прискорення мінералізації пожнивних решток. При цьому важливо не перевищити дозу внесення азоту, бо надлишок азоту восени погіршує перезимівлю рослин.

Фосфорні та калійні добрива радять вносити під основний обробіток нормою 20–52 кг/га д. р. фосфору і 20–35 кг/га д. р. калію. Разом з цими елементами рекомендоване внесення 5–20 кг/га д. р. сірки.

За умови правильного вибору гібриду, дотримання вимог до сівби та достатнього мінерального живлення можна розраховувати на формування на момент припинення осінньої вегетації рослин ріпаку оптимальних кондицій і на їх успішну перезимівлю.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com