Тютюн треба захищати

В Україні тютюн вирощують переважно у південних і західних областях (АР Крим, Закарпаття, басейн Дністра) господарствами різних форм власності на площі близько 3 тис. га. Найпоширеніші сорти: Тернопільський 7, Тернопільський 14, Молдавський 456, Дойна 211, Американ 307, Соболчський 33; незначні площі займають сорти типів Берлей, Вірджинія, Дюбек, Самсун.
У розсадниках, насамперед індивідуальних господарств, дуже шкодять гнилі тютюнової розсади. Збудники кореневої і розсадної гнилей добре зберігаються в грунті парників і теплиць. Уражені рослини втрачають корені, стебла чорніють, стають тоншими, розсада гине. Розвиток гнилей обмежується ретельним дотриманням вимог агротехніки: знезараження грунтової поживної суміші, оптимальна густота посіву, контроль за режимом поливань і провітрювання, профілактичні та захисні обробки розсади хімічними та біологічними препаратами.

У польових умовах найкритичнішим періодом для тютюну щодо первинного ураження бронзовістю томатів (верхівковий хлороз) є травень-червень. На цей період слід планувати хімічні обробки проти тютюнового трипса, який у цей час переселяється з бур’янів на рослини тютюну та уражує їх вірусом хвороби. За епіфітотійного розвитку бронзовості томатів недобір урожаю листків першого і другого сортів становив 70–80% (2001 р.), вищого сорту — 55–60 (2002 р.), маса листків першого-другого збирань зменшується на 10–15, якість сировини на 60–70% (2003 р.). Практика свідчить, що стійкими до хвороби є сорти Тернопільський 7, Тернопільський 14, а сприйнятливими — Молдавський 456, Соболчський 33, сортотипи Берлей і Вірджинія (дані Української дослідної станції тютюнництва).

Вірус білої пістриці тютюну переноситься персиковою попелицею. Чисельність її визначається погодними умовами вегетаційного періоду і є вирішальним чинником у розповсюдженні хвороби. У 2000–2003 рр. за повсюдного поширення і середнього, подекуди сильного ступеня розвитку білої пістриці, здебільшого на сприйнятливих сортах тютюну, вихід вищих товарних категорій листя зменшувався на 15–20%. На початку заселення попелицею тютюнових плантацій слід обробляти інсектицидами крайові смуги, а за масового заселення — все поле, керуючись показниками економічного порогу шкодочинності, наявністю ентомофагів.

З бактеріальних хвороб тютюну найпоширенішою є бактеріальна рябуха. Збудник хвороби (бактерія Pseudomоnas tabacum Dowson) зберігається у післязбиральних рештках у парниках, теплицях, полі, в місцях сушіння листя, насінні. У 2000–2001 рр. за повсюдного середнього і сильного ступенів розвитку хвороба найбільшої шкоди завдала сортам Дойна 211, Молдавський 456, Соболчський 33, сортотипам Берлей і Вірджинія, у наступні роки через посушливі умови вона не мала поширення. У розсадниках хворі рослини знищують, поливання обмежують, регулярно провітрюють приміщення, підживлюють розсаду, а у разі потреби розвиток рябухи в парниках і полі призупиняють дозволеними фунгіцидами.
Протягом 1997–2003 рр. (крім 2002-го) значне поширення та інтенсивний розвиток у тютюнових плантаціях мав пероноспороз, або несправжня борошниста роса, зокрема, на сортах Галицький оригінальний і зазначених вище. Патоген хвороби (грибниця, ооспори) зберігається в грунті, насінні, рослинних рештках. Оптимальні умови для розвитку гриба Peronospora Tabacina Adam складаються за відносної вологості повітря 80–100%, температури 16...24°С, наявності на листках протягом 14–16 годин крапельної вологи. Розвиток пероноспорозу призупиняють препаратами системної або системно-контактної дії.
В окремі роки або періоди вегетації за наявності сприятливих для їх розвитку умов тютюн уражується борошнистою росою, кільцевою плямистістю, тютюновою мозаїкою, іншими хворобами. Слід зауважити, що, крім Фундазолу, дозволеного для застосування у розсадниках тютюну, немає жодного фунгіциду, зареєстрованого на вегетуючій культурі в польових умовах. Сільгосптоваровиробники опинились у складному положенні: маючи рекомендації щодо оздоровлення тютюну, захистити культуру від хвороб без порушення регламентів неможливо.

Роки з ранньою теплою весною і невеликою кількістю опадів улітку сприятливі для розвитку тютюнового трипса. Личинки та дорослі особини пошкоджують тканини листків з обох боків. Живлячись хворими на бронзовість томатів рослинами тютюну, комахи інфікуються і стають переносниками вірусу хвороби. Боротьба з тютюновим трипсом стримує його розмноження і запобігає поширенню небезпечної хвороби.
У червні-липні за температури повітря 23...25°С і відносної вологості 80–85% можливе масове розмноження персикової, або тютюнової, попелиці та пошкодження нею тютюну. Листки в’януть, забруднюються, що значно погіршує технологічні властивості та смакові якості сировини. До того ж, попелиця — переносник вірусів білої пістриці, огіркової мозаїки тютюну. Розмноження шкідника обмежують хижі та паразитичні комахи, й це слід обов’язково враховувати, застосовуючи хімічні заходи проти попелиці.
Небезпечними шкідниками тютюну, особливо у початковий період росту рослин, є капустянка, дротяники, мідляки, довгоносики, інші багатоїдні комахи. Спорадично шкодять совки: підгризаючі — виїдають середину прикореневої та підземної частини стебла, листогризучі — з’їдають листки, бутони, квіти, зав’язі, насіння в коробочках. Останнім часом спостерігається поширення соняшникового вовчка у тютюнових плантаціях.
Одержання гарантованого врожаю високоякісної сировини тютюну неможливе без захисту культури від шкідливих організмів у розсадний період і в польових умовах. Важливою складовою є організаційно-господарські та агротехнічні заходи:
— використання насіння із захищених від хвороб ділянок;
— вирощування стійких до хвороб сортів;
— виконання всіх агрорекомендацій щодо вирощування розсади (строки та норми висіву, знезараження грунту, інвентаря, оптимальний режим вологості та температури тощо);
— вирощування тютюну на одному полі з перервою п’ять років;
— виключення із сівозміни або віддалення на 1 км від тютюнової плантації соняшнику, картоплі, томатів, баштанних культур;
— вибір кращих попередників (зернові колосові, однорічні бобові трави);
— дотримання розроблених для зони систем внесення добрив і обробітку грунту;
— вчасне збирання тютюнового листя.
Найефективнішими є хімічні заходи захисту (рекомендації Української дослідної станції тютюнництва Тернопільського інституту АПВ УААН):
— поливання 0,2% суспензією Фундазолу, з.п. (1 л/м2) поживної суміші в розсадниках після висівання насіння та за появи на розсаді перших ознак гнилей;
— обробка розсади проти тютюнового трипса за три дні до висаджування її в поле 0,1–0,15% розчином Бі-58 нового, к.е. (1 л робочого розчину на м2);
— застосування дозволених фунгіцидів за появи перших ознак пероноспорозу та сприятливих умов для його розвитку: 1–2 рази на стійких, 3–4 рази на сприйнятливих сортах з інтервалом 7–10 днів;
— обробка плантацій через 7–10 днів після висадження розсади або за наявності 3–5 трипсів на 10 рослинах Бі-58 новим, к.е., — 0,8–1 л/га, Золоном, к.е. — 1,6–2 л/га;
— повторна обробка вказаними інсектицидами — за появи перших ознак (до 1% уражених рослин) бронзовості томатів;
— дальша обробка зазначеними препаратами — у разі наростання інтенсивності розвитку хвороби, за наявності 5–7 трипсів на 10 рослинах;
— обприскування в разі заселення попелицею понад 10% рослин тютюну, зокрема, в АР Крим і південних областях, Бі-58 новим, Золоном, Сумітіоном, к.е., 1–1,4 л/га, в крайових смугах на початку або всуціль поля за масового заселення попелицями, але за наявності 6–7 ентомофагів на рослину — обробки недоцільні;
— застосування проти гусениць підгризаючих совок Базудину 600, в.е., Діазинону, к.е., — 1–1,5 л/га, проти листогризучих совок, лучного метелика, саранових — Сумітіону, к.е., — 1,4 л/га, Золону, к.е., — 1,6–2 л/га.
Листя збирають через 20 днів після хімічної обробки.
Восени, по закінченні збирання листя, слід провести подрібнення і заорювання стебел тютюну, що зменшить запас інфікованого трипса і збудників хвороб у грунті.

С. Струкова,
Головдержзахист