Прокляття чи благословення? Трансгенні рослини та природний світ

Продовження. Початок у №7/2007

Якщо ми бажаємо стримати цей катастрофічний рівень біологічного винищення або інші серйозні та дестабілізуючі екологічні проблеми, ми маємо навчитися обмежувати діяльність та змінювати її природу щодо чисельності населення, споживання та технології. Зрозуміло, що аграрне господарювання, яке, включаючи пасовища, охоплює майже третину поверхні Землі, є однією з ключових сфер не тільки у вирішенні проблем людства, а й в уповільненні руйнування всіх продуктивних систем.
Із зростанням продуктивності сільського господарства воно стало одноріднішим, масштабнішим, водночас пропорційно зросла безпосередня шкода біорозмаїття. Незосереджене та непродуктивне сільське господарство впливає значно більше на природне середовище та чимало біологічних видів, ніж інтенсивне високопродуктивне господарювання. Внаслідок цього вкрай потрібним є зростання продуктивності в більшості виробничих регіонів задля усунення тиску на середовище існування за одночасного виробництва адекватних обсягів продовольства.
У цьому зв’язку колишній голова Фонду Рокфеллера Гордон Конвей зауважив, що єдиним (і найбільш обіцяючим) способом запобігти глобальному руйнуванню сфери існування є збільшення продуктивності господарств у процесі, який він назвав “Подвійною Зеленою революцією”. Індустріальне сільське господарство може призвести до зменшення різноманітності культурних рослин і неодмінно обмежить біорозмаїття на полях, де його застосовуватимуть, але одночасно воно є дуже ефективним.
Як ми досягнемо цілей “Подвійної Зеленої революції” Конвея та годуватимемо світ адекватно й стабільно? На щастя, з часу Другої світової війни та успіхів “Зеленої революції” з’явилося багато нових технологій та підходів. Сьогодні воду можна подавати до рослин ефективніше, ніж будь-коли раніше. Добрива можна вносити так, щоб уникнути стоків і забруднення довкілля, наприклад, азотом. Інтегрований захист рослин — систему, в якій комахи-паразити та інші хижаки обмежують чисельність жуйних тварин, — слід застосовувати ширше, ніж нині.
Широке застосування пестицидів створює окрему проблему в досягненні стабільного середовища. Починаючи з 1947 р., застосування великих обсягів синтетичних пестицидів почали вважати ключовим у досягненні високої продуктивності. Але навіть за нинішнього використання величезних обсягів пестицидів 43% сільськогосподарської продукції втрачається через шкідників і хвороби, що саме й пояснює, чому доводиться використовувати стільки пестицидів. Завдяки їхньому застосуванню, вдається врятувати ще 30% сільгосппродукції, що могла б бути втрачена. Але ці переваги слід оцінювати, враховуючи негативні наслідки, пов’язані з ними.
Органічне землеробство як спроба зменшити хімічне навантаження на сільськогосподарські системи часто не є стабільним і може не бути достатньо продуктивним. З іншого боку, зменшення хімічного навантаження на сільськогосподарські системи є вкрай бажаним, проте слід підвищити продуктивність для задоволення потреб людства. Локальне виробництво продуктів харчування має великий екологічний сенс, і, безумовно, його треба заохочувати.
Продуктивне стабільне сільське господарство майбутнього поєднуватиме багато удосконалень аграрних методів у вирощуванні та генетиці й різнитиметься за регіонами. Досягнення цього потребуватиме високого ступеню уяви та бажання випробовувати різноманітні напрями.
Наприклад, те, що практикують у країнах Африки, на південь від Сахари за суттю є органічним сільським господарством, і при цьому половина людей голодує, з чого випливає потреба використання ефективніших методів. Одним із сучасних підходів до підвищення продуктивності є створення трансгенних ліній, що поєднують нові гени й забезпечують бажані властивості організмам, в які їх підщеплено.

Пітер Рей Вен,
Президент Міссурійського
ботанічного саду, м. Сент-Луїс, США

Далі буде