Прогноз розвитку шкідників цукрових буряків

Прогноз розвитку шкідників цукрових буряків У 2002 році передбачається збереження ще достатньо щільної популяції і підвищеної шкідливості звичайного бурякового довгоносика у визначеному його ареалі, насамперед, за сприятливих погодних умов у період виходу жуків з грунту та заселення ними бурякових плантацій у фазі сходів — другої пари справжніх листків буряків, що вимагатиме застосування ефективних заходів збереження рослин (якісна обробка насіння, додержання агротехнічних вимог щодо сівби і нагляду за посівами та шкідником, придбання господарствами інсектицидів тощо). Найбільша небезпека пошкоджень посівів культури цим шкідником залишається у Полтавській, Сумській, Київській, Черкаській, Кіровоградській та Чернігівській областях. Сірий буряковий довгоносик із року в рік утримує стабільно високу чисельність та шкодочинність у багатьох бурякосіючих регіонах України. Широка поліфагія дає можливість цьому шкідникові уникнути токсикованих рослин цукрових буряків і підтримувати свою популяцію високожиттєздатною, особливо в Лісостепу та на Поліссі. Тогорічна тепла весняна погода і раннє прогрівання грунту повсюдно спровокували вихід жуків цього шкідника в перших числах квітня, задовго до появи сходів цукрових буряків. Довгоносики спочатку живилися на осоті, березці та інших бур’янах, а згодом переселялися на посіви цукрових буряків. Тут повсюдно обліковувалося 0,1–2,0 жуки/м2, які особливо відчутно пошкоджували буряки у місцях розмноження шкідника — на забур’янених ділянках, де ураховувалося до 7, а місцями, у т. ч. на Поліссі, — 18, у Лісостепу — 16 і Степу — 6 особин/м2. Восени 2001 році на 14% обстежених площ ураховувалося 0,1–1,1 екз./м2 жуків сірого довгоносика. За таких умов у 2002 році цей шкідник створюватиме небезпеку сходам культури повсюдно, насамперед у тих господарствах центральних лісостепових і поліських областей, де не проводять достатньої боротьби з багаторічними бур’янами (кормовими рослинами довгоносика) та не впроваджують комплекс заходів захисту цукрових буряків (організаційних, агротехнічних, хімічних тощо). Жуки мідляка піщаного, чорного і південного сірого довгоносиків весною після раннього виходу з грунту заселяли 5–17% сходів цукрових буряків у деяких південних лісостепових і степових областях. Мертвоїди чисельністю 0,1–1,0, в окремих осередках 4–11 екз./м2, шкодили 1–10, максимум 28% рослин на бурякових плантаціях Житомирської, Івано-Франківської, Київської, Полтавської, Тернопільської та Хмельницької областей. У 2002 році можливі пошкодження ними сходів цукрових буряків у межах ареалу в разі сприятливих погодних умов під час виходу жуків з грунту та розвитку личинок. Бурякові блішки торік наприкінці квітня — у першій декаді травня повсюдно заселяли ранні сходи цукрових буряків чисельністю 3–15, у південно-східних областях — 25–50 екз./м2 і пошкодили 10–35, максимум, на краях полів, 70–100% рослин. У подальшому, через несприятливі погодні умови, блішки були малоактивні і завдавали шкоди 18–54% рослин слаборозвинутих і пізніх сходів культури за чисельності 2–4, осередками — 6–8 екз./м2. Чисельність літніх поколінь блішок дещо зменшилася через надміру вологі прохолодні умови другої половини травня і червня, які спричиняли загибель личинок. Проте шкідник добре підготувався до перезимівлі і весною 2002 року за стабільно теплої сухої погоди масово заселятиме сходи, створюючи загрозу їх пошкоджень у всіх зонах бурякосіяння. Щитоноски (лободова, бурякова) пошкоджували посіви буряків у всіх зонах бурякосіяння. Чисельність жуків на посівах була незначною і становила від 0,2 до 2,2 екз./м2. Жуками пошкоджено 0,4–12,0, в окремих господарствах Чернігівської та Івано-Франківської областей — до 22, а на Київщині — до 56% рослин в осередках у слабкому ступені. Усього щитоносками заселено 33% обстежених площ із середньою чисельністю 0,7 екз./м2. Найбільшого поширення у 2001 році щитоноски набули у Вінницькій, Хмельницькій, Кіровоградській, Полтавській та Київській областях із середньою чисельністю 0,3–1,5 екз./м2. Загрозу сходам культури від лободової та бурякової щитоносок зменшує обробка насіння системними інсектицидами. Враховуючи високу забур’яненість полів і тісні трофічні зв’язки шкідника з лободовими бур’янами, у 2002 році спостерігатиметься підвищення шкодочинності цих шкідників за умов, що сприятимуть їх накопиченню. Бурякова крихітка в умовах тогорічної весни не завдала істотної шкоди цукровим бурякам, оскільки прохолодна, з частими дощами погода значно стримувала міграцію шкідника на посіви цукрових буряків, а токсикація рослин системними інсектицидами шляхом обробки насіння у переважній більшості надійно захищала проростки від пошкоджень. Надалі чисельність бурякової крихітки зростала і до 1–2 пар справжніх листків у середньому становила 20–135 і максимально — 220 екз./м2 (Кіровоградська, Київська, Вінницька, Чернівецька області). Восени у вогнищах нараховувалося 76–505 екз./м2. Отже, у 2002 році за сприятливих умов весни і особливо за посіву насінням, не обробленим захисно-стимулюючими речовинами, у вогнищах (у перелічених вище та інших областях) можливе значне пошкодження сходів цукрових буряків крихіткою. Бурякові мінуючі мухи зустрічалися переважно в лісостепових та поліських областях. Токсикація рослин на початку вегетації та жарка з низькою вологістю погода в літні місяці стримували розвиток шкідника. Із обстежених 479 тис. га 42% площ заселені шкідником із середньою чисельністю 1,5 личинки на одну рослину при 6% пошкоджених рослин. Невеликий зимуючий потенціал шкідника дає підстави для очікування у 2002 році підвищеної чисельності та шкодочинності лише в осередках на полях, забур’янених лободовими. Бурякова мінуюча міль. Прохолодна та дощова погода травня-червня знизила інтенсивність льоту, плодючість самок та відродження гусениць першого покоління. Розвиток другого та третього поколінь проходив за високої температури та низької вологості повітря. Проте в Дніпропетровській, Кіровоградській, Одеській, Вінницькій, Миколаївській областях та АР Крим у 2002 році за сприятливих для розвитку умов (вологозабезпеченість і температура повітря) бурякова мінуюча міль завдаватиме шкоди в осередках — особливо насіннєвих, фермерських та підсобних господарств. Листкова бурякова попелиця у 2001 році на фабричних посівах цукрових буряків та насінниках не мала господарського значення, і спеціальних заходів щодо обмеження її чисельності не проводилося. У всіх зонах бурякосіяння розвиток та поширення шкідника в середньому були у 2,6 раза нижчими від тогорічних. Активне заселення та поширення листкової бурякової попелиці у період масового її розмноження на посівах цукрових буряків та їхніх насінниках стримувалися різкими перепадами температур і зливовими дощами. Пізніше чисельність попелиць контролювалася значною кількістю ентомофагів (до 4 особин на 1 заселену попелицею рослину) (Полтавська обл.), а також інтенсивним розвитком ентомофторозу (у межах 12–33%) (Волинська та Чернівецька обл.). Виняток становить лише Чернігівська обл., де заселеність площ цукрових буряків цим шкідником була у 3–3,5 раза (21%) вищою, ніж позаторік. Але загалом чисельність листкової бурякової попелиці у цій зоні не перевищувала допустимої межі, і хімічних обробок посівів проти неї не проводилося. При осінньому обстеженні первинних рослин-господарів виявлено у середньому 15–30 яєць попелиці на одному погонному метрі, що свідчить про значний потенціал шкідника. Тому у 2002 році за умов теплої, помірно вологої погоди весняно-літнього періоду можливий масовий розвиток листкової бурякової попелиці. Коренева бурякова попелиця у 2001 році за прохолодних, з частими дощами умов весни, які змінилися посушливими, з високими температурами, умовами літа, господарського значення не мала. Упродовж останніх років вона також не завдавала істотної шкоди цукровим бурякам, зберігаючись як вид на бурякокультурах і лободових бур’янах. Осінніми обстеженнями буряковищ, попередників цукрових буряків і узбіч полів виявлено невелику кількість шкідника на залишках коренеплодів і на 1,1–5,0% лободових бур’янів. Враховуючи високу репродуктивну здатність попелиці за сприятливих умов весни і літа, у 2002 році можливе швидке наростання чисельності шкідника у вогнищах і завдання відчутної шкоди цукровим бурякам, попередники яких засмічені лободовими (та іншими) бур’янами, заселеними кореневою попелицею. Заходи захисту цукрових буряків від шкідників n Передусім враховуються дані обстежень полів у господарствах, а також матеріали прогнозів та оперативної інформації обласних і районних станцій захисту рослин щодо щільності фітофагів і загрози, яку вони можуть завдати посівам. n Для збереження проростків буряків від грунтових і наземних шкідників висівають насіння, оброблене інсектицидом системної дії (Фураданом, Адіфуром, Карбосаном, Гаучо, Прометом, Круїзером). Цей прийом забезпечує захист молодих рослин культури від бурякової крихітки, дротяників, бурякових блішок, довгоносиків і щитоносок протягом 2–4 тижнів при застосуванні Фурадану, Адіфуру, Карбосану і 4–6 тижнів — Промету, Гаучо і Круїзеру. n Висіваючи оброблене на заводі насіння, слід дотримуватись оптимальної глибини (до 3 см) його загортання у добре підготовлений грунт (відповідно до рекомендацій Інституту цукрових буряків). n Аби уникнути випадання рослин через пошкодження дротяниками, бажано, щоб останні під час посіву цукрових буряків перебували у верхньому шарі грунту (до 5 см). Для цього перед висівом культури слід провести контрольні розкопки грунту і визначити місцезнаходження і стан цих шкідників. n Якщо чисельність бурякових блішок, сірого і звичайного бурякових довгоносиків перевищує економічний поріг шкодочинності (блішок — 5–7 особин, довгоносиків — 1,5–2 особини на 1 м2) та існує загроза від них сходам, посіви цукрових буряків слід обприскати інсектицидами, віддаючи при цьому перевагу фосфорорганічним сполукам або суміші їх із піретроїдними препаратами в половинних нормах витрати. Для цього потрібно мати резерв інсектицидів на площу не менш як 30% загального обсягу посівів даної культури. n У пізніший період вегетації цукрових буряків важливо своєчасно виявити заселення посівів листковою буряковою попелицею, мінуючими мухами, підгризаючими та листогризучими совками, лучним метеликом і за потреби здійснити заходи щодо зниження їхньої шкодочинності. Для цього слід використати доступні прийоми контролю чисельності фітофагів. Так, знайшовши перші яйцекладки совок і метелика, випускають трихограму у 2–3 строки (по 25–30 тис. особин на 1 га за один прийом). За необхідності посіви обприскують рекомендованими інсектицидами, враховуючи, що хімічні обробки найбільш ефективні проти гусені молодших (до третього) віків. n Листкова бурякова попелиця і мінуюча муха заселяють спочатку краї плантацій, тому інсектицидами обприскують крайові смуги завширшки 45–60 м і тільки за необхідності обробляють усе поле. Якщо 30% шкідників у колоніях уражено ентомофторозом (приблизно друга половина червня — перша половина липня), то застосовувати інсектициди недоцільно. За співвідношення ентомофагів до попелиці 1:50 проводити хімічні обробки не бажано. Залежно від умов року обробка насіння цукрових буряків захисно-стимулюючими речовинами значно знижує, а інколи практично виключає шкодочинність бурякової попелиці, мінуючих мух та інших шкідників за раннього заселення ними бурякових плантацій. В. Саблук, д-р с.-г. наук, проф., В. Федоренко, д-р біол. наук, Ю. Гресь, канд. с.-г. наук, С. Струкова, канд. біол. наук, В. Грищенко, ст. наук. співробітник, О. Грищенко, наук. співробітник, С. Саблук, мол. наук. співробітник