Про те, що бульбам зберігатись заважає

Хвороби бульб є однією з істотних причин втрат картоплі під час зберігання. Фітопатогенні організми знижують і якість насінєвої й продовольчої картоплі. Найбільше шкодочинність хвороб виявляється за несприятливих умов зберігання. Розвиткові гнилей бульб у період зберігання сприяє ураження їх ще в полі грибними (фітофтороз, фузаріоз, фомоз, гумова гниль), бактеріальними (чорна ніжка, кільцева гниль, мокра гниль), “змішаними” (фузаріозно-бактеріальна гниль), нематодними (дителенхоз) та функціональними (удушення, переохолодження, підморожування) хворобами, а також ушкодження бульб шкідливими комахами (дротяники, підгризаючі совки, картопляна міль), гризунами (миші, пацюки). Негативну роль відіграє також механічне травмування бульб у процесі збирання врожаю й закладення їх на зберігання. Фітофтороз. На поверхні бульби утворюються тверді, втиснуті бурі або темно-брунатні плями неправильної форми. На розрізі пошкоджена тканина — ясно- або іржаво-брунатна, губчаста. Ураження поширюється від поверхні вглиб серцевини “язичками”. Хворі ділянки тканини часто уражуються сапрофітними мікроорганізмами, внаслідок чого відбувається розвиток мокрої або сухої гнилей, бульба повністю руйнується. Фузаріоз (суха гниль). Поширений повсюдно, шкодочинність залежить від погодних умов у період збирання, ступеня стиглості бульб, механічних пошкоджень. Шкурка бульби зморщена складками й покрита опуклими подушечками спороносіння гриба сірувато-білого, жовтого або рожевого кольору (часто у вигляді концентричних кіл). М’якоть під плямами рихла, суха, забарвлена в бурий колір. Уражена тканина чорніє, повністю руйнується — бульба перетворюється на мумію. Слиз завжди відсутній. Фомоз. На поверхні бульби з’являються невеликі округлі темні втиснуті плями (виразки), пізніше шкурка в зоні плями розтріскується, покривається сіруватим міцелієм і темно-брунатними або чорними пікнідами. На розрізі краї виразок чітко відокремлені від здорової тканини щільним темно-брунатним шаром клітин. У подальшому клубні стають зморщеними, дуже сухими, твердими й легкими, іноді майже порожніми всередині, заповненими міцеліями гриба та відмерлою сухою масою. Гумова гниль. У період збирання врожаю на шкуринці з’являються неправильної форми бурі плями з темною каймою. Тканина під плямами м’яка, проте еластична, через 3–4 год після розрізу вона забарвлюється в брудно-рожевий колір, а потім чорніє. З часом плями чорніють і поширюються по всій поверхні бульби, на них утворюється білий або блідо-зелений пухнастий наліт, а зі столонної частини бульби нерідко виділяється рідина з виразним рибним запахом. Бульба повністю розкладається і перетворюється на вологу масу, часто із запахом оселедця. Чорна ніжка. У місці прикріплення бульби до столона спостерігається побуріння шкурки, розм’якшення тканини. Спочатку вона безбарвна, згодом темнішає, часто в ній утворюється дупло. Зруйнована тканина покрита слизом з неприємним запахом. Бульба перетворюється на мокру гнильну масу з неприємним запахом. Кільцева гниль. На поверхні бульби біля столона й сочевичок утворюються рожеві або ясно-брунатні плями з розтріскуванням шкурки. На розрізі заражених бульб видно розм’якшення судинного кільця жовтуватого, потім темного кольору, з якого при натискуванні виділяється загнила маса. Бульба повністю згниває, утворюючи слизувату масу з неприємним запахом. Мокра гниль. Захворювання спричинюють бактерії низки родів, у тому числі сапрофітних. Воно поширене повсюдно, особливо за наявності механічних травм бульб і несприятливих умов зберігання. Шкурка стає брунатною, тканина розм’якшується й перетворюється на слизувату різнокольорову масу з неприємним запахом. Бульба повністю згниває. Фузаріозно-бактеріальна гниль. Залежно від умов вирощування, передзбиральної підготовки, збирання врожаю й зберігання його можуть переважати симптоми фузаріозної (сухої) або бактеріальної (мокрої) гнилей бульб. Дителенхоз. З-під шкурки на ранніх етапах розвитку захворювання просвічують різних розмірів і форм коричневі плями з характерним свинцево-сірим металічним блиском. Плями розходяться по поверхні бульба, шкурка відстає й за натискування провалюється, з’являються тріщини, крізь які видно струхлявілу масу. На розрізі бульби уражену тканину зазвичай видно до судинного кільця. Бульби руйнуються повністю за рахунок повторного зараження збудниками сухих або мокрих гнилей. Удушення бульб. Захворювання зустрічається повсюдно за нестачі повітря в грунті (перезволоженому або дуже ущільненому) або в шарі бульб під час зберігання. Перша ознака удушення — розростання сочевичок у вигляді білих ніжних наростів, які, підсихаючи, перетворюються на невеличкі брунатні плями. Далі тканина бульби розм’якшується, шкурка легко знімається, на розрізі видно білу або рожеву рихлу кашоподібну масу зі спиртовим запахом. Часто хвора тканина відокремлюється від здорової темною каймою. Бульба повністю розкладається, з’являється гнильний запах внаслідок зараження бактеріями. Переохолодження бульб. Захворювання спричинюють низькі плюсові температури (близько 0°С) в полі або сховищі. Поверхня бульби стає м’якою, проте не в’ялою, вологою, шкурка темнішає, сочевички й вічка відмирають. На розрізі видно зсушену м’якоть з невеликими тріщинками, точками, плямами й порожнинами іржаво-бурого кольору. Тканина стає солодкуватою. Бульба згниває за типом мокрої або сухої гнилі. Підморожування. У результаті дії на бульбу від’ємних температур шкурка їх легко відшаровується від м’якоті, за натискування виділяється водяниста рідина без запаху. М’якоть після розрізу швидко забарвлюється в білий, потім в рожевий, червоний, а інколи в брунатний або чорний колір. Тканини швидко руйнуються, розм’якшуються й загнивають за типом мокрої гнилі. Дротяники (личинки жуків-коваликів). Поширені повсюдно. Зазвичай в бульбах проточують наскрізні округлі ходи діаметром 2–3 мм, сприяючи появі грибних та бактеріальних гнилей. Підгризаючі совки. Поширені повсюдно. Гусінь вигризає в бульбах порожнини (дупла) різного розміру, по краях яких залишається шкурка у вигляді торочки. Пошкоджені бульби зазвичай уражуються грибними й бактеріальними гнилями. Картопляна міль. Карантинний об’єкт. Гусінь проточує вузькі (2–4 мм) ходи під шкуркою або всередині бульби. Характерною ознакою пошкодження є наявність екскрементів на поверхні і в ходах всередині бульб. За сприятливої температури в насипу картоплі шкідник продовжує пошкоджувати бульби в зимовий період, відкриваючи шлях грибним і бактеріальним гнилям. Миші й пацюки.Бульби пошкоджуються ними впродовж усього періоду зберігання, нерідко розкладаючись за типом мокрої чи сухої гнилей.