А після зими — весна… Підживлюємо озимі

З відновленням вегетації потрібно забезпечити повноцінне та збалансоване живлення озимини, насамперед спрямоване на підвищення активності росту кореневої системи. Найефективнішим агроприйомом у цей період буде позакореневе підживлення. Адже під дією сонячних променів листкова поверхня вже повноцінно функціонує і здатна засвоювати елементи живлення, тоді як коренева система через низькі температури ще не встигла активізуватися. 

Для нормального проходження обмінних процесів у цей період украй необхідно забезпечити рослини мікроелементами. У фазі відновлення весняної вегетації злаків вони найбільше потребують: міді, марганцю, цинку, молібдену, бору, заліза. Ефективність мікродобрив значно зростає за одночасного їхнього внесення з амінокислотами. Крім того, вдалий добір препаратів у поєднанні з амінокислотами дає змогу знизити норми внесення мінеральних добрив і пестицидів.

Загальновідомо, що немає жодної сільськогосподарської культури, для якої якийсь із періодів вегетації був би неважливим. Адже протягом кожного з них відбуваються певні процеси, які в кінцевому результаті визначають рівень урожаю та його якість. Та яким буде «фініш», однозначно залежить від «старту». Що стосується озимих культур, то строк настання початку весняної вегетації, а якщо точніше, час відновлення весняної вегетації (ЧВВВ), є не менш важливий, аніж відбір польових монолітів. Біологічна реакція озимих культур на ЧВВВ проявляється в тому, що при крайніх їхніх значеннях рослини розвиваються по протилежному типу. І, оперуючи цим інтегральним показником, ми можемо передбачити поведінку рослин, а відповідно — і підкорегувати систему удобрення або застосування стимуляторів та регуляторів росту рослин. Визначити ЧВВВ під силу навіть агроному-початківцю. 

Час появи листкового приросту в рослин — це і є початком відновлення весняної вегетації. Якщо початок відростання рослин має незначне відхилення (два-три дні) від середньобагаторічного для певної території, то цей показник вважається середнім. За більших відхилень від середнього значення ЧВВВ вважається раннім або пізнім. У роки з раннім ЧВВВ (до 1 березня) у потоці сонячної радіації переважають довгохвильові червоні промені низьких енергій, сприятливі для процесів росту й накопичення біомаси. Рослини мають більше часу для регенерації пошкоджених за зиму тканин, кращого укорінення, вони довше затримуються у фазі весняного кущіння та трубкування. А слабка сонячна радіація та помірна температура сприяють формуванню кращого стеблостою та закладанню потужніших колосків. У такі роки врожай, як правило, вищий, але з невеликим умістом клейковини та білка. До того ж рослини, що сформувалися за таких умов, більш схильні до вилягання. 

Час появи листкового приросту в рослин — це і є початком відновлення весняної вегетації

Ще з радянських часів у вирощуванні озимих зернових практикували ранньовесняне підживлення азотом по мерзлоталому ґрунту і навіть утвердилася формула, яка пояснює доцільність таких підживлень. Вважається, що через уповільнену нітрифікацію, зумовлену низькою температурою, рослини відчувають азотне голодування. Якщо керуватися цим правилом, то навесні, за низької мікробіологічної активності, слід керуватися таким правилом: що нижча температура, то більше слід вносити азоту. Або стосовно озимини — що раніше відновлюється вегетація, то більше слід давати азотних добрив. Проте на практиці відбувається все навпаки: за раннього відновлення вегетації в умовах низьких температур азотні добрива на добре розвинених посівах, як правило, знижують урожай. Головна причина цього полягає в тому, що в роки з раннім ЧВВВ культура використовує азот на надлишкове нарощування вегетативної маси, що спричиняє міжвидову боротьбу за використання ФАР. У результаті посіви «страждають», натомість експериментально доведено, що для повноцінного весняного кущіння потрібно не більше ніж 30 кг/га азоту. Доцільність азотного підживлення при ранньому ЧВВВ виникає лише в разі, якщо через несприятливі погодні умови рослини ввійшли в зиму недорозвиненими, посіви були зріджені й навесні не встигли добре розкущитися (або ж у роки з осінньо-зимовим вимиванням нітратів із ґрунту). В умовах ранньої весни на добре розвинених посівах найефективнішим рішенням буде перенесення підживлень на пізніший термін — із наближенням до фази трубкування та колосіння, що забезпечує одночасно значне підвищення врожаю і якості зерна. 

Доцільність азотного підживлення при ранньому ЧВВВ виникає лише в разі, якщо через несприятливі погодні умови рослини ввійшли в зиму недорозвиненими, посіви були зріджені й навесні не встигли добре розкущитися

У роки з пізнім ЧВВВ (після 10 квітня) переважають короткохвильові сині промені високих енергій, несприятливі для продукційного процесу, але, навпаки, сприятливі для синтезу білків. Перехід від спокою до росту відбувається набагато інтенсивніше, а період регенерації, весняного кущіння та укорінення — сильно зменшується. В умовах високого рівня інсоляції та інтенсивного набору ефективних температур форсують фази трубкування і колосіння. За таких умов посіви після внесення гербіцидів (особливо селективних) перебувають у глибокому стресі, а слабкі й пошкоджені рослини взагалі випадають. Ті, що вижили, зазвичай бувають низькостеблі та дрібноколосі. Щодо азотного удобрення, то в такі роки ефективність ранньовесняних підживлень зростає, а пізніших — знижується. Рівень урожаю в такі, а тим більше — посушливі, роки зазвичай знижується, а якість зерна, навпаки, поліпшується. Слід зазначити, що при пізньому ЧВВВ втрата вологи з ґрунту відбувається набагато інтенсивніше і в умовах бездощів’я внесення азотних туків взагалі недоцільне. Єдиним правильним рішенням є позакореневі підживлення або внесення рідких добрив типу КАС.

Можна припустити, що на момент ЧВВВ запаси нітратного азоту в ґрунті будуть низькі. Тому слід орієнтуватися на проведення підживлень азотом по мерзлоталому ґрунті або ж на прикореневе внесення туків чи КАС до початку виходу рослин у трубку. Види добрив та дози їхнього внесення потрібно коригувати залежно від технічного забезпечення в господарстві, густоти посіву, попередників тощо.

Належне фосфорно-калійне живлення озимих завдяки скороченню тривалості періодів розвитку озимої культури сприяє кращому дозріванню, підвищує імунітет рослин, стимулює їхню продуктивну здатність, підвищує вихід зерна. Тож, на відміну від азотних добрив, їхня ефективність підвищується при ранньому ЧВВВ і знижується в роки з пізнім його настанням. 

Застосування сірковмісних, магнієвих та кальцієвмісних добрив забезпечує достовірні прирости врожаю як у роки з раннім, так і з пізнім ЧВВВ. Однак більший ефект щодо впливу на врожай було досягнуто все ж таки за раннього ЧВВВ. 

Вихід рослин із зими є своєрідним стресом для рослин, особливо якщо цей етап перебігає досить стрімко. Залежно від того, в якій фазі росту та розвитку озимі культури ввійшли в зиму, зниження їхньої врожайності може становити від 5 до 70 %. Проте науковими дослідженнями доведено, що обробка культур амінокислотами (проліном, аргініном, аспарагіновою чи глютаміновою), а також олігосахаридами, підсилює  захист рослин і їхню стійкість до фітостресів, оскільки практично всі амінокислоти (АК) є попередниками або активаторами фітогормонів і ростових речовин у рослинах рослинних тканинах. Так, метіонін є попередником етилену. Триптофан — попередник ауксину (фітогромону, що сприяє росту й зміцненню молодих коренів, стимулює розвиток меристематичних тканин), допомагає подолати стреси, запобігає затримці в рості. Глутамінова та аспарагінова кислоти є попередниками для всіх інших амінокислот, що беруть участь у азотному обміні й синтезі білка, що є досить важливим фактором за ранньовесняного внесення саме азотних добрив.

Додавання препаратів з АК у бакові суміші з пестицидами зменшує стресове навантаження на культуру. Також ці препарати добре проявляють себе в ситуаціях, коли рослини постраждали від заморозків, граду, впливу низьких температур — застосування цих сумішей дає змогу швидше виправити загрозливу ситуацію. Окрім цього, низькомолекулярні амінокислоти підсилюють проникнення в тканини самих пестицидів, що дає змогу знижувати норми останніх за спільного використанні використання з АК. 

Обробка культур амінокислотами підсилює захист рослин і їхню стійкість до фітостресів

Таким чином, комплексний догляд за посівами навесні з використанням макро- та мікроелементів у комплексі з амінокислотами є своєрідним проривом у агротехнологіях. Адже, за умови правильного підходу, вони здатні змінити класичний погляд на системи удобрення. Це потужне знаряддя в руках агронома. Однак для достатнього прояву їхньої ефективності потрібно змінити ставлення до самої рослини. Її слід розглядати не тільки як спосіб отримання врожаю (і, відповідно, прибутку), а як живий організм, готовий відгукнутися на хороше до нього ставлення. Використання комплексних підживлень навесні, а тим більше таких, які містять амінокислоти, має вийти за рамки хаотичного внесення. Не кажучи вже про те, що рослина має бути забезпечена основними мікро- та макроелементами. І тоді вона порадує господаря збільшенням урожаю та його якості, а відповідальне ставлення до такого роду підживлень зменшить агрономічну недовіру до них та скептичне оцінювання їхнього значення. 

Для успішного розвитку аграрної галузі та досягнення її конкурентоспроможності слід забезпечити виконання чотирьох основних чинників науково-технічного прогресу, а саме: технологічного, технічного, біологічного та організаційного. Всі вони настільки взаємозалежні один від одного, що недостатнє забезпечення будь-якого з них неодмінно призведе до недобору врожаю. Якщо виконання технічного, біологічного та технологічного чинників — результат інтеграції науки й виробництва, де головним завданням сучасної науки є розробка технологій, спрямованих на зниження негативної дії кліматичних умов, розвитку хвороб, шкідників і бур’янів, максимальне розкриття генетичного потенціалу рослин, то забезпечення організаційних аспектів, в основному, залежить від самих аграріїв.

М. Августинович, канд. с-г. наук, А. Чумак, ТОВ «УНПЦ “Інститут живлення рослин”»