Підзимні посіви цибулі, моркви та буряку

Виробники овочів прагнуть отримати свіжу продукцію раніше, ніж почнеться масове збирання, або ж тоді, коли запаси в сховищах уже вичерпуються. Останніми роками підзимні посіви цих культур стають дедалі популярнішими, адже дозволяють отримати надранній урожай цибулі, моркви та столових буряків.

ЦИБУЛЯ

Вирощування озимої цибулі в Україні в промислових масштабах ведеться менше десяти років, але багато виробників уже оцінили його переваги. Урожай можна збирати на 1–1,5 місяця раніше, ніж при весняній сівбі, та на 0,5–1 місяць раніше, ніж при розсадній культурі. Озиму цибулю реалізують на пучкову продукцію, продають молоді цибулини з обрізаним пером або ж після повного формування цибулини й підсихання лусок. Після вдалої зимівлі урожайність може сягати 50–80 т/га, або 70–100 тис. пучків. Оскільки озима цибуля є досить новою культурою для України, вивчення тонкощів її технології вирощування продовжується.

Озима цибуля

Ідеальні для вирощування озимої цибулі — регіони зі стабільним сніговим покривом або м'якою зимою, тобто центральні, західні та південні райони України. Рослини мають увійти в зиму, сформувавши 3-4 листки (поява п'ятого) і товщину кореневої шийки 5–8 мм. Якщо цибуля переросте, вона наступної весни «вистріляє» в насінники. Тільки на цій стадії розвитку вона матиме достатню стійкість до зимових морозів і весняних заморозків. Занадто рання сівба погіршує зимостійкість, а занадто пізня — сприяє стрілкуванню.

Озиму цибулю реалізують на пучкову продукцію, продають молоді цибулини з обрізаним пером або ж після повного формування цибулини й підсихання лусок

Озиму цибулю реалізують на пучкову продукцію, продають молоді цибулини з обрізаним пером або ж після повного формування цибулини й підсихання лусок

Строк висаджування цибулі сіянкою — при настанні стабільно мінусових температур вночі. Це може бути як наприкінці жовтня, так і в листопаді, адже погодні умови непередбачувані.

• У центральних та західних регіонах сівбу насінням проводять 10–25 серпня, крайні терміни — до 5 вересня.
• У південних — з 20 серпня по 15 вересня.

Якщо температура вище ніж 24°С, проростання насіння затримується, тому сходи можуть бути зрідженими. Щоб уникнути цього, можна сіяти попередньо пророщеним насінням або знизити температуру ґрунту частими легкими поливами. Ділянку під цибулю бажано підготувати за десять днів до сівби, щоб ґрунт осів і зменшилась небезпека появи цибулевої мухи.

Для озимого вирощування призначені спеціальні сорти та гібриди короткого або середнього дня, які формують цибулини за 12–14-годинної тривалості світлового дня. Не слід використовувати сорти й гібриди, рекомендовані для весняної сівби, оскільки вони гірше перезимовують і схильні до стрілкування. Використання якісного насіння є запорукою майбутнього врожаю. Як показує практика, один-два роки з п’яти навіть в умовах Криму та Херсонської області характеризуються екстремальним зниженням температури до -25 °С і нижче, тому висока зимостійкість гібридів озимої цибулі є критично важливою.

Озима цибуля потребує легких, добре дренованих піщаних, супіщаних або чорноземних ґрунтів. Ґрунт має бути родючим, пухким, з високим вмістом гумусу та pH 6,5–7,0, адже цибуля має слабку кореневу систему, що займає незначний об’єм у верхньому 25–сантиметровому шарі. Важкі, запливаючі, кислі та перезволожені ґрунти для вирощування цибулі непридатні.

Кращі попередники для цибулі — зернові (крім вівса), кукурудза, буряк, гірчиця, ріпак, фацелія, горох, квасоля, помідор, огірок, салат, а також усі види капусти. Не слід сіяти цибулю після цибулі частіше, ніж раз на 3-4 роки, а також після картоплі, бобів, петрушки, селери, конюшини й люцерни через ризик поширення нематоди. Культуру можна висаджувати другим оборотом після попередників, які рано звільняють поле й добре очищають його від бур’янів, наприклад, ріпаку, озимого ячменю, гороху, квасолі, салату, редису, кольрабі, ранньої капусти, моркви та столового буряку, за умови, що вони будуть зібрані не пізніше третьої декади липня.

В усіх ґрунтово-кліматичних зонах України під цибулю рекомендують вносити 20–40 т/га перегною. Основне внесення мінеральних добрив становить N70-90Р60-80К80-120 на темно-сірих опідзолених ґрунтах і чорноземах. Особливість удобрення озимої цибулі полягає в дозуванні азоту: 1/3 вносять перед садінням (50–60 кг/га), а 2/3 — навесні двома прийомами (по 60 кг/га). Першу порцію — на початку вегетації, другу — через 2-3 тижні (не пізніше третьої декади квітня).

З фосфорних добрив можна використовувати потрійний суперфосфат або фосфат амонію, а з калійних — сульфат калію. Для передвисівного удобрення використовують азот у формі натрієвої селітри, а для основного — аміачну або кальцієву. Фосфор (100–150 кг/га) і калій (200–250 кг/га) застосовують одноразово за 1-2 тижні до висіву.

Найкраще розраховувати кількість добрив на підставі агрохімічного аналізу ґрунту. Для формування 10 т урожаю цибуля використовує близько 33 кг N-NО3, 10 кг P₂O₅, 18 кг K₂O, 5 кг CaO і 4 кг MgO.

Застосування сучасних гібридів економічно виправдане лише за наявності сівалок точного висіву (Gaspardo, Kverneland, Stanhay тощо), дотримання водного режиму й комплексного захисту. Сівалки забезпечують оптимальну глибину загортання насіння (2,0–2,5 см). Норма висіву озимої цибулі становить 0,9–1,5 млн шт./га, що дозволяє отримати 0,6–0,7 млн рослин/га після зимівлі, або 3,5–4,5 кг/га. Якщо ви хочете отримати більші цибулини, варто зменшити норму висіву, а для зеленого пера — збільшити. Цибулю висівають широкорядним (45 см) або стрічковим (20+50 см) способом.

Для озимого вирощування призначені спеціальні сорти та гібриди короткого або середнього дня, які формують цибулини за 12–14-годинної тривалості світлового дня

Для сівби сіянки норма висіву коливається від 4 до 20 ц/га, а глибина загортання — 4–6 см. За надто глибокого загортання цибулини видовжуються, а за мілкого — виносяться корінцями на поверхню.

Сходи з'являються на 8–14-ту добу. Рослини, вирощені із сіянки, дозрівають на 35–40 діб раніше і дають вищі врожаї, ніж ті, що вирощені з насіння. Після появи сходів міжряддя розпушують, видаляють бур’яни та поливають.

Система захисту від бур’янів включає агротехнічні (сівозміна, обробіток ґрунту, прополювання) та хімічні (ґрунтові та страхові гербіциди) заходи. Найпоширеніші хвороби — пероноспороз, альтернаріоз, фузаріоз, борошниста роса. У разі виявлення захворювань використовують фунгіциди (Квадріс, Ридоміл Голд тощо). Для профілактики бактеріальних хвороб застосовують біопрепарати (Фітоцид, Альбіт, Фітолавін). Рано навесні, після зимівлі, існує загроза пошкодження посівів цибулевою мухою, тому важливо проводити моніторинг і за потреби боротися з нею дозволеними інсектицидами, наприклад Карате Зеон.

Для боротьби з трипсами застосовують інсектициди Конфідор, Енжіо, які можна вносити через систему крапельного зрошення. Ефективним є також використання препарату Спінтор у суміші з Актофітом або системними інсектицидами з додаванням прилипача.

Пам'ятайте, що при використанні хімічних засобів захисту потрібно дотримуватися допустимих термінів застосування, адже продукція (зелень цибулі) йде на ринок свіжих овочів.

Збирання

Час збирання цибулі на перо залежить від весняних погодних умов і припадає на кінець квітня — початок травня. Рослини підрізають механізованим способом, в'яжуть у пучки й реалізують.

Цибулю на ріпку збирають на початку вилягання пера, коли сформувалися сухі луски

Цибулю на ріпку збирають на початку вилягання пера, коли сформувалися сухі луски. Для цього використовують цибулезбиральні машини. Запізнення зі збиранням призводить до повторного утворення коренів, що знижує лежкість. Орієнтовний час збирання на товарну цибулину — кінець травня, початок-середина червня, а на перо — початок-середина травня, коли ціна максимальна.

МОРКВА

Морква, як частина «борщової групи», є ліквідним продуктом. Вона забезпечує максимальний прибуток при закладанні коренеплодів на зберігання, оскільки ціни з січня по квітень-травень стабільно високі. Також рентабельним є вирощування моркви на ранню пучкову продукцію з використанням підзимніх посівів. Однак і ризики тут вищі. Стабільним з економічної точки зору є виробництво моркви для переробки на соки, пюре, салати за заздалегідь укладеними контрактами.

Сіяти моркву потрібно після осідання ґрунту. Оптимальні терміни — за температури 2-4°С. Рекомендується калібрування насіння та барботування киснем (у воді 18–24 години при 20 °С), що знімає дію інгібіторів і забезпечує дружнє проростання. Для захисту від фомозу та альтернаріозу насіння протруюють.

Сіяти моркву потрібно після осідання ґрунту. Оптимальні терміни — за температури 2-4°С

Підготовлене насіння висівають овочевими сівалками з міжряддям 45 см або за стрічковими схемами. Норма висіву для озимої сівби — 4,5-5,0 кг/га, глибина загортання — 2-3 см. При використанні якісного насіння та сучасної техніки норму можна знизити до 1,5-2,0 кг/га. На крапельному зрошенні норму збільшують до 2,5 кг/га. Після сівби поле коткують.

Догляд за посівами навесні. Для знищення ґрунтової кірки та бур’янів використовують легкі борони. Вдруге боронують після появи сходів, у фазі 2-3 справжніх листків, для знищення бур’янів та прорідження сходів. Якщо на 1 погонний метр рядка не більше 35-50 рослин, боронувати не потрібно. З появою повних сходів міжряддя розпушують 4-6 разів за вегетаційний період.

У фазі 1-3 листків для знищення бур'янів проводять обприскування гербіцидами (Селект, Тарга Супер).

Морква є відносно посухостійкою, але на півдні стабільні врожаї можливі лише зі зрошенням. Початок поливів — кінець квітня — початок травня, закінчення — за місяць до збирання, щоб уникнути розтріскування. На краплинному зрошенні вологість ґрунту підтримують постійно.

Збирання вибіркових коренеплодів починається з початку травня — початку червня

Збирання вибіркових коренеплодів починається з початку травня — початку червня. Варто пам'ятати, що морква, висіяна восени, зберігається гірше, ніж та, що висіяна навесні, тому заздалегідь продумайте обсяг продукції.

БУРЯКИ СТОЛОВІ

З висівом буряків поспішати не можна. Насіння проростає за температури 5 °С, тому підзимовий висів слід проводити за стабільного похолодання (-2...-4 °С). Глибина висіву — 3–4 см. Відстань між рослинами — 5–10 см, між рядами — 45-50 см. Норма висіву — 14 кг/га. Для підзимньої сівби слід обирати холодостійкі сорти або з позначкою «стійкі до стрілкування».

Для підзимньої сівби слід обирати холодостійкі сорти або з позначкою «стійкі до стрілкування»

Перший збір коренеплодів можна проводити вже наприкінці травня — на початку червня. Як і у випадку з морквою, такі буряки зберігається гірше, ніж урожай весняної сівби, тому завчасно сплануйте необхідний обсяг продукції.

Збирання врожаю, якість і зберігання

Коренеплоди збирають у фазі технічної стиглості. Ранній термін збирання застосовують для реалізації молодих буряків. В теплу, суху й вітряну погоду молоді коренеплоди швидко в'януть і стають більш схильними до пошкодження хворобами.

Перший збір коренеплодів можна проводити вже наприкінці травня — на початку червня

Стандартні коренеплоди моркви мають бути свіжими, неушкодженими, з властивими для сорту формою та забарвленням, діаметром 2,5–6,0 см (для молодої моркви — не менше 1,5 см). Вміст пестицидів, мікотоксинів і нітратів не повинен перевищувати допустимі рівні.

О. Улянич, доктор с.-г. наук, В. Яценко, доктор філософії, Уманський національний університет садівництва