Підготовка саду до зими

Відо­мий вче­ний-пло­­дівник П.Г. Шитт сво­го ча­су за­про­по­нував поділи­ти цей річний життєвий цикл на два ос­новні періоди — ве­ге­тації і осінньо-зи­мо­во­го (гли­бо­ко­го та ви­му­ше­но­го) спо­кою. Щорічна періодич­ність роз­вит­ку ха­рак­тер­на для всіх ли­с­то­пад­них пло­до­вих де­рев помірно­го клі­ма­ту, але терміни на­стан­ня цих пе­ріодів за­ле­жать від по­ро­ди і навіть сор­ту. Крім то­го, ці періоди, як пра­ви­ло, не збіга­ють­ся у часі і що­до вхо­д­жен­ня в них різних ча­с­тин од­но­го і то­го са­мо­го де­ре­ва — над­зем­ної та ко­ре­не­вої си­с­тем. Так, період ве­ге­тації над­зем­ної ча­с­ти­ни три­ває від стар­ту со­ко­ру­ху (що ча­с­то збігається із по­чат­ком роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок) до ма­со­во­го оси­пан­ня ли­с­тя, а пе­ріод ве­ге­тації ко­ре­не­вої си­с­те­ми — від по­чат­ку весня­но­го рос­ту ак­тив­них ко­ре­нів до закінчен­ня цьо­го про­це­су в осін­ньо-зимо­вий період.
Щорічний цикл роз­вит­ку пло­до­вих куль­тур яв­ляє со­бою су­купність чітко роз­ме­жо­ва­них ок­ре­мих або фе­но­логіч­них фаз роз­вит­ку, які періодич­но зміню­­­ють од­на од­ну про­тя­гом ро­ку і що­річно по­вто­рю­ють­ся. Він скла­дається із дев’яти ос­нов­них фаз: со­ко­рух (по­ча­ток ве­ге­тації); роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок; цві­тін­ня; ріст па­гонів; фор­му­ван­ня зав’язі і роз­ви­ток плодів; за­кла­дан­ня і ди­ферен­ціація ге­не­ра­тив­них бру­нь­ок та визрі­ван­­ня тка­нин; ли­с­то­пад; закінчен­ня ве­ге­тації і вступ у стан спо­кою та сам період спо­кою, який триває від мо­мен­ту закінчен­ня рос­ту ак­тив­них ко­ренів во­се­ни до по­чат­ку їхньо­го рос­ту на­весні — для ко­ре­не­вої си­с­те­ми та від кінця ли­с­то­па­ду до по­чат­ку со­ко­ру­ху — для над­зем­ної ча­с­ти­ни.
От­же, для кра­що­го ос­мис­лен­ня про­це­су підго­тов­ки рос­лин до пе­ре­зимівлі доцільно де­тальніше роз­г­ля­ну­ти фізіо­ло­го-біохімічні про­це­си, які пе­ребігають у пло­до­вих рос­ли­нах у фазі за­кла­дан­ня і ди­фе­ренціації ге­не­ра­тив­них бру­нь­ок та визріван­ня тка­нин, що по­чи­нається із при­пи­нен­ня рос­ту па­гонів і закінчується ма­со­вим оси­пан­ням ли­с­тя. Цей період жит­тя пло­до­во­го де­ре­ва ха­рак­те­ри­зується по­сту­по­вим по­тов­щен­ням клітко­вих обо­ло­нок із на­ступ­ним на­ко­пи­чен­ням за­пас­них (крох­ма­лю, жи­­рів) та інших по­жив­них ре­чо­вин. У цей час син­тез ор­ганічних ре­чо­вин від­бу­вається до­сить інтен­сив­но аж до по­чат­ку ли­с­то­па­ду. На­яв­ною оз­на­кою виз­ріван­ня тканин є по­ява на по­пе­реч­но­му зрізі верхівко­вої брунь­ки помітної межі між де­ре­ви­ною та ко­рою. Па­го­ни за їхнього зги­нання тро­хи потріску­ють. 
Та­ким чи­ном, у період про­хо­д­жен­ня зга­да­них ви­ще фаз роз­вит­ку (визрівання тка­нин і ли­с­то­пад) важ­ли­во, щоб усі аг­ро­технічні прий­о­ми спри­я­ли визріван­­ню де­ре­ви­ни па­гонів і, відповідно, за­без­пе­чу­ва­ли підви­щен­ня зи­мостій­кості та мо­ро­зостійкості пло­до­во­го де­­ре­ва. Ці фе­но­фа­зи нор­маль­но про­хо­дять за по­сту­по­во­го зни­жен­ня тем­пе­ра­ту­ри повітря (до 15°С і ниж­че), ско­ро­че­ної світло­вої до­би і своєчас­но­го осінньо­го по­хо­ло­дан­ня за на­яв­ності не­ве­ли­ко­го дефіци­ту во­ло­ги в грунті. Надмірна кількість грун­то­вої во­ло­ги та по­жив­них ре­чо­вин (особ­ли­во азот­них спо­лук) у цей період ство­рю­ють умо­ви для ак­тив­но­го про­дов­жен­ня рос­ту па­гонів, що за­три­мує визріван­ня де­ре­ви­ни.
Про­цес визріван­ня тка­нин у різних пло­до­вих порід і сортів відбу­вається по-різно­му. Де­що раніше він по­чи­нає­ться у ско­роплідних кісточ­ко­вих пло­до­вих порід, тро­хи пізніше — у зер­нят­ко­вих куль­тур; швид­ше за­вер­шуєть­ся у сортів літньо­го стро­ку до­сти­ган­ня і найчастіше за­тя­гується у мо­ло­дих де­рев — ко­ли спо­с­терігається вто­рин­на хви­ля рос­ту. Визріван­ня тка­нин раніше закінчується у де­рев, щеп­ле­них на ве­ге­та­тив­них сла­бо­рос­лих підще­пах, аніж за щеп­лен­ня їх на насіннєвій підщепі. Усі ці біологічні особ­ли­вості пло­до­вих де­рев виз­на­ча­ють не­обхідність ди­фе­рен­ційо­ва­но­го підхо­ду до за­сто­су­ван­ня тих чи тих аг­ро­технічних прий­омів у са­ду в осінньо-зи­мо­вий період.
До ос­нов­них за­вдань аг­ро­техніки в цей період вхо­дять такі, як своєчас­не при­пи­нен­ня рос­то­вих про­цесів, особ­ли­во у мо­ло­дих і силь­но обріза­них де­­рев, та ство­рен­ня оп­ти­маль­но­го вод­но­го і по­жив­но­го ре­жимів грун­ту. Ду­же важ­ли­во та­кож своєчас­но зібра­ти плоди — щоб по­до­вжи­ти фе­но­фа­зу і да­ти мож­ливість де­ре­ву кра­ще підго­ту­ва­ти­ся до зи­ми.

Санитарно-профилактічні заходи

Після ма­со­во­го ли­с­то­па­ду в са­ду обо­­в’яз­ко­во слід про­ве­с­ти санітар­но-профілак­тичні за­хо­ди до­гля­ду за де­рева­ми. Зо­к­ре­ма, у разі ут­ри­ман­ня грун­­ту в са­ду під чор­ним па­ром — про­ве­с­ти дис­ку­ван­ня чи куль­ти­вацію міжрядь та об­ро­би­ти при­стов­бурні сму­ги із ре­тель­ним за­гор­тан­ням у грунт бур’янів, опа­ло­го ли­с­тя, гни­лих плодів та інших рос­лин, які є схо­ви­щем для шкідників та ре­зер­ва­то­ра­ми збуд­ників хво­роб рос­лин. 
Та­кож слід про­ве­с­ти роз­кор­чу­ван­ня де­рев, що за­ги­ну­ли у ре­зуль­таті силь­но­го по­шко­д­жен­ня шкідни­ка­ми або гос­т­ро­го чи хронічно­го ура­жен­ня хво­ро­ба­ми, ви­да­ли­ти їх із са­ду і спа­ли­ти. Грунт у місцях ви­да­лен­ня де­рев, за­гиб­лих унаслідок ура­жен­ня бак­теріаль­ним ра­ком або вер­ти­ци­ль­о­зом, — про­дезінфіку­ва­ти хлор­ним вап­ном (150–200 г/м2) і пе­ре­ко­па­ти. 
Потрібно очи­с­ти­ти штам­би і товсті ске­летні гілки від відмер­лої ко­ри, зби­ра­ю­чи її на бре­зент, мішко­ви­ну або по­лі­ети­ле­но­ву плівку, а після за­вер­шен­ня цієї опе­рації — спа­ли­ти. Цим за­хо­дом знищується знач­на ча­с­ти­на гу­се­ниць пло­до­же­рок, ли­с­товійок, де­які ви­ди дов­го­но­сиків, кліщів, по­пе­лиць, щиті­вок, яй­це­клад­ки не­пар­но­го шов­ко­пря­да то­що.
Для за­побіган­ня ура­жен­ню ко­ри со­няч­но-мо­роз­ни­ми опіка­ми та ут­во­рен­ню мо­ро­зо­боїн до на­стан­ня мо­розів стов­бу­ри де­рев і ос­но­ви ске­лет­них гілок не­обхідно побіли­ти 20%-м вап­ня­ним мо­ло­ком із до­да­ван­ням 5%-го мідно­го ку­по­ро­су. При­дат­на для цьо­го і во­до­емульсійна фар­ба ВД-К4-577 або ЕВА-27А.
Для за­хи­с­ту від зайців штам­би мо­ло­дих де­рев слід обв’яза­ти білим па­пе­ром, стеб­ла­ми со­няш­ни­ку, оче­ре­ту або гілка­ми де­рев хвой­них порід. Не мож­на за­сто­со­ву­ва­ти для цьо­го со­ло­му і стеб­ла ку­ку­руд­зи, які є при­на­дою для ми­шей, а та­кож об­ма­зу­ва­ти ко­ру риб’ячим та тва­рин­ни­ми жи­ра­ми, рос­лин­ни­ми оліями і міне­раль­ни­ми мас­ла­ми, то­му що во­ни зни­жу­ють мо­розостій­кість де­рев. Не ре­ко­мен­дується та­кож ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти поліети­ле­но­ву плівку, особ­ли­во чор­ну, та папір мішків із-під міне­раль­них до­б­рив, які мо­жуть зу­мо­ви­ти підпріван­ня та опіки ко­ри.
Пізно во­се­ни за на­стан­ня пер­ших мо­розів слід обов’яз­ко­во про­ве­с­ти зни­щен­ня ми­шо­подібних гри­зунів у са­дах і са­до­за­хис­них сму­гах шля­хом роз­кла­дан­­ня зер­но­вих при­над, об­роб­ле­них Ро­ден­фо­сом (3 г/но­ру), або бри­кетів пре­па­ра­ту Шторм (по од­но­му в но­ру або на відстані 10–15 м один від од­ного в ме­жах ко­лоній гри­зунів). Для до­сяг­нен­ня кра­що­го ефек­ту бри­ке­ти Штор­му че­рез сім-де­сять днів тре­ба роз­кла­с­ти по­втор­но.
Під час про­ве­ден­ня осіннього обрізування слід зня­ти з де­рев і спа­ли­ти гнізда біла­на жил­ку­ва­то­го, зо­ло­то­гу­за, яй­це­клад­ки кільча­с­то­го шов­ко­пря­да, муміфіко­вані пло­ди, а та­кож виріза­ти по­росль, сухі, по­шко­д­жені та ура­жені хво­ро­ба­ми гілки.

Зволоження грунту

Се­ред за­ходів, які про­во­дять у пе­ріод підго­тов­ки пло­до­вих де­рев до зи­ми у не­зро­шу­ва­них або ча­ст­ко­во зро­шу­ва­них са­дах, ве­ли­ке зна­чен­ня ма­ють во­ло­го­за­рядні по­ли­ви. У південній зоні са­дів­ництва країни ду­же ча­с­то по­су­ха ви­ни­кає в другій по­ло­вині літа і три­ває во­се­ни. То­му в умо­вах дефіци­ту грун­то­вої во­ло­ги ко­ре­не­ва си­с­те­ма де­рев не спро­мож­на на­ко­пи­чи­ти до­стат­ньої кількості во­ди та еле­ментів жив­лен­ня. Че­рез це ко­рені ча­с­то ви­мер­за­ють навіть в умо­вах віднос­но м’якої зи­ми, особ­ли­во в разі, як­що спо­с­теріга­ло­ся пе­ре­ван­та­жен­ня де­рев уро­жаєм. Крім то­го, де­ре­вам потрібна во­ло­га для зи­мо­вої тран­с­пірації.
Розрізня­ють осіннє (най­е­фек­тив­ні­ше), зи­мо­ве та ран­нь­о­вес­ня­не во­ло­го­за­ря­д­жан­ня. За­сто­су­ван­ня во­ло­го­за­ряд­них по­ливів во­се­ни дає змо­гу раціо­наль­ніше ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти во­ду, то­му що в цей період май­же не­має по­тре­би у зро­шенні інших сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур. Це сприяє знач­но­му роз­ши­рен­ню площ по­лив­них садів.
Терміни про­ве­ден­ня осінніх во­ло­го­за­ряд­них по­ливів потрібно ди­фе­ренціюва­ти відповідно до умов кон­крет­них са­до­вих діля­нок ви­хо­дя­чи із за­без­пе­че­ності де­рев во­ло­гою про­тя­гом ве­ге­тації. У тих са­дах, де во­логість грун­ту не зни­жу­ва­лась до ко­ефіцієнта в’янен­ня, але дефіцит во­ло­ги ве­ли­кий, ба­жа­но про­во­ди­ти по­ли­ви ра­но во­се­ни, тоб­то в кінці ве­рес­ня — на по­чат­ку жовт­ня. У та­ко­му разі не за­тя­гу­ва­ти­меть­ся ріст па­гонів і не станеться підмер­зан­ня їх узим­ку.
У не­по­лив­них са­дах або на ді­лян­ках зро­шу­ва­но­го са­ду, де з пев­них при­чин ста­ло­ся силь­не ви­су­шу­ван­ня грун­ту, осіннє во­ло­го­заря­д­жан­ня тре­ба про­во­ди­ти після по­жов­тіння або ма­со­во­го об­си­пан­ня ли­с­тя. До то­го ж у пло­до­нос­них са­дах йо­го роз­по­чи­на­ють ра­ніше, ніж у мо­ло­дих. 
Гли­би­на зво­ло­жен­ня під час осінніх во­ло­го­за­ряд­них по­ливів за­ле­жить від грун­то­во-гідро­логічних умов ви­ро­щу­ван­ня са­ду. На гли­бо­ких грун­тах із до­бре дре­но­ва­ним підгрун­тям і низь­ким рівнем підгрун­то­вих вод во­на ста­но­вить 1–2 м, а нор­ма по­ли­ву — 1000–1500 м3/га. На ділян­ках, де підгрун­тові во­ди підніма­ють­ся до 2–3 м від по­верхні грун­ту, гли­би­на зво­ло­жен­ня має не пе­ре­ви­щу­ва­ти 0,5–0,7 м, а нор­ма по­ли­ву — 400–600 м3/га.
Вод­но­час вар­то пам’ята­ти, що во­ло­го­за­рядні по­ли­ви не завжди ко­рисні. Так, їх не слід за­сто­со­ву­ва­ти, як­що во­логість грун­ту про­тя­гом ве­ге­тації під­три­­­му­ва­лась за до­по­мо­гою зро­шен­ня на оп­ти­маль­но­му рівні. Не потрібні во­ни (і навіть не­без­печні!) на ділян­ках са­ду, для яких ха­рак­терні міне­ралізо­вані грун­тові во­ди із вмістом ней­т­раль­них лег­ко­роз­чин­них со­лей у кількості 4–6 г/л, що містять­ся у ме­жах зо­ни капіляр­но­го на­си­чен­ня грун­ту во­дою, ви­со­та підійман­ня якої ста­но­вить: для пісків — 0,5–0,7, супісків — 1,0–1,5, се­редніх суг­линків — 2,0–3,0 та гли­ни­с­тих грунтів — 4,0–5,0 м.
Після за­вер­шен­ня по­лив­но­го се­зо­ну в са­дах не вар­то за­бу­ва­ти про не­обхід­ність про­ве­ден­ня технічно­го об­слу­го­ву­ван­ня си­с­тем зро­шен­ня, що пе­ред­ба­чає де­мон­таж ос­нов­них вузлів та по­слаб­лен­­ня на­тя­гу по­лив­них тру­бо­про­водів. 
От­же, ви­ко­нан­ня всьо­го ком­плек­су аг­ро­технічних робіт у са­ду в осін­ньо– зи­мо­вий період, що спря­мо­вані на на­ко­пи­чен­ня аси­ми­лянтів і за­без­пе­чен­ня до­б­ро­го визріван­ня тка­нин, є за­по­ру­кою підви­щен­ня стійкості де­рев до не­спри­ят­ли­вих зи­мо­вих умов та успішно­го роз­­вит­ку на­ступ­них вес­ня­них і літніх фе­но­фаз. А це, своєю чер­гою, га­ран­тує одер­жан­ня за­пла­но­ва­но­го врожаю пло­дів ви­со­кої то­вар­ної якості.

О. Расторгуєв, канд. с.-г. наук, завідувач агротехнологічного відділу,
Мелітопольська дослідна станція садівництва імені М.Ф. Сидоренка ІС НААН