Особливості захисту картоплі від фітофторозу

Однією з причин низької врожайності картоплі в Росії (9–12 т/га) є великі втрати врожаю через хвороби. У роки епіфітотій лише від фітофторозу втрати врожаю на незахищених посадках можуть перевищувати 60–70%. Бульби, уражені фітофторозом, є “воротами” для інших патогенів, тому їх висаджування веде до масового розвитку мокрих бактеріальних і сухих фузаріозних гнилей, чорної ніжки, антракнозу, ризоктоніозу, альтернаріозу тощо.
Стабільний та ефективний захист урожаю картоплі від фітофторозу за зниження пресу хімічних обробок може забезпечити комплекс обов’язкових профілактичних і технологічних заходів:
1) наявність здорового насіннєвого матеріалу сортів картоплі;
2) наявність площ, вільних від інфекцій;
3) ізоляція посадок картоплі від джерел первинної інфекції (посадки картоплі і томатів двох попередніх років, місця вибракування хворих бульб тощо);
4) вибір оптимальних строків першої і наступної обробок бадилля фунгіцидами;
5) застосування найефективніших фунгіцидів і їхнє чергування відповідно до вимог антирезистентної стратегії;
6) вибір оптимальних строків знищення бадилля і збирання врожаю.
Обробляти слід лише сорти картоплі, що представлені в Державному реєстрі, мають максимальну врожайність та відносну стійкість до комплексу мікроорганізмів, найбільш шкодочинних у конкретних грунтово-кліматичних умовах. Захоплення випадковими або екзотичними сортами найчастіше призводить до отримання продукції низької якості і до великого недобору врожаю.
Важливо пам’ятати, що висаджування здорового насіннєвого матеріалу із дотриманням сівозміни та просторової ізоляції дає змогу затримати строки ураження бадилля як мінімум до фази бутонізації — цвітіння.
Для видалення фітофторозних бульб із насіннєвого матеріалу рекомендують його перебирання перед закладанням на зберігання, а потім, перед висаджуванням, — після пророщування бульб. Проте даний захід недостатньо ефективний у боротьбі з фітофторозом, оскільки за великого обсягу насіннєвого матеріалу практично неможливо визначити слабоуражені бульби (ступінь ураження — 1–5%), що стануть основним джерелом первинної інфекції. Водночас, насіннєвий матеріал під час перебирання звільняється практично від усіх бульб з високим ступенем ураження (від 30% і вище) бактеріозами, фузаріозами, фомозом, антракнозом, які і є основним резерватом інокулюму цих хвороб. За наявності в насіннєвому матеріалі фітофторозних бульб кожну партію картоплі слід обробити одним із контактних фунгіцидів: Пенкоцеб, Дитан із нормою витрати 2–2,5 кг/т. Препарати дають змогу знизити спороношення гриба на поверхні бульб і зменшити число первинних джерел інфекції.
Звільнення грунтів від ооспор відбувається приблизно через 3 роки, тому висаджування картоплі на попереднє місце доцільно проводити через 4–5 років. Дворічна сівозміна дає можливість знизити інфекційний потенціал і число джерел первинної інфекції в 4–5 разів.
Гарантувальна величина просторової ізоляції посадок картоплі від джерел первинної інфекції (посадки картоплі і томатів двох попередніх років, місця вибракування хворих бульб) — понад 300 м, але навіть незначна ізоляція в 10–20 м дає змогу затримати строки ураження бадилля приблизно на 2–3 тижні.
Фітофтороз картоплі належить до тієї невеликої групи хвороб, ефективна боротьба з якими можлива лише за профілактичного застосування засобів захисту рослин. У цьому разі втрати врожаю картоплі можна знизити до 2–3%. За обробки бадилля з моменту появи хвороби (ураженість бадилля — 0,1%) втрати врожаю збільшуються в 4–5 разів, а за масового розвитку фітофторозу (3–5%) втримати його розвиток украй складно.
Для визначення першої обробки бадилля картоплі фунгіцидами використовують різні критерії. Перш за все, це фенологічний метод: проведення першої обробки з фази змикання бадилля в рядках (висота рослин — 15–20 см) або навіть з фази сходів. Даний метод виправдав себе в роки ранніх та жорстких епіфітотій фітофторозу. В умовах депресії або пізньої появи хвороби така тактика захисту картоплі призводить до додаткових фінансових витрат і невиправданого забруднення довкілля. В широку практику впроваджують і нові системи прогнозу строків появи фітофторозу з використанням обладнання та програмного забезпечення Dacom Plant plus тощо. Проте й вони не дають реального поліпшення ситуації. Так, у країнах ЄС не було виконано рішення про 50%-не зменшення застосування фунгіцидів на картоплі до 2000 р. Більше того, прес хімічних обробок додатково збільшився на 30–40%. В умовах депресії 2005 р. у значній частині господарств нашої країни, що застосували нові системи прогнозу строків появи і розвитку хвороби, провели по 10–12 обробок бадилля.
У пресі з’явилися повідомлення про те, що строки первинного зараження бадилля можна визначити за рівнем ураженості насіннєвого матеріалу. Так, за ураженості 1% насіннєвих бульб появи хвороби слід чекати через 12 діб після фази бутонізації; за ураженості 5 і 12% бульб, відповідно, — за 6 і 12 діб до цієї фази. Ми вважаємо, що авторами наведених вище даних були допущені помилки методичного плану, тому їх використання в практичній роботі може призвести до великих втрат урожаю. Річ у тім, що строки появи хвороби на бадиллі картоплі пов’язані не з рівнем ураженості насіннєвого матеріалу, а з наявністю в грунті необхідної для утворення первинних джерел інфекції кількості інокулюму (хворі бульби або ооспори). Так, багаторічними дослідженнями доведено, що для гарантованого виникнення одиничного джерела первинної інфекції потрібна наявність у грунті близько 1,5–2,0 тис. природно уражених бульб. Отже, на ділянках площею 100 га з ураженістю насіннєвого матеріалу 1 і 12% поява хвороби відзначатиметься не з різницею в один місяць, а в одні й ті самі строки, оскільки за норми висаджування насіння 45–70 тис./га в грунт потрапляє близько 45–70 та 500–800 тис. хворих бульб, відповідно, що значно вище за потенціал інокулюму (1,5–2,0 тис.), що спроможний забезпечити утворення одного вогнища. Висока продуктивність спороношення збудника фітофторозу і перемішування у хмарі спор над посадками протягом кількох днів нівелює відмінності в градієнті ураженості бадилля.
Нині найточніший прогноз появи фітофторозу в посадках картоплі спроможні забезпечити сигнальні ділянки з посадкою 200–250 штучно інфікованих бульб ранніх (середньоранніх) сприйнятливих сортів картоплі зі ступенем ураження 3–5%. Встановлено, що для утворення первинного джерела інфекції слід висадити 100 штучно заражених бульб картоплі, що приблизно в 20–25 разів менше, ніж за висаджування природно заражених бульб. Закладання сигнальних ділянок проводять на відстані не менше 100 м від інших посадок пасльонових культур одночасно з початком висаджування картоплі в господарстві. Для створення оптимального мікроклімату і формування великої кількості вогнищ первинної інфекції хворі бульби чергують зі здоровими (кожна четверта бульба хвора). Відстань між бульбами у рядку — не більше 15 см. Невелика площа ділянки (1–1,5 сотки) і маркування місця посадки хворих бульб дають змогу визначити хворобу заздалегідь, за 7–10 діб, і вчасно провести першу обробку виробничих посадок картоплі. Методика закладання сигнальних ділянок представлена в практичних рекомендаціях “Інтегрована система захисту картоплі від фітофторозу та інших хвороб”, М., 1999.
Для захисту бадилля картоплі від фітофторозу рекомендовані контактні та комбіновані фунгіциди. Фунгіциди контактної дії ефективні в зонах прямого контакту з грибними спорами, здебільшого, в листі верхнього і середнього ярусів, куди потрапляє значна частина суспензії фунгіциду, у той самий час вони не спроможні упередити первинну зараженість листя нижнього ярусу, з якого і починається епіфітотійний процес. Комбіновані фунгіциди включають у себе діючі речовини контактної та системної (локально-системної) дії. Контактний компонент фунгіциду утруднює розвиток патогена на поверхні рослини, системно діючий компонент швидко проникає в тканини рослини-господаря і забезпечує практично повний захист бадилля від зараження.
Недоліком окремих груп комбінованих фунгіцидів є швидкий розвиток стійкості патогена до системних компонентів діючих речовин (насамперед, до феніламідів). За 90–100% частоти резистентних ізолятів гриба, що зустрічаються, ефективність захисних заходів знижується на 60–70%. За цих умов розвиток гриба пригнічується контактним компонентом фунгіциду.
Для запобігання формуванню резистентних популяцій гриба фунгіциди комбінованої дії слід застосовувати відповідно до антирезистентної стратегії:
q перші профілактичні обробки бадилля проводять фунгіцидами контактної дії;
q виключити застосування феніламідних препаратів у системі насінництва;
q здійснювати фітосанітарний моніторинг популяції збудника фітофторозу за ознакою резистентності і типом сумісності;
q виключити застосування феніламідних препаратів на продовольчих посадках картоплі за частоти появи резистентних форм понад 30%.
Завдяки своїм якостям, комбіновані фунгіциди спроможні затримувати строки появи хвороби на 20–30 діб. З огляду на це ми вважаємо, що застосування фунгіцидів комбінованої дії, що не викликають розвитку резистентності гриба, можна рекомендувати протягом усього вегетаційного періоду в насіннєвих господарствах і на посадках продовольчої картоплі з урожайністю понад 250 ц/га, особливо на поливних ділянках. До таких фунгіцидів належать: Акробат МЦ (2,0 кг/га), Курзат Р (2,5 кг/га). Обробки слід повторювати через кожні 7–10 діб. Кількість обробок одним препаратом не має перевищувати 2–3.
На ділянках з урожайністю нижче 250 ц/га тактика застосування фунгіцидів може бути такою: перші профілактичні обробки проводити комбінованими фунгіцидами, а після цвітіння або появи хвороби — контактними. Обробки контактними препаратами слід повторювати кожні 6–7 діб.
Із рекомендованих комбінованих фунгіцидів найбільше вивчений Акробат МЦ (2 кг/га). До його складу входить діюча речовина локально-системної дії — диметоморф (90 г/кг) і контактний манкоцеб (600 г/кг). Діючі речовини — диметоморф і манкоцеб — запобігають розвитку патогена як на поверхні рослини, так і в її тканинах, що дає подовжений лікувальний і профілактичний ефект.
Диметоморф проникає до рослинної тканини і забезпечує надійний захист частин рослин, не оброблених обприскуванням, через 2–3 доби після зараження. Це гарантує успіх у разі захворювання, що почалося, але такого, яке не проявило себе зовні. Акробат МЦ істотно знижує спороношення гриба і утворення статевих структур-ооспор. Він не викликає підвищення резистентності збудника хвороби і водночас ефективно захищає посадки картоплі від чутливих і стійких до феніламідів популяцій гриба. В інтенсивних технологіях і за зрошення застосування Акробата МЦ забезпечує врожаї в 1,5–2,0 рази вищі, ніж контактні препарати.
Концерном БАСФ зареєстровано високоефективний фунгіцид контактної дії Полірам ДФ (1,5–2,5 кг/га). Діюча речовина — метирам (700 г/кг) — справляє широкий спектр дії, її добре витримують рослини на всіх стадіях розвитку культури. Препаративна форма являє собою водорозчинні гранули і вигідно відрізняється від змочуваних порошків. Препарат легко дозується, практично миттєво розчиняється у воді, не утворюючи пилу, і має високу приліплюваність. Тому навіть за дощової погоди інтервали між обробками — 7 діб.
Перебирання насіннєвого матеріалу не дає змоги очистити його від фітофторозних бульб, не гарантує отримання здорових бульб і ефективного захисту бадилля картоплі від фітофторозу застосуванням фунгіцидів. Більше того, масове ураження бульб частіше спостерігається за слабкого розвитку хвороби на бадиллі. Не знижує ураженості бульб і знищення бадилля у рекомендовані строки: за 1–2 дні і за 12–14 днів до збирання врожаю.
За відсутності стійких сортів єдиним високоефективним заходом захисту бульб картоплі від фітофторозу є знищення бадилля до закінчення фунгіцидної активності препаратів. Це строк — 6–7 діб після останньої обробки. Затримка у знищенні бадилля навіть на 1–2 доби, особливо у дощову погоду, веде до масового утворення спор на бадиллі і зараження бульб. Для того щоб насіннєвий фонд убезпечити не лише від фітофторозу, але й від комплексу вірусних, бактеріальних і грибних хвороб, бадилля картоплі слід знищувати в строки, коли 80% бульб досягають розмірів насіннєвої фракції (30–60 мм у діаметрі), але обов’язково з урахуванням строку дії фунгіциду (6–7 діб). Вчасне знищення бадилля виключає потребу в щорічному закуповуванні якісного насіннєвого матеріалу і в перебиранні бульб.
Урожай збирають в суху і теплу погоду, не раніше ніж через 2 тижні після знищення бадилля, щоб шкірка на бульбах закорковіла. Після збирання врожаю слід уберегти бульби від різкого перепаду температур і утворення на них конденсату вологи. Важливо пам’ятати, що бульби, зібрані за температури, нижчої за 4°С і вищої за 25°С, легко травмуються під час збирання і легше уражуються хворобами різної етіології. Наприклад, ураженість бульб нового врожаю мокрими бактеріальними гнилями може перевищувати 50%.

Н. Кваснюк
Б. Гуревич
Л. Жеребцова
Є. Філіппова,
ВНДІ фітопатології
(Російська Федерація)