Особливості вирощування багаторічних цибуль

Багаторічні різновиди цибулі (бота­нічна назва роду — Allium), які ви­рощують на зелень, добре перези­мовують і рано починають вегетацію. Їх культивують передусім на зелень, тому за дотримання технології вони здатні за­довольняти потреби в зеленому пері з ранньої весни до пізньої осені. З широко­го різноманіття багаторічних цибуль най­поширеніші такі різновиди цибулі, як татарка, або ба­тун, слизун та трибулька, або шніт. Усі вони ростуть у дикій природі майже в усіх куточках зем­ної кулі. Клопіткий селекційний процес дав змогу створити сорти багаторічних цибуль, які перевершують своїх диких родичів за смаковими якостями, біометричними показниками, врожайністю, стій­кістю до несприятливих умов навколиш­нього середовища.

Деякі різновиди цибуль (слизун, шніт) можна висаджувати навіть на клумбах і рабатках, оскільки вони своїм естетич­ним виглядом не поступаються декора­тивним рослинам. Багаторічні цибулі ці­нують за вміст вітамінів та незамінних амінокислот, які дуже потрібні людсько­му організму навесні.

У відкритому ґрунті багаторічні цибулі розмішують після озимих, огірка, картоплі або томатів. Після цих попередників поле лущать на глибину 6–8 см, основне добриво вносять під зяб, дози та їхні співвід­ношення встановлюють з урахуванням природних особливостей ґрунту, вмісту в ньому рухомих форм поживних речо­вин. Звісно, також беруть до уваги удо­брення попередника, орієнтовні дози внесення становлять: N45–90P45-–60K45–60.

Посіви багаторічних цибуль бажано також підживлювати. Особливо ефек­тивним буває підживлення на зрошува­них землях і в районах достатнього зво­ложення, якщо рекомендована доза до­брив не була повністю внесена восени під зяблеву оранку. Підживлюють бага­торічні цибулі з розрахунку 15–20 кг/га д. р. кожного виду добрив.

Навесні, щоб зберегти запаси вологи в ґрунті, поле боронують. Як засіб хімічної боротьби з бур’янами на посівах цибулі використовують гербіцид Стомп. У разі затяжної дощової весни його краще вно­сити через 10–12 діб після другого боро­нування до появи на поверхні сходів.

Сходи багаторічних цибуль навіть за сприятливих умов з’являються лише че­рез 18–20 діб після сівби. А в умовах по­сушливої весни їхня поява затримується до чотирьох-п’яти тижнів. Для прискорен­ня й одержання рівномірних сходів насін­ня перед сівбою слід замочувати, зволо­жуючи протягом 10 годин водою кімнат­ної температури. Насіння, яке тільки-но почало кільчитись (0,5–1%), підсушують до стану сипкості та висівають. Сівбу про­водять стрічковим способом із міжряддя­ми 10–20 см між рядами в стрічці і 50–60 см — між стрічками. Норма висіву — 10–20 кг/га. Висівають рано навесні або, в разі закладання літніх посівів, — у липні.

Догляд за посівом полягає в розпу­шуванні міжрядь, зрошенні та боротьбі з бур’янами. Поливають багаторічні види цибулі з таким розрахунком, щоб протягом вегетації вологість ґрунту підтримувати в межах 70–80% польової вологоємності.

За використання багаторічних план­тацій слід пам’ятати, що протягом вегета­ції кожна цибулина утворює одну-дві до­даткові дочірні цибулини, завдяки чому й відбувається розростання плантації. Так, наприклад, п’ятирічна рослина цибулі-батун може мати до 100 дочірніх цибулин, а рослина шніт-цибулі — до 300. З роками кількість стрілок на цибулині збільшуєть­ся, тому понад чотири-п’ять років планта­цію не використовують. Доглядаючи за рослинами на багаторічних ділянках, слід запланувати такий вид робіт, як очищен­ня ділянки навесні від старого листя.

У закритому ґрунті багаторічні цибулі вирощують у тимчасових або капіталь­них плівкових укриттях. Мета тимчасо­вого плівкового укриття — отримання більш ранньої продукції. Для цього, за­звичай, роблять укриття тунельного типу. Над грядкою встановлюють дуги з товстого дроту, поверх яких натягують плівку. Один її край прикопують, а другий і торці — притискають до землі цеглою. Вдень плівку з торців відкривають для провітрювання грядки. Для зручності до­гляду за рослинами плівку повністю стя­гують до прикопаного краю. Для укриттів такого типу придатні дуги завдовжки мак­симум 3–6 м — відповідно до стандартно­го розміру плівкового полотна.

У капітальних плівкових теплицях можна цілий рік вирощувати продукцію на зелене перо, особливо це стосується цибулі-слизун. Багаторічні види цибулі в закритому ґрунті вирощують як із насіння, так і безпосередньо висаджуванням за­здалегідь вирощених і заготовлених не­справжніх цибулин. Посадковий матеріал висаджують у ящики або в підготовлені стелажі опалюваних теплиць у жовтні-листопаді, повторюючи багаторазові по­садки з часовим розривом у два тижні.

Освітлення цибулі в початкові фази розвитку допускає тимчасові перерви, але, починаючи з віку 12–15 діб, рослини потребують цілодобового освітлення. В разі порушення цієї вимоги перо стає більш жорстким і жовтіє.

Температура в закритому ґрунті пер­шого тижня вигонки рослин має стано­вити 12-15°С, надалі її підвищують до 20°С. За потреби призупинення росту рослин у нічний час температуру можна знизити до 12–13°С, але слід пам’ятати, що зниження нічних температур на три­валий час негативно позначається на якості зеленого пера.

Поливання проводять теплою водою (20°С) в міру підсихання ґрунту. Надли­шок вологи за низької температури сти­мулює поширення кореневих гнилей.

Підживлення (1%-м розчином азот­ного добрива в суміші з хлористим калі­єм) проводять не рідше ніж двічі з інтер­валом сім — десять днів, останнє — за десять днів до зрізання врожаю.

Для збільшення рентабельності виро­щування цибулі на перо в теплиці взимку дуже ефективним рішенням є викорис­тання великогабаритних теплиць. Адже в них є можливість установити всередині додаткові стелажі, де розміщують ящи­ки з висадженими рослинами, що дає змогу збільшити вихід валової продукції з одиниці площі.

Цибуля-батун — багаторічний вид цибулі. Головним плюсом батуна, як і ін­ших видів багаторічної цибулі, є стійкість до морозів: навіть у зонах із дуже суво­рим кліматом та тривалими морозами на рівні – 30–35°С цей різновид цибулі не вимерзає і рано навесні, ще під снігом, відновлює свою вегетацію.

Справжні цибулини, як у цибулі ріп­частої й часнику, батун не утворює. Його цибулини — довгасті, слаборозвинені, за сприятливих умов розвиваються безпе­рервно, формують нові рослини з моло­дим листям. Попри те, що цибулю-батун можна вирощувати в багаторічній культу­рі, за своєю біологією вона є дворічною рослиною. Тому вже на другий рік почи­нає формувати квітконіс (стрілку) та дає врожай насіння. Стрілкування за вирощу­вання цибулі-батун на зелень є негатив­ною ознакою, а тому особливо цінні сор­ти — з уповільненим стрілкуванням, тоб­то коли квітконоси з’являються не раніше ніж через місяць після відростання листя.

Цибулю-батун вирощують як в одно­річній, так і дворічній культурі. За одноріч­ного способу вирощування сівбу прово­дять рано навесні, щоб у серпні реалізува­ти всю цибулю, а за дворічного — вико­ристовують літнє висівання із перезимів­лею посіву, а продукцію збирають у вес­няний та літній періоди. Врожай надзем­ної маси зрізують один-два рази за сезон, що, зазвичай, відбувається через один-півтора місяця після відростання пера. Пізніші строки збирання застосовувати не рекомендують, оскільки в листі утворю­ється багато клітковини, яка погіршує смакові якості. Для багаторічного виро­щування рослини повністю не виривають, а зрізують лише перо, яке з часом відрос­тає, подовжуючи термін використання по­сіву культури до декількох років поспіль.

Цибуля-шніт відрізняється від інших різновидів багаторічних цибуль своїми трубчастими листами, які мають дуже приємний і трохи гострий смак. Шніт дуже добре формує несправжні цибулини, і тому здебільшого на невеликих ділян­ках його розмножують вегетативно шля­хом поділу куща, але також можна виро­щувати і з насіння.

Вже через два-три тижні після почат­ку відростання листя з’являються також перші стрілки, які зрізують разом із лис­тям та використовують у їжу. На якість готової продукції вони не впливають, тому що дуже ніжні й соковиті. В першій по­ловині травня на висадках цибулі-шніт можна побачити суцвіття з квітками бі­лого, фіолетового або рожевого кольору, що прикрашають стебла, які мають естетично-декоративний вигляд. Збирають зеленну продукцію так само, як і в батуна (або лише зрізуючи листя, або з повним видаленням рослин). У разі зрізування зе­леної маси рослини підживлюють азотно-калійними добривами й поливають.

Цибуля-слизун — багаторічна трав’яниста рослина. Листки в неї товсті, на кінці дещо закруглені, містять багато соку, тому легко ламаються, з надломів витікає багато слизу, за що цей вид цибулі й отримав свою назву. Ширина одного листка — 2 см, а довжина — до 30 см, дозріле листя починає скручува­тися в спіраль. На другий рік посіву ци­буля випускає стрілки, на кінцях яких з’являються зонтики у вигляді кулі з блідо-рожевими квітками. Смак цибуле­вого соку незвичайний — часниковий, слабогострий, тому ця цибуля входить до складу багатьох дієт, а також її вво­дять у раціон дитячого харчування. Ци­булина — несправжня, її поділ відбува­ється безперервно протягом усього ве­гетаційного періоду. Тому поряд зі ста­рими стеблами цибулі, що вже утворили стрілки, на одній і тій самій рослині завжди є молоді, без стрілок.

Вирощують цей різновид цибулі в два способи — в однорічній або дворічній культурі. За першого способу вирощу­вання насіння висівають рано — щоб отримати продукцію в літньо-осінній пе­ріод. За дворічної культури висів прово­дять у липні — на початку серпня. До зими рослини формують три-чотири справжні листки. Після перезимівлі рос­лини відростають, і їх використовують у весняний період. Багаторічну культуру цибулі-слизуна можна вирощувати на одному місці впродовж семи-восьми ро­ків, головною причиною ліквідації план­тацій є сильне розростання багаторічних бур’янів (пирій повзучий), з якими дуже складно боротися.

Є. Духін, к. с.-г. н., ст. н. с.,

Н. Духіна, к. с.-г. н., н. с.,

Інститут овочівництва і баштанництва НААН

Журнал «Пропозиція», №5, 2019 р.