Найпоширеніші шкідники й хвороби зерняткового саду та система захисту від них

Листогризучі шкідники пошкоджують дерева, частково або повністю об'їдаючи бруньки й листки, виїдають бутони, квітки. Значна втрата листкової поверхні призводить до опадання зав'язі, зменшення закладання плодових бруньок під урожай наступного року, а також зменшення плодів у розмірах. За суцільного об'їдання листя дерево не дає очікуваного врожаю не лише в рік пошкодження, а й надалі. Втрати врожаю від цієї групи шкідників можуть сягати 20-30%. Сисні шкідники пошкоджують пагони, листки, бутони, висмоктуючи з них сік. Відбувається порушення живлення дерев, затримка росту пагонів, усихання окремих гілок, деформація листків, опадання зав'язі, що призводить до відчутного зниження врожайності. Деякі види є переносниками вірусних захворювань. Через пошкодження плодів плодопошкоджувальними шкідниками порушується надходження поживних речовин до насіння, плоди виростають деформовані, внаслідок чого знижується їхня товарна якість, а також лежкість плодів під час зберігання. Крім того, знижується зимостійкість дерев. Тому для отримання високого врожаю потрібний правильний догляд за насадженнями від початку вегетації.
Наше завдання - спрогнозувати та запобігти масовому поширенню й розвитку шкідливих організмів. Це здійснюється на основі аналізу осінніх обстежень минулого року та весняних - поточного. Ймовірні спалахи розмноження та висока шкодочинність розанової, інших листовійок, яких у країні налічується 27 видів, насамперед у Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Херсонській областях, де зафіксовано значний їхній запас. Чисельність шовкопрядів, золотогуза та білана жилкуватого перебуває на рівні минулих років, і тому в доглянутих садах ці шкідники не матимуть господарського значення. Яблунева горностаєва міль завдаватиме шкоди здебільшого незахищеним приватним садам повсюди, особливо у Дніпропетровській, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Полтавській, Сумській, Черкаській областях, де заселеність дерев сягає 31-61 відсоток.
Яблунева листоблішка (медяниця) розвиватиметься, зокрема, в садах Лісостепу, де вона заселила 35-100% дерев, і Полісся - до 46% дерев. У незахищених садах Степу (АР Крим, Запорізька обл.), подекуди Полісся (Закарпатська, Івано-Франківська області) можливі відчутні пошкодження листкового апарату дерев грушевою медяницею. Попелиці розвиватимуться скрізь, а найбільше в молодих незахищених садах. Можливі спалахи кількості попелиць під час розвитку їхніх личинок у насадженнях Вінницької, Запорізької, Київської, Одеської, Рівненської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, інших областей, де добре зберігся доволі значний їхній зимуючий запас. Рослиноїдні кліщі найбільшої шкоди завдаватимуть плодовим насадженням степових районів, де, за даними спеціалістів, зафіксовано сильний ступінь заселення ними дерев.
За достатньої вологості навесні можливий повсюдний масовий розвиток яблуневого плодового пильщика, передусім на ранніх сортах, які найбільше пошкоджуються, а також у разі тривалого періоду цвітіння, сприятливого для накопичення шкідника. Яблунева плодожерка - це шкідник номер один, що пошкоджує плоди. Залежно від суми ефективних температур, може розвиватися в двох, трьох поколіннях, у Південному Степу можливе й четверте, як це було 2009 року.
Серед хвороб зерняткового саду найпоширеніші: парша, борошниста роса, моніліоз. Шкодочинність парші полягає в обмеженні асиміляційної поверхні внаслідок передчасного обпадання уражених листків. Завчасний листопад спостерігається незабаром після цвітіння дерев, у період формування врожаю, внаслідок чого відчутно знижується продуктивність рослин, зменшується приріст пагонів, погіршується зимостійкість дерев. За значного ураження квіток і зав'язі хвороба може повністю знищити врожай. Парша за прохолодної дощової погоди навесні матиме значний розвиток в АР Крим, Вінницькій, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Київській, Сумській, Харківській, Херсонській і Чернігівській областях, де впродовж торішньої вегетації хвороба набула найбільшого поширення, охопивши 60-100% площ. Сприятливі умови для розвитку парші створюватимуться в ущільнених із високими загущеними деревами (3,5-4 м) насадженнях. Борошниста роса розвиватиметься повсюдно, насамперед у незахищених садах Вінницької, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Львівської, Хмельницької, Черкаської, Чернігівської інших областей. Через ураження борошнистою росою знижується фотосинтетична активність листкової поверхні. Верхівки сильно уражених пагонів відмирають. У період цвітіння уражені суцвіття вкриваються щільним білим нальотом. Квітки відстають у розвитку, цвітуть недружно, мають деформовані жовто-зелені пелюстки. Врожай сильно уражених сортів може знизитися на 50-80%. Хвороба значно поширюється в неосвітлених, слабо провітрюваних молодих і плодоносних садах та розсадниках. За прохолодної дощової погоди під час цвітіння ймовірне ураження дерев моніліозом. Весняна форма моніліозу (моніліальний опік) характеризується раптовим побурінням і в'яненням суцвіть, всиханням листків, молодих пагонів і гілок. Уражені квітки та листки не обпадають, вони мають вигляд обпалених вогнем. Кора уражених гілок всихає, зморщується й розтріскується. Із щілин кори, особливо на межі уражених і здорових ділянок, виділяється камедь. За значного розвитку хвороба спричиняє загибель не лише окремих гілок, а й цілих дерев. Плодопошкоджувальні шкідники теж сприяють поширенню моніліозу, тому регулювання їхньої кількості спрямоване на зменшення рівня цього захворювання. Ймовірний масовий розвиток моніліозу в господарствах АР Крим, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Кіровоградської, Миколаївської, Тернопільської та Херсонської областей, де ураження суцвіть торік сягало 20 відсотків.
Завдання поліпшення фітосанітарного стану садів значною мірою реалізується через ефективний захист. Важливою умовою захисту плодових насаджень є комплексне застосування інсектицидів і фунгіцидів, які треба чергувати, що, за результатами наукових досліджень, сприятиме запобіганню епіфітотіям і дасть змогу збільшити врожай плодових культур. Слід нагадати, що, крім хімічного захисту, для збереження належного фітосанітарного стану садів важливим є застосування агротехнічних заходів протягом вегетації: внесення добрив, знищення опалого листя, видалення з дерев муміфікованих плодів, відмерлої кори, вирізання уражених гілок. Наведемо елементи системи захисту зерняткових насаджень, яку рекомендують фахівці Інститутів садівництва та зрошуваного садівництва УААН. 

Т. Сидоренко,
провідний спеціаліст Головдержзахисту