Льон олійний: особливості вирощування

Льон олійний — одна з найдавніших і доволі перспективних культур, насіння якої широко використовують у різних галузях: технічній, харчовій, медичній. Також він є хорошим попередником для багатьох сільськогосподарських культур, має високий рівень рентабельності виробництва.

На сьо­годні льон олійний зай­має по­над 3,5 млн га посівних площ у світі. Ос­нов­ни­ми країна­ми, які ви­ро­щу­ють льон олійний, є США (1360 тис. га), Ка­на­да (812 тис. га), Індія (930 тис. га), Ар­ген­ти­на (101 тис. га). Ос­тан­німи ро­ка­ми в Ук­раїні спо­с­терігав­ся знач­ний спад льо­но­ви­роб­ництва. Та зі зро­с­танням по­пи­ту на лля­не насіння на міжнарод­но­му й внутрішньо­му рин­ках по­сту­по­во підви­щується й зацікав­леність сільгоспви­роб­ників цією куль­турою. А це, своєю чер­гою, спри­я­ти­ме збільшен­ню посівних площ під нею. Ди­наміка ви­роб­ництва льо­ну та­ка: 2009 ро­ку льо­ном олійним бу­ло засіяно 40,8 тис. га, 2010 р. — 58,9, 2011 р. — 60,3, 2012 р. — 55,8, 2013 р. — 46,1, 2014 р. — 33,7, 2015 р. — 62,2, 2016 р. — 66,8, 2017 р. — 47,3, 2018 р. — 31,5, 2019 р. — 17,7 тис. га.

Льон олійний мож­на ви­ро­щу­ва­ти в усіх ґрун­то­во-кліма­тич­них зо­нах Ук­раїни за­вдя­ки йо­го біологічним вла­сти­во­с­тям і еко­логічній адап­то­ва­ності. На сьо­годні ос­новні йо­го посіви зо­се­ре­д­жені в півден­них і східних об­ла­с­тях (Лу­ганській, За­порізькій, Ми­ко­лаївській, Хер­сонській). Хо­ча ос­танніми ро­ка­ми площі під цією куль­ту­рою збіль­шу­ють­ся в об­ла­с­тях цен­т­раль­но­го регіону.

Роз­ви­ток га­лузі льо­нар­ст­ва в су­часних умо­вах не­мож­ли­вий без ви­робництва ви­со­ко­якісної кон­ку­рен­то­с­промож­ної про­дукції, яка б ко­ри­с­ту­ва­лась по­пи­том на внутрішньо­му та зовнішньо­му рин­ках. Це знач­ною мірою за­ле­жить від ви­ко­ри­с­тан­ня но­вих сортів льо­ну та еко­номічно доцільних тех­но­логічних прий­омів ви­ро­щу­ван­ня.

Су­час­на практика ви­ро­щу­ван­ня льо­ну олійно­го — це мінімалізо­ва­на енер­го-, ре­сур­со­ощад­на та еко­логічно без­печ­на тех­но­логія. Ос­новні аг­ро­технічні прий­о­ми ви­ро­щу­ван­ня льо­ну олійно­го такі: по­пе­ред­ник, об­робіток ґрун­ту, удо­б­рен­ня, підго­тов­ка насіння, стро­ки та спо­со­би сівби, нор­ми висіву, до­гляд за посіва­ми, спо­со­би зби­ран­ня вро­жаю.

Розміщення в сівозміні

Ви­ро­щуван­ня льо­ну олійно­го на од­но­му й то­му са­мо­му полі спри­чи­няє зни­жен­ня йо­го вро­жай­ності внаслідок дії ен­до­ген­них (ко­ре­не­вих виділень) та ек­зо­ген­них (па­то­генів бак­терій і грибів) фак­торів, на­ко­пи­чен­ня в ґрунті збуд­ників фу­заріозу, стеб­ло­вої гнилі льо­ну та інших хво­роб, які зберіга­ють свою ґрун­то­ву життєздатність про­тя­гом се­ми років. У сівозміні льон мож­на по­вер­тати на те са­ме по­ле не раніше як че­рез 6-8 років.

Кра­щи­ми по­пе­ред­ни­ка­ми є озимі зер­нові, зер­но­бо­бові, ба­ш­танні, кар­топля, ку­ку­руд­за на зе­ле­ний корм та інші про­сапні куль­ту­ри, після яких по­ле за­ли­шається чи­с­тим від бур’янів. Ефектив­не розміщен­ня льо­ну по па­ру. Не ре­ко­мен­дується висіва­ти льон олійний після со­няш­ни­ку, ріпа­ку, су­дансь­кої тра­ви та льо­ну. Льон олійний ра­но звільняє по­ля, то­му є до­б­рим по­пе­редни­ком для ози­мих і ярих куль­тур.

Основний обробіток ґрунту

Вибір аг­ро­технічних за­ходів ос­нов­но­го об­робітку ґрун­ту під льон олійний за­ле­жить від по­пе­ред­ни­ка, засміче­ності полів бур’яна­ми, во­ло­гості ґрун­ту. Після збиран­ня по­пе­ред­ни­ка про­во­дять лу­щен­ня стерні на гли­би­ну 6–8 см дис­ко­ви­ми знаряд­дя­ми, че­рез 10–12 днів після цієї операції — ос­нов­ний об­робіток ґрун­ту (оран­ка на гли­би­ну 23–25 см). Після по­яви сходів бур’янів, до на­стан­ня за­морозків, потрібно виконати дві-три культи­вації.

Ранньовесняний обробіток ґрунту

Насіння льо­ну для по­яви друж­них сходів по­тре­бує дрібно­груд­ку­ва­тої струк­ту­ри ґрун­ту. То­му він по­ля­гає в зви­чай­но­му за­критті во­ло­ги та куль­тивації з бо­ро­ну­ван­ням на гли­би­ну 5–6 см (а під час уне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив — на 8–10 см) та в пе­ре­двисівній культи­вації на гли­би­ну не більше як 5–6 см із на­ступ­ним кот­ку­ван­ням кільча­с­тошпо­ро­ви­ми кот­ка­ми. До­б­ру якість пе­ре­двисівно­го об­робітку ґрун­ту за­безпе­чу­ють комбіно­вані аг­ре­га­ти, які од­ночас­но до­б­ре роз­пу­шу­ють посівний шар, ущільню­ють і вирівню­ють по­верх­ню ґрун­ту. На лег­ких ґрун­тах пе­ре­двисівний об­робіток ґрун­ту про­во­дять та­кож із за­сто­су­ван­ням зчіпки важ­ких, се­редніх і лег­ких борін у два-три сліди на гли­бину за­гор­тан­ня насіння (до 2 см).

Удобрення

Рос­ли­ни льо­ну олійно­го ма­ють ко­рот­кий ве­ге­таційний період. У ко­ре­не­вої си­с­те­ми до­сить слаб­ка вбир­на здатність, то­му куль­ту­ра до­б­ре ре­а­гує на вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив. До­за до­брив за­ле­жить від по­пе­ред­ників: зокрема після стер­нь­о­вих — N45–60P60K45–60, після про­сап­них куль­тур — N30–45P60K60. Фо­сфорні та калійні до­б­ри­ва вно­сять під ос­нов­ний об­робіток, азотні — на­весні, під пе­ре­двисівну куль­ти­вацію, приділяю­чи особ­ли­ву ува­гу рівномірності їхнього вне­сен­ня.

Крім ма­к­ро­еле­ментів, льон у процесі сво­го роз­вит­ку має по­тре­бу та­кож у борі, мар­ганці, цин­ку, ко­бальті, міді та інших мікро­е­ле­мен­тах. Ко­жен із них відіграє важ­ли­ву роль у рос­лин­но­му ор­ганізмі та є не­обхідним для нор­мально­го рос­ту й роз­вит­ку куль­ту­ри.

Сорти

Всі су­часні сор­ти льо­ну олійно­го, за­не­сені до Дер­жав­но­го реєстру сортів рос­лин, при­дат­них для по­ши­рен­ня в Ук­раїні, на­ле­жать до різно­ви­ду льо­ну-ку­че­ряв­ця. Їхня по­тенційна вро­жайність ста­но­вить 2– 2,5 т/га. Пра­виль­ний вибір сортів льону олійно­го має вирішаль­не зна­чен­ня для йо­го успішно­го ви­ро­щу­ван­ня.

До каталогу сортів рослин, придатних для поширення в Україні, 2019 року було внесено 24 сорти льону олійного (кучерявця). Наразі вітчизняні сорти становлять 87,5%, іноземні — 12,5%.

Та­ким чи­ном сфор­му­ва­ла­ся чітка тен­денція до мо­но­поль­но­го ста­но­ви­ща вітчиз­ня­ної се­лекції на рин­ку насіння льо­ну олійно­го, а по­зиції іно­зем­них се­лекційних ком­паній ду­же по­сту­па­ються за кри­терієм кількості сортів. Влас­ника­ми сортів Світлозір, Айсберг, Дебют, Водограй, Золотистий, Ківіка, Орфей, Південна ніч, Вогні Дніпрогесу, Запорізький богатир, Патрицій, Живинка є Інсти­тут олійних куль­тур НА­АН; сортів Еврика, Аквамарин, Північна зірка, Блакитно помаранчевий, Оригінал, Симпатик — ННЦ «Інсти­тут зем­ле­роб­ст­ва НА­АН»; пра­во влас­ності на сорт Надійний на­лежить Росії; Віра та Версаль — ТОВ «На­уко­вий інсти­тут се­лекції»; Айвенго — ТОВ «Все­ук­раїнський на­уко­вий інститут се­лекції (ВНІС)»; Лібра — се­лекції Нідер­ландів, а сорт Лірина — Німеч­чини. Всі вка­зані сор­ти льо­ну — олійно­го на­пря­му ви­ко­ри­с­тан­ня.

Сорт Ківіка ре­ко­мен­до­ва­но до ви­ро­щу­ван­ня в Сте­пу Ук­раїни; Айс­берг, Зо­ло­ти­с­тий, Віра, Во­до­грай, Півден­на ніч, Де­бют, Ліри­на, Надійний, Ор­фей — для Сте­пу й Лісо­сте­пу; ре­ш­та вісім, як найбільш ком­плексні, — для всієї те­риторії Ук­раїни. Ак­тив­не сор­то­онов­лен­ня че­рез заміну ста­рих сортів льо­ну олійно­го но­ви­ми, су­часніши­ми й адапто­ваніши­ми до умов ви­ро­щу­ван­ня, — пра­виль­ний шлях до зро­с­тан­ня ви­робни­чих по­каз­ників льо­ну олійно­го.

Сівба

Насіння льо­ну за два-три місяці до сівби про­тру­ю­ють пре­па­ра­тами Вінцит 050 CS, к. с. (1,5–2 л/т), Круїзер 600 FS, т.к.с (2 л/т), Мо­де­с­то Плюс 510 FS, TH (16,7 л/т) із до­да­ванням мікро­е­ле­ментів: бор­ної кис­ло­ти (1,5 кг/т), сірча­но­кис­лої міді та сірчано­кис­ло­го цин­ку (обох — по 2 кг/т).

Сівбу льо­ну олійно­го про­во­дять яко­мо­га раніше, вод­но­час із ранніми яри­ми куль­ту­ра­ми. За сівби в ранні стро­ки в рос­лин льо­ну кра­ще роз­вивається ко­ре­не­ва си­с­те­ма, во­ни швид­ко зро­с­та­ють і ви­пе­ре­д­жа­ють за роз­витком бур’яни. Ве­ге­тація рос­лин пе­ребігає у спри­ят­ливіших умо­вах із віднос­но не­ви­со­кою тем­пе­ра­ту­рою повітря та до­стат­нь­ою во­логістю ґрун­ту, во­ни стійкіші про­ти ура­жен­ня хво­ро­ба­ми й ви­ля­ган­ня, раніше до­сти­га­ють.

Сіють льон зви­чай­ним ряд­ко­вим спо­со­бом зер­но­ви­ми сівал­ка­ми, що ма­ють ан­керні сош­ни­ки, з міжряд­дям 15 см та нор­мою висіву 5–7 млн схо­жих насінин на 1 га, або 50–70 кг/га. За ви­ко­ри­с­тан­ня льо­ну олійно­го для ви­готов­лен­ня во­лок­на та олії нор­му висіву збільшу­ють на 10–15 кг. Насіння льо­ну олійно­го висіва­ють на гли­би­ну 3–4 см за умо­ви якісної підго­тов­ки ґрун­ту та до­стат­нь­о­го вмісту во­ло­ги в ньо­му, а за по­су­ш­ли­вих умов — на гли­би­ну до 5 см.

Догляд за посівами

До­гляд за посіва­ми льо­ну олійно­го пе­ред­ба­чає низку аг­ро­технічних прий­омів, які спри­я­ють одер­жан­ню ви­що­го вро­жаю. Після сівби посіви кот­ку­ють кільча­с­то–зуб­ча­с­ти­ми кот­ка­ми. Пер­шою опе­рацією з до­гля­ду посівів є руй­ну­ван­ня ґрун­то­вої кірки. На вузь­ко­ряд­них посівах про­во­дять бо­ро­нуван­ня рай­борінка­ми впо­пе­рек на­прям­ку рядків. Як­що насіння ще не про­рос­ло, то кірку руй­ну­ють кільча­с­то-шпо­ро­ви­ми кот­ка­ми. В по­даль­шо­му до­гляд за льоном по­ля­гає в зни­щенні бур’янів, шкідників і хво­роб, піджив­ленні рослин, за­сто­су­ванні за­ходів для за­побіган­ня втра­там уро­жаю від ви­ля­ган­ня.

У зв’яз­ку з повільним рос­том рос­лин льо­ну аж до фа­зи бу­тонізації слід дба­ти про чи­с­то­ту посівів. Най­е­фек­тивнішим прий­о­мом зни­щен­ня бур’янів є об­роб­ка гербіци­да­ми, пе­ред­ба­че­ни­ми «Пе­реліком пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них для ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні» на по­точний рік, або їхніми ба­ко­ви­ми суміша­ми за­леж­но від ви­до­во­го скла­ду бур’янів, та­ки­ми як: Агрітокс, Ачіба, Ба­за­г­ран М, Бар­к­лей Гал­лап 360, Віасат Зо­ря, Гроділ Максі 375 ОD, Лон­т­рел Гранд, Фюзілад Фор­те 150 ЕС, Пік 75 WG, Шо­гун, Ше­дов, Цен­туріон, Хар­моні 75 та ін. Об­робіток най­кра­ще про­во­ди­ти у фазі «ялин­ки» за ви­со­ти рос­лин 3–12 см. Об­роб­ля­ти гербіци­да­ми посіви кра­ще за тем­пе­ра­ту­ри 15-20°С.

Льон олійний слаб­ко ура­жується хво­ро­ба­ми та уш­ко­д­жується шкідни­ками. Ос­нов­ни­ми шкідни­ка­ми льо­ну є льо­но­ва блішка, сов­ка-гам­ма, льо­но­ва пло­до­жер­ка, луч­ний ме­те­лик. Го­ло­вними за­хо­да­ми за­хи­с­ту від шкідників є якісний об­робіток ґрун­ту, ранні терміни сівби, зни­щен­ня бур’янів, до­три­ман­ня про­сто­ро­вої ізо­ляції посівів (не мен­ше як за 2 км від полів, де ви­ро­щу­ва­ли льон по­пе­ред­нь­о­го ро­ку), зни­щен­ня післязбираль­них ре­ш­ток (не­до­роз­ви­не­них стебел льо­ну, ко­ро­бо­чок), об­роб­ка по­ля хімічни­ми за­со­ба­ми — інсек­ти­ци­да­ми.

Знач­ної шко­ди посівам льо­ну олійно­му мо­жуть за­вда­ва­ти хво­ро­би, які зни­жу­ють уро­жай і погіршу­ють якість про­дукції. В ок­ре­мих ви­пад­ках во­ни при­зво­дять до знач­но­го зрідження посівів або по­вної їхньої за­ги­белі. Най­частіше льон ура­жу­ють такі хво­роби: фу­заріоз, ан­т­рак­ноз, бак­теріоз, ас­кохітоз та па­с­мо. Профілак­тич­ни­ми за­хо­да­ми про­ти хво­роб є ре­тель­не очи­щен­ня насіння, сівба в оп­ти­мальні терміни, пе­ре­двисівне про­тру­ю­ван­ня насіннєво­го ма­теріалу (за два — шість місяців до сівби).

Способи збирання льону олійного

Зби­ра­ють льон олійний пря­мим комбай­ну­ван­ням, дво­фаз­ним зби­ран­ням та із за­сто­су­ван­ням де­си­кан­ту. За пря­мо­го зби­ран­ня льо­ну оп­ти­маль­ною є фа­за ран­ньої жов­тої стиг­лості рос­лин, ко­ли в посіві 25% насіннєвих ко­ро­бо­чок жов­того ко­ль­о­ру і 75% — жов­то-зе­ле­но­го. За пізнішо­го зби­ран­ня різко підви­щує­ть­ся ура­женість насіння хво­ро­ба­ми, а за більш ран­нь­о­го, ко­ли 65–70% ко­ро­бочок ще зе­лені, втра­та насіння підви­щується до 65%. Для зни­жен­ня втрат за­стосо­ву­ють де­си­кацію. Цей захід при­скорює на­стан­ня фа­зи жов­тої стиг­лості насіння, і по­ча­ток зби­ран­ня на­стає на 2-10 діб раніше. Для де­си­кації до­би­ра­ють пре­па­ра­ти, які швид­ко підсушу­ють ли­с­тя, ко­ро­боч­ки, ча­шо­ли­ст­ки льо­ну, котрі за теп­лої по­го­ди буріють че­рез од­ну-дві до­би після за­сто­су­ван­ня. Де­си­кація по­лег­шує ме­хані­зо­ва­не збиран­ня льо­ну олійно­го та сприяє зменшен­ню втрат насіння.

Л. Губенко, канд. с.-г. наук

Журнал «Пропозиція», №11, 2019 р.