Хвороби сої: діагностика, особливості розвитку та заходи захисту

Закінчення. Початок у №12/2013

М. Кирик, д-р біол. наук,
М. Піковський, канд. біол. наук,
Ю. Таранухо, канд. біол. наук,
С. Лич, наук. співробітник,
НУБіП України

Фомопсис
Останніми роками хвороба може набути значного поширення в різних регіонах України. Уражуються всі надземні органи рослин. Захворювання проявляється у вигляді гнилі насіння, плямистостей на сім’ядолях, стеблах та листках.
Згідно із результатами наших досліджень, симптоми захворювання відмічено на початку формування бобів. У нижній частині уражених стебел утворювались червоно-коричневі плями, які з часом збільшувались у розмірах та поширювались угору стеблом, окільцьовуючи його. Таке явище супроводжувалося відставанням хворих рослин у рості та поступовим засиханням, призупиненням розвитку бобів. Під час візуальної діагностики хвороби слід враховувати, що уражені ділянки можуть знебарвлюватися. Водночас характерною діагностичною ознакою захворювання є формування на уражених тканинах великої кількості чорних крапок — пікнід патогену.
У разі ураження бобів вони розтріскуються, насіння в них формується плюскле та зморшкувате.
Збудником хвороби є гриб Phomopsis sojae Lehm. (сумчаста стадія — Diaporthe phaseolorum (Cooke & Ellis) Sacc.), який під час вегетації поширюється пікноспорами.
Розвитку хвороби сприяє висока вологість повітря та температура в діапазоні 20…25°С.
Джерелом інфекції є уражені рослинні рештки з пікнідами. У хворому насінні міститься грибниця патогену.

Аскохітоз
Хвороба проявляється на всіх надземних органах рослин: сім’ядолях, листках, стеблах, бобах і насінні. Рослини уражуються від початку появи сходів до збирання врожаю. Діагностувати захворювання доцільно шляхом мікроскопічного аналізу спороношення патогену.
На уражених сім’ядолях утворюються темно-коричневі плями і виразки з темною облямівкою. Симптоми хвороби на листках характеризуються появою округлих, до 10 мм у діаметрі, сіруватих плям із бурою облямівкою. Їхня конфігурація може змінюватися шляхом злиття уражених ділянок. Характерною діагностичною ознакою хвороби є формування з верхнього боку листкової пластинки концентричних кіл у вигляді великої кількості бурих крапок — пікнід патогену. Нерідко уражені ділянки листка випадають, а залишається тільки облямівка.
Ураження стебел спричинює білястість відмерлої тканини, яка розщеплюється на поздовжні смуги. Стулки бобів робляться білуватими, трухлявіють. На них формується велика кількість темно-бурих пікнід. В уражених бобах зерно або не утворюється, або формується плюсклим, дрібним та трухлявим.
Загалом аскохітоз може бути причиною зниження схожості насіння, випадання сходів і дорослих рослин, зменшення асиміляційної поверхні листя. У кінцевому результаті це супроводжується зниженням врожаю і погіршенням його якості.
Збудником хвороби є гриб Ascochyta sojaecola Abr.
Хвороба прогресує за підвищеної вологості повітря, наявності атмосферних опадів і температури повітря в діапазоні 20…24°С.
У міжвегетаційний період гриб зберігається в уражених рештках рослин у вигляді пікнід, а в інфікованому насінні — у вигляді міцелію.

Церкоспороз
Хвороба проявляється протягом усього вегетаційного періоду на всіх надземних органах рослин. Для її точної діагностики доцільно проводити мікроскопічний аналіз спороношення патогену.
На сім’ядолях симптоми захворювання характеризуються появою коричневих поверхневих плям або виразок із вузькою темно-бурою облямівкою. На поверхні уражених ділянок формується темно-сірий наліт, що являє собою спороношення патогену.
На листкових пластинках хвороба проявляється у вигляді попелясто-сірих плям діаметром 3–6 мм із темно-коричневою облямівкою. Темно-сірий наліт формується у місцях плям із нижнього боку листків. На стеблах плями видовжені, вдавлені, спочатку червонуваті, із сіруватим центром і коричневою облямівкою, здебільшого без нальоту. На стулках бобів з’являються вдавлені округлі плями бурого кольору з коричневою облямівкою, без утворення нальоту. У разі ураження насіння на ньому утворюються плями неправильно-округлої форми, опуклі, штрихуваті, з добре помітним обідком без нальоту.
Інтенсивний розвиток хвороби може знижувати врожайність культури, при цьому погіршується якість насіння.
Збудником хвороби є гриб Cercоspora sojina Нага. Під час вегетації рослин він поширюється конідіями. Гриб є вузькоспеціалізованим та уражує тільки сою.
Інкубаційний період хвороби становить 6–12 діб. Інтенсивному зараженню рослин сприяє тепла погода із вологістю повітря 90–100%. Зниження температури до 10°С та її підвищення понад 30°С разом із вологістю повітря, нижчою за 80%, — уповільнюють розвиток хвороби.
Джерелом інфекції є уражені післязбиральні рослинні рештки, в яких патоген зберігається грибницею, а також інфіковане насіння.

Бактеріальний опік
Захворювання проявляється на молодих і дорослих рослинах. Патоген уражує всі надземні частини сої. На сім’ядолях виникають сіро-коричневі маслянисті плями, які з часом засихають. На листках симптоми хвороби з’являються спочатку з верхнього боку у вигляді дрібних, кутастих, темних, прозорих плям, оточених жовтою тканиною, а на нижньому боці у вологу погоду виникають крапельки слизу, які за підсихання набувають форми блискучих лусочок. За інтенсивного розвитку хвороби плями часто зливаються й нерідко охоплюють половину листка, набувають темно-коричневого і чорного кольорів. Відбувається випадання тканини у місцях ураження. На черешках листків і стеблах за бактеріального опіку утворюються чорні смуги різного розміру, а на бобах — розпливчасті, маслянисті, світло-коричневі мокрі плями. Зерна у таких бобах недорозвинені, із зморшкуватою оболонкою.
Шкідливість хвороби полягає у загибелі сильно уражених сходів і дорослих рослин. Передчасне опадання листя зумовлює зменшення асиміляційної поверхні та зниження продуктивності рослин. Уражене насіння втрачає схожість або має низькі посівні якості.
Збудниками хвороби є бактерії Pseudomonas syringae pv.glycinea (Coerper) Youngetal.
Розвиткові бактеріального опіку сприяє температура повітря 25…30°С та висока вологість повітря. Масове поширення інфекції відбувається за дощової погоди і сильного вітру. Пошкодження рослин градом підвищує їхню уражуваність патогеном.
Бактерії зберігаються на насінні і в рештках уражених рослин.

Вірусні хвороби
Жовта мозаїка. Хвороба розвивається в усіх районах вирощування сої. Захворювання проявляється у вигляді жовто-зеленої крапчастості поверхні листка або смуг, що утворюються вздовж листкових жилок. Із часом крапчастість та смуги жовтіють і буріють. Жовта мозаїка не викликає деформації листків.
Шкідливість хвороби виражається у зниженні продуктивності рослин і погіршенні якості насіння. Її збудником є вірус жовтої мозаїки квасолі Bean yellow mosaic virus. Він уражує всі бобові, із насінням не передається. Місцем резервації вірусу є багаторічні бобові трави. Патоген переносять попелиці.
Зморшкувата мозаїка. Початковими симптомами хвороби є посвітління жилок листя, яке згодом робиться зморшкуватим, між жилками з’являються темно-зелені здуття, утворювані внаслідок проліферації пластини. Ці здуття часто розкидані по всій поверхні листка або розміщені по боках хворих жилок.
На дорослих рослинах хвороба спричинює посвітління жилок листків та скручування їхніх країв донизу, а верхівок — угору. Листки робляться крихкими. Хворі рослини погано ростуть, формують менше бобів. Останні нерідко зігнуті у вигляді серпа, блискучі, не опущені, особливо у жовтозерних сортів, часто мають строкату пігментацію.
Типові симптоми хвороби проявляються за температури 18…20°С. Водночас температура понад 28…30°С призводить до пригнічення ознак захворювання.
Збудником хвороби є вірус Bean wrinkle mosaic virus. Він уражує тільки сою. Передається інокуляцією, багатьма видами попелиць і з насінням.

Основні заходи щодо обмеження розвитку хвороб сої
 Впровадження у виробництво стійких проти хвороб сортів.
 Дотримання науково обгрунтованих сівозмін, у яких передбачено висівати насіння сої на тому самому полі через три-чотири роки. Кращими попередниками з точки зору фітопатологічного стану є зернові культури.
 Використання для сівби кондиційного насіння, що пройшло фітопатологічну експертизу і відповідає вимогам ДСТУ та оброблене дозволеним протруйником. Насіння також обробляють біопрепаратами, що забезпечують фіксацію атмосферного азоту.
 Добрива вносять відповідно до результатів агрохімічного аналізу грунту.
 Сівба сої в оптимальні строки, коли грунт на глибині загортання насіння прогрівся до температури 10°С і вище. Висівання насіння у непрогрітий грунт може спричинювати масове його пліснявіння та як наслідок — зрідження сходів культури.
 Під час вегетації рослин проводять заходи щодо контролю бур’янів (багато з них можуть бути резерваторами інфекції), а також шкідників (можливих переносників фітопатогенних вірусів). Що стосується фітопатогенних об’єктів, то їхній видовий склад щороку суттєво різниться залежно від грунтово-кліматичних умов, сорту, агротехніки культури та ін. Наприклад, плямистості листя у різному ступені розвиваються практично щорічно. У роки з надлишковим зволоженням сильно прогресують сіра та біла гнилі. Тому слід систематично здійснювати моніторинг сої щодо її ураження хворобами та з урахуванням прогнозу їхнього розвитку приймати рішення щодо проведення заходів захисту. На сьогодні для використання на сої в Україні зареєстровано широкий асортимент фунгіцидів різного спектра дії (Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. — К.: «Юнівест медіа», 2012 р.; Доповнення до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні — К.: «Юнівест медіа», 2013 р.).   
 Важливе значення також має передзбиральна десикація рослин, що прискорює збирання врожаю (особливо за несприятливих умов), а також призупиняє ураження насіння різними патогенами.
 Після збирання врожаю своєчасно та якісно проводять обробіток грунту з метою знищення джерел інфекції.
 Особливу увагу слід приділяти насіннєвим посівам сої. Зокрема, у фазі бутонізації потрібно проводити противірусне прополювання рослин, також вчасно здійснювати відповідні заходи боротьби проти шкідливих організмів. Збирати врожай слід в оптимальні строки. Затримання цього процесу, особливо у вологі періоди, призводить до масового ураження насіння різними грибами. Дуже важливо очищати та калібрувати насіння, а також доводити його до кондиційної вологості, інакше воно стає сприятливим субстратом для розвитку пліснявих грибів.