Хвороби сходів пшениці

Хвороби супроводжують пшеницю протягом всього періоду вегетації — від початку проростання насіння до повної стиглості зерна. Хвороби сходів є предметом найприскіпливішої уваги, оскільки саме в цей період формується густота стояння рослин, а отже, значною мірою, майбутній урожай. За відсутності протруювання та неадекватної агротехніки часто спостерігається зрідження (загибель) сходів, у чому зазвичай звинувачують несприятливі погодні умови. Але погодні чинники не можуть бути першопричиною загибелі сходів, вони лише сприяють ураженню рослин тими чи тими збудниками хвороб. Хвороби сходів спричинюються цілою низкою збудників, які відрізняються за біологічними та епідеміологічними характеристиками, географією поширюваності, чутливістю до фунгіцидів. При цьому вони мають неоднакову шкодочинність. Щоб забезпечити захист рослин пшениці від хвороб на початку вегетації, використовують протруєння насіння фунгіцидами. Іншими заходами, що тим чи іншим чином можуть впливати на захворюваність сходів, є правильний добір попередника та способу обробітку грунту, внесення добрив. Аби правильно дібрати та застосувати заходи захисту сходів пшениці від хвороб, слід розрізняти: Офіобольоз
Основними симптомами його є почорніння кореневої системи.Збудник вкриває молоді корені сіткою гіфів, а головне — закупорює провідні судини, чим блокує проходження води та мінеральних речовин до наземної частини рослини. Внаслідок цього в останньої спостерігається відставання в рості (карликовість). За сильного ураження на прикореневій частині стебла спостерігаються некрози з глянцево-чорним нальотом. Найбільша шкодочинність хвороби відмічається при ураженні сходів, але в Україні хворіють переважно дорослі рослини. Збудник зберігається в грунті на рослинних рештках. Поширюється через грунт грибницею (міцелієм), заражаючи на своєму шляху нові рослини. Спори утворюються рідко і не відіграють суттєвої ролі у поширенні хвороби. Мінеральні добрива (амонійні солі в балансі з фосфорними та калійними) зменшують розвиток хвороби. Частково забезпечити захист пшениці від хвороби може передпосівне протруєння насіння фунгіцидами. Звичайна коренева гниль(гельмінтоспоріоз)
Характеризується побурінням кореневої системи, симптоми спостерігаються також на прикореневій частині стебла у вигляді бурих штрихів. На відміну від офіобольозу, збудник уражує переважно поверхневі тканини кореня, до провідних судин не проникає. Вважається, що хвороба стає шкодочинною лише при системному ураженні, коли з’являються листкові плямистості (темно-бурий гельмінтоспоріоз) та “чорний зародок” насіння. Хворе насіння та уражені рослинні рештки стають джерелом інфекції в наступному році, переносяться спори і з повітряними потоками. Сприяють розвиткові хвороби посуха, низька родючість грунту, інші чинники, що затримують ріст рослин. Внесення добрив, мінімальний обробіток грунту, який сприяє накопиченню вологи, можуть поліпшити фітосанітарний стан посівів. В Україні хвороба поширена переважно в східних регіонах. Фузаріозна коренева гниль
Спричинює побуріння коренів і прикореневої частини стебла. Симптоми подібні до тих, які проявляються у разі захворювання звичайною кореневою гниллю (гельмінтоспоріозом). До фузаріозної кореневої гнилі належить також “снігова пліснява”, що проявляється рано навесні і нерідко призводить до загибелі сходів. Збудники фузаріозної кореневої гнилі небезпечні ще й тим, що можуть стати причиною фузаріозу колоса, який погіршує якість зерна, забруднюючи його мікотоксинами. Симптоми хвороби можна спостерігати як у фазі молочної стиглості, коли на фоні зеленого колосся виділяються жовті достроково визрілі колоски, так і після збирання та обмолоту врожаю, коли серед здорового насіння спостерігаються плюсклі зерна блідо-рожевого забарвлення. В Україні хвороба поширена повсюди. Зберігаються збудники фузаріозної кореневої гнилі як в насінні, так і в грунті на рослинних рештках, а також у формі особливих структур — хламідоспор. Інфекція поширюється в полі з краплями роси чи дощу, але розвиток хвороби інтенсивніший в умовах посухи. Заходи агротехніки, які сприяють накопиченню вологи в грунті, можуть значною мірою захистити сходи пшениці. епторіоз колоса
Призводить до плюсклості зерна. У фазі сходів його також можна спостерігати на колеоптилях та у листкових піхвах у вигляді дрібних бурих наростів (галів), у яких пізніше формуються вмістилища спор — пікніди. Симптоми хвороби подібні до тих, що їх спричинює фузаріозна і звичайна кореневі гнилі, їх можна легко переплутати. Інфекція (пікноспори) поширюються по полю з краплями води і, потрапляючи на листкову пластинку, заражає рослину. Зберігається інфекція в насінні, а також у грунті на листкових рештках. Перспективними заходами захисту від хвороби є передпосівне протруєння насіння. На прикореневій частині стебла (колеоптилі, у листкових піхвах) у вигляді плям очкової форми проявляються ризоктоніозна прикоренева гниль та церкоспорельоз. Ризоктоніозна прикоренева гниль
Її плями мають виразну облямівку, пізніше середина плями стає крихкою, набуває дірчастого вигляду. Поряд на стеблі утворюються перетяжки і рослина поникає. Хвороба має вогнищевий характер поширення по полю: у грунті збудник формує окремі грибниці. Цікаво, що, руйнуючи ці формування, можна зменшити інфекційну здатність гриба. Збудник зберігається також на рослинних рештках, за допомогою яких він поширюється за межі поля. Хвороба мало вивчена, ефективних фунгіцидів проти неї немає. Але в Україні останнім часом вона привертає до себе дедалі більшу увагу. Існує небезпека, що в майбутньому в результаті застосування фунгіцидів проти інших хвороб ризоктоніозна коренева гниль набуде значного поширення. Церкоспорельоз
Спричинює такі самі, що й ризоктоніозна прикоренева гниль, симптоми, проте шкодочинність хвороби ще вища. Джерелом інфекції є рослинні рештки в грунті, звідки спори збудника з краплями вологи переміщаються до рослин. Восени розвиток хвороби йде повільно, збудник розвивається переважно в піхвах поверхневих листків, до стебла не проникає. Хвороба сходам шкоди не завдає. Небезпечною вона стає влітку наступного року, коли внаслідок ураження руйнується провідна та опорна система стебла, зменшується продуктивність колоса, стебло переламується, спостерігається вилягання посівів. Проти хвороб прикореневої частини стебла ефективними є ранньовесняні обробки посівів фунгіцидами. Аби відрізнити хвороби одну від одної не можна обмежуватися лише візуальною діагностикою. Слід використовувати мікроскопічні та біологічні методи аналізу з виділенням збудників у чисту культуру. Це не лише значно підвищить вірогідність діагностики, а й зекономить час, дасть змогу дібрати максимально ефективну систему захисту. Л. Крючкова, канд. біол. наук,
Інститут фізіології рослин
і генетики НАН України,
С. Коломієць, Інститут захисту рослин УААН