Хвороби на рослинах ріпаку у 2011 році

Фітосанітарний стан посівів озимого й ярого ріпаків у 2010 році та прогноз розвитку хвороб на рослинах у господарствах України у 2011 році.

Заходи щодо обмеження розповсюдження хвороб ріпаку
Найбільш радикальним, економічно ефективним і екологічно безпечним заходом є виведення і впровадження у виробництво сортів і гібридів ріпаку з високою польовою стійкістю до хвороб, за вирощування яких відпадає потреба в застосуванні хімічного захисту рослин у період вегетації або кількість хімічних обробок в роки епіфітотійного розвитку хвороб суттєво скорочується.
Значне місце в інтегрованому захисті ріпаку проти хвороб відводиться агротехнічним, організаційно-господарським, селекційно-насіннєвим заходам (дотримання сівозміни, використання кращих попередників, дотримання просторової ізоляції між насінниками і товарними посівами ріпаку та інших капустяних культур, своєчасний і якісний основний і передпосівний обробіток грунту, збалансоване живлення рослин, висока якість насіння, строки сівби, норми висівання насіння, своєчасне підживлення рослин). Слід також брати до уваги: насичення сівозміни буряко-капустяними культурами, яке має бути не більше 25%; вирощування ріпаку після цих та інших культур через 4-5 років; кращі попередники - одно- і багаторічні бобові трави, зернові колосові, чистий і зайнятий пар; відстань від минулорічних полів капустяних культур - 1 км; підготовка поля до сівби - за типовою для даної зони системи обробітку грунту; внесення збалансованих доз добрив, гербіцидів.

   Ефективним проти чорної ніжки ріпаку є дотримання оптимальної глибини загортання (до 3 см), своєчасне знищення поверхневої кірки під час сходів ріпаку, оптимальне живлення рослин.

   Проти снігової плісняви і бактеріозу коренів найефективнішими заходами, які обмежують поширення та знижують шкідливість хвороб, є сівба озимого ріпаку в оптимальні строки (рослини ріпаку мають вегетувати до входу в зиму - 100-105 днів), ранньовесняне підживлення рослин азотними добривами (найкраще аміачною селітрою).

   Проти альтернаріозу, пероноспорозу, фомозу, світлої та білої плямистостей, борошнистої роси різних видів, в'янення важливими є заходи: дотримання сівозміни; збалансоване внесення органічних і мінеральних добрив; вапнування кислих грунтів (особливо в районах розповсюдження кили, в'янення рослин); дотримання просторової ізоляції між капустяними культурами; оптимальні строки проведення сівби і норми висіву насіння; недопущення надмірного удобрення рослин азотними добривами з осені (стримує розвиток бактеріозу коренів, снігової плісняви); своєчасне знищення поверхневої кірки під час сходів ріпаку; оптимальне живлення рослин (чорна ніжка, кореневі гнилі); обов'язкове інкрустування або протруєння насіння перед сівбою дозволеними протруйниками (проти всіх збудників хвороб, які передаються насінням). У роки інтенсивного розповсюдження та розвитку хвороб обприскування рослин рекомендованими фунгіцидами з дотриманням санітарних строків останньої обробки до збирання врожаю.

   З метою недопущення зараження рослин фомозом за умов механічних пошкоджень рослин ранньовесняне боронування посівів озимого ріпаку слід проводити лише в разі крайньої потреби й обгрунтованої доцільності. Слід своєчасно проводити захисні заходи проти шкідників і бур'янів, знищення падалиці ріпаку.
Забороняється сівба насінням ріпаку з домішками склероціїв збудників білої, сірої гнилей, натомість, потрібно ретельно очищувати насіння, доводити його до посівних і товарних кондицій.
Хімічні заходи на ріпаку проти хвороб також застосовують лише за крайньої потреби й обгрунтованої доцільності. Проте обов'язковим заходом проти хвороб ріпаку, збудники яких передаються насінням, є знезараження насіння проти зовнішньої та внутрішньої інфекції дозволеними до використання в Україні фунгіцидами-протруйниками (табл. 1).

   Для вчасного виявлення початкової стадії розвитку хвороб на рослинах ріпаку та вжиття ефективних захисних заходів щодо обмеження їхньої шкодочинності потрібно систематично проводити моніторинг хвороб у посівах ріпаку. Оскільки більшість хвороб розвиваються одночасно, то обстеження ріпакових полів слід проводити у відповідні періоди вегетації рослин.

   Проти хвороб, які розвиваються на рослинах ріпаку в період вегетації, в кожному конкретному випадку, на кожному конкретному полі слід приймати обгрунтоване рішення, виходячи з його фітосанітарного стану, доцільності проведення профілактичних обприскувань посівів ріпаку фунгіцидами (табл. 2).
З метою підвищення стійкості рослин проти хвороб і поліпшення насіннєвої продуктивності протруєння насіння поєднують з обробкою одним із регуляторів росту рослин: Біотрансформатор, гр., (10 гранул/т); Вермістим К, р., (3-5 л/т); Біосил (Емістим С), в.р., (10 мл/т); Дорсай, р., (0,25 л/т); Радостим, р., (250 мл/т).

   Проведення профілактичних хімічних заходів на озимому ріпакові восени доцільне: у фази розвитку рослин ЕС 17 (2-й справжній листок) - ЕС 23 (6-й справжній листок) проти несправжньої борошнистої роси за ураження рослин понад 5% в умовах високої вологості повітря (90-100%) і середньодобової температури 8...12°С; проти альтернаріозу, фомозу за умов теплої тривалої осені, вологості повітря 80% і вище, інтенсивності ураження рослин до 2% та розповсюдження хвороби понад 10%; проти циліндроспоріозу - за ураження рослин до 10% в умовах високої вологості, частих дрібних дощів з вітром.

   Хімічний захист озимого ріпаку навесні проти хвороб доцільний у фази розвитку рослин ЕС 33 (початок бутонізації) - ЕС 57 (видовження квітконіжки, закінчення бутонізації) проти несправжньої борошнистої роси за ураження рослин понад 10% і розвитку вище 1%, за умов високої вологості та середньодобової температури повітря 8...15°С; проти альтернаріозу, фомозу - за ураження рослин до 30% і розвитку понад 5%, за умов високої вологості, частих атмосферних опадів і температури повітря вдень 15...24°С та вночі - 12...18°С; проти циліндроспоріозу - за ураження рослин понад 30% і розвитку вище 1%, високої вологості повітря або тривалого перебування крапель води на рослинах, частих дощів із вітром, випадання рясних рос у нічні години і середньодобової температури повітря 10...15°С; проти білої і сірої гнилей - в роки з теплою та вологою погодою (температура 17...26°С, відносна вологість - 80-100%, часті дощі, загущені посіви).
З метою підвищення технічної ефективності фунгіцидів і насіннєвої продуктивності рослин до робочих суспензій чи емульсій додають один із біостимуляторів росту: Біотрансформатор, (300-400 гранул/га); Біосил (Емістим С), в.р., (5-10 мл/га); Вермістим К, р., (5-8 л/га); Редостим, р., (50 мл/га); Стабілан 750 SL, р., (1,5-2,0 л/га).
На забур'янених посівах, за неодночасного дозрівання рослин, з метою зниження ураження насіння збудниками альтернаріозу, фомозу, циліндроспорозу, сірої і білої гнилей, передзбирального підсушування рослин і збирання врожаю за базової вологості насіння 8-10%, можливості проведення прямого комбайнування посівів застосовують десиканти. Посіви ріпаку обприскують десикантами до початку збирання врожаю за пожовтіння та побуріння 70-75% стручків культури одним із препаратів: Вулкан Плюс, в.р. (3,0), Клінік, в.р. (3,0 л/га); Клінік Дуо, в.р. (3,0 л/га), Раундап, в.р. (3,0 л/га), Раундап Екстра, в.р. (2,6 л/га), Реглон Супер 150 SL, в.р.к. (2,0-3,0 л/га), Ричард, в.р. (3,0 л/га), Суховій, в.р. (1,5-2,5 л/га).

   Ефективним заходом на озимому ріпакові восени, у фазі 4-6 розеткових листків, проти бактеріозу коренів, снігової плісняви, альтернаріозу, фомозу, циліндроспорозу, сірої та білої гнилей, проти переростання рослин перед входом їх у зиму, призупинення росту вегетативної маси і підвищення їхньої зимостійкості є обприскування ріпаку одним із фунгіцидів - інгібіторів росту листя ріпаку на основі діючих речовин: метконазол, 60 г/л (Карамба, в.р.); тебуконазол, 250 г/л (Містік, к.е.; Оріус 250, в.е.; Фолікур 250 EW., к.е.; Фортеця ЕС, к.е. ; Унікаль, к.с., Амулет, к.е.; Альфа-Тебузол, к.с.; Беркут, к.е.; Колосаль, к.е; Полігард, к.е.; Церфун, м.в.е.); пропіконазол, 250 г/л (Тілт 250 ЕС, к.е.; Тіназол, к.е.) та суміші діючих речовин - протіоконазолу, 80 г/л + тебуконазолу, 160 г/л (Тілмор 240 ЕС, к.е.).
Ці обробки бажано поєднувати з позакореневим підживленням рослин мікроелементами, особливо бором (0,5 кг/га). За дефіциту цього мікроелемента в грунті знижується стійкість рослин до інфекційних хвороб і низьких температур, спостерігається інтенсивне відмирання листків, точки росту рослини, уповільнюється розвиток генеративних органів, знижується насіннєва продуктивність.

   На ярому ріпаку в період стеблування - бутонізації рослин (за висоти 25-35 см) проти комплексу хвороб і для сприяння кращому розгалуженню бічних пагонів стебла, формування більшої кількості стручків на рослині, підвищення насіннєвої продуктивності рослин доцільно провести профілактичне обприскування посівів баковою сумішшю одного із інгібіторів росту листя з низькими нормами їхньої витрати (0,3-0,4 л/га) в комбінації з регулятором росту рослин Хлормекват-хлорид 720 (препарат ССС 720) з нормою витрати 0,3-0,4 л/га. Цей захід особливо ефективний у разі запізнення з сівбою ярого ріпаку, коли вегетація рослин відбувається в умовах довгого світлового дня, при цьому уповільнюється розгалуження стебла і формування бічних пагонів.
 Проти пліснявіння, білої і сірої гнилей ефективним заходом є своєчасне збирання врожаю, за необхідності - проведення десикації посівів, ретельне очищення і сушіння насіння.
Для попередження псування насіння в результаті розвитку хвороб (пліснявіння, чорна ніжка, біла і сіра гнилі) вологість товарного насіння перед закладанням на зберігання доводять до 7-8%, насіннєвого - до 8-10% і зберігають за температури не вище 10...15°С. Заорювання або приорювання післязбиральних рослинних решток суттєво знижує запас інфекції в грунті.
Своєчасне і якісне виконання цих заходів істотно обмежує поширення і розвиток захворювань, зводить до мінімуму використання на ріпаку хімічних засобів захисту.

І. Марков,
канд. біол. наук, професор кафедри
фітопатології НУБіП України