Карантинні шкідливі організми кукурудзи в Україні

Серед тих видів, яких на сьогодні немає в межах України, слід звернути увагу на совок: єгипетську бавовникову - Spodoptera littoralis (фото 12), азіатську бавовникову - S. litura (фото 13, 14, 15), південну - S. eridania - та кукурудзяну листяну - S. frugiperda (фото 10, 11). Усі види є поліфагами. Однак кожний із них небезпечний для кукурудзи. Особливо гусениці. Саме вони завдають шкоди зеленим рослинам (кореням, стеблам, качанам).
У межах субтропічного та тропічного ареалу єгипетська бавовникова совка є головним сільськогосподарським шкідником. Вид протягом року здатний заселяти численні економічно значимі культури. Гусениці знижують продуктивність рослин, об'їдаючи на них листки та генеративні органи. За сприятливих умов росту й розвитку популяції зниження врожаю може сягати 75%. Орієнтовним порогом шкодочинності єгипетської бавовникової совки є чотири-п'ять особин на 1 м2 площі культур.
У Європі збитки від єгипетської совки до 1937 р. були мінімальними. Проте тепер шкідник має величезне економічне значення для країн Південної Європи. За даними ЄОЗР, обидва види можуть бути шкідниками захищеного грунту в країнах Центральної та Північної Європи. Так, заражені азіатським видом сільськогосподарські культури втрачають до 75% урожаю. Підраховано, що в Індії 2, 4, 8 гусениць на одній рослині тютюну зменшують урожай, відповідно, на 23, 44, 50%. У Японії за середньої кількості 4,8 гусениці 4-го віку на рослині врожай знижувався на 10%, тоді як 2, 3 і 1 личинки совок зменшували врожай баклажанів та перцю в теплицях на 10 відсотків.
Більшість культурних рослин ушкоджується внаслідок екстенсивного живлення гусениць - вони повністю об'їдають стебло. На бавовнику листки сильно уражуються, в насіннєвих коробочках є великі отвори, з яких звисають екскременти, їхній колір варіює від жовто-зеленого до темно-зеленого. Гусениць можна виявити на листках, а також у грунті під цими рослинами. Листки тютюну, уражені шкідником, розвиваються нерівномірно, мають червоно-коричневе забарвлення, провідні шляхи та основа стебла можуть бути перегризені. Стебла кукурудзи часто мінуються, а молоді зерна в качанах - погризені.
До 1968 р. в боротьбі з єгипетською бавовниковою совкою успішно застосовували метилпаратіон, але з часом у шкідника проявилася стійкість до цієї речовини. Відтоді стали послуговуватися фосфорорганічними препаратами, синтетичними піретроїдами та іншими інсектицидами. Але у переважній більшості випадків у комах до них розвивалася стійкість або змішана стійкість. Примусове обмеження застосування їх на бавовнику в Єгипті припинило появу нової резистентності. Хімічні препарати, які використовують у боротьбі зі шкідниками роду Spodoptera, включають також регулятори росту комах. Інтегровані методи боротьби зі шкідниками за одночасного створення сприятливих умов для корисних членистоногих передбачають ручне збирання яйцекладок, використання мікробних пестицидів та регуляторів росту комах. Застосовують і феромони, які, повільно виділяючись, запобігають спаровуванню комах. За використання цих заходів зменшується потреба в звичайних інсектицидах. Деякі країни, зокрема Індія, зацікавлені у використанні антифідантів чи екстрактів, а також продуктів рослинного походження, таких як азадирахтин і екстракт Azadirachta indica.
У боротьбі з азіатською бавовниковою совкою була проведена оцінка діяльності вірусу ядерного поліедрозу, як паразити відмічено також гриби та мікроспоридії. На чисельність популяції впливають паразитичні нематоди, зокрема Neoplectana carpocapsae. Однак практичного застосування ці біоконтролюючі об'єкти не набули. Єгипетська бавовникова совка стійка також і до Bacillus thuringiensis, ефективними виявилися лише деякі штами.
Ускладнення заходів боротьби із совками криється в особливостях біології цього виду. Зокрема, самки азіатської та єгипетської совок відкладають від 1000 до 2000 яєць з нижнього боку листка, прикриваючи їх лусочками (золотаво-коричневими волосками), у вигляді купок по 300-500 штук у кожній. Максимальна кількість коливається від 1500 до 4000 штук на одну самку. Висока температура й низька вологість впливають на репродуктивність імаго. Тривалість життя метеликів - чотири-десять днів.
За сприятливих умов гусениці відроджуються через чотири дні, в зимовий період процес затягується до 11-12 днів. Гусениці в період розвитку проходять шість віків, за температури 25...26°С він триває 15-23 дні. В разі зниження температури гусениці часто проходять ще один, додатковий, вік, і їхній розвиток може затягнутися до трьох місяців (наприклад, єгипетська бавовникова совка, розвиваючись на оранжерейних хризантемах в Європі, подовжує свій розвиток). Молоді гусениці першого-третього віків удень живляться групами, залишаючи епідерміс непошкодженим, активно пересуваються. Гусениці після четвертого-шостого віку розповзаються і вдень значну частину часу проводять у грунті, харчуючись переважно вночі або рано вранці.
Личинки заляльковуються на глибині 3-5 см. Стадія лялечки проходить у земляних колисочках і триває близько 11-13 днів за температури 25°С. Життєвий цикл азіатської бавовникової совки триває п'ять тижнів.
У Японії з травня до жовтня розвивається чотири покоління шкідника, у вологих тропіках щороку може бути вісім, у Японії - чотири, в Індії - три покоління. У тропіках, де виражена зміна сезону, в період дощів розвивається кілька поколінь, в сухий період шкідник перебуває в стадії лялечки.
Оптимальними умовами для розвитку кукурудзяної листяної совки є температура в 28°С. Для розвитку лялечки потрібні нижчі температури. У тропіках за рік розвивається до чотирьох-шести поколінь, у північних регіонах - одне-два покоління. За температури нижче 0°С усі стадії шкідника гинуть.
Совки поширюються переважно із транспортними засобами, які перевозять сільськогосподарську продукцію. Яйця й гусениць виявляють на посадковому матеріалі, зрізаних квітах та овочах. У нічний час метелики летять на відстань у середньому 250-500 м, максимум - на 1500 метрів.
В Україну совки можуть потрапити із будь-яким декоративним матеріалом чи з плодами томатів, баклажанів, качанами кукурудзи, кошиками корзинками соняшнику, коробочками бавовнику, квітами хризантем, трояндами, саджанцями. Тому садивний матеріал рослин-господарів повинен надходити із територій вирощування, на яких проведено інспектування й продукція є вільною від шкідника протягом кількох попередніх місяців.
У разі виявлення шкідника продукцію повертають або знищують у пункті ввезення. У пункті надходження партію підкарантинної продукції оглядають іще раз, якщо виявлено шкідника, її піддають переробці або знищують. Заражені плоди, квіти у пасажирів вилучають та знищують. За виявлення шкідника в посівах, щоб локалізувати, ліквідувати чи зменшити його кількість, використовують комплексну систему боротьби: вручну збирають яйцекладки, застосовують феромони, хімічні та мікробіологічні препарати, а також агротехнічні заходи. Серед останніх - оранка грунту, регулювання поливів, метод принадних посівів.
Аргентинський злаковий довгоносик - Listronotus bonariensis Kus. (фото 16) - уперше введено в список регульованих некарантинних видів для території України в 2006 році. Поширений у країнах Південної Америки: Аргентині, Болівії, Бразилії, Чилі, Уругваї; в Австралії та Новій Зеландії. Пошкоджує рослини з родин злакових (особливо райграс і кукурудзу), капустяних та бобових. Кукурудза - одна з улюблених культур. Інформація про економічно відчутні наслідки збитків на кукурудзі надходить переважно із Нової Зеландії, куди вид було завезено з насінням злакових трав. Відомостей про шкодочинність виду в Південній Америці немає. Це ще раз підтверджує той факт, що місцеві види на батьківщині не завдають відчутних втрат флорі регіону, натомість створюють серйозну загрозу природним і культурним агроценозам унаслідок інтродукції.
Личинки живляться всередині стебел, пошкоджують вегетативні та генеративні пагони, спричинюючи їхню загибель, крихкість стебел та вилягання. Насіння з таких рослин втрачає схожість. Личинки можуть спричинити також передчасне дозрівання та утворення плюсклого насіння. На молодих сходах жуки пошкоджують паростки при основі. У цій фазі вони ушкоджують рослини найбільше: прогризають кінчики листків у вигляді віконець, плям чи смуг, залишають волокнисті екскременти. Личинки, живлячись у нижній частині стебел, спричинюють пожовтіння молодих листків. На пошкоджених пагонах помітні отвори - місця виходу личинок останнього віку.
В умовах Нової Зеландії аргентинський злаковий довгоносик розвивається в двох-трьох генераціях. Тривалість життя імаго - 62-179 днів, яєць - 10-30, личинок - 50-66 (мають чотири віки), лялечок - 7-15 днів. Самка за 40 днів відкладає близько 35 штук яєць. У кожному пагоні розвивається по одній личинці. Вони прокладають ходи в стеблах, минаючи міжвузля, й проникають навіть до верхівок пагонів. Личинки останнього віку прогризають вихідні отвори в стеблах, і залишаючи їх, заляльковуються в грунті на глибині 5-6 міліметрів.
Потрапити на територію України самостійно вид не може через віддаленість територій поширення, але його можуть завезти із залишками грунту, на стадії лялечки в насінні злаків та багаторічних трав.
Згідно з рекомендаціями ЄОЗР, на завезення насіння рослин-господарів L. bonariensis із Нової Зеландії, Австралії та Південної Америки треба запроваджувати обмеження. Імпортери зобов'язані надати фітосанітарний сертифікат на насіння злакових культур з обов'язковим визнанням вільної зони від шкідливого організму (відповідно до МСФЗ № 29).
Ковалик загальний - Melanotus communis Gyll. - поширений у США. Суттєві економічні збитки вид завдає цукровій тростині, картоплі (до 45%), кукурудзі. Істотні ушкодження можливі також на селері, стручковому перці, моркві, сорго, пшениці.
Для північних штатів США ковалик загальний є типовим видом. В ентомокомплексі на полях кукурудзи його налічують 87% від загальної кількості всіх шкідників.
Зимують личинки й жуки. Шкідливою стадією коваликів є личинки - дротяники (фото 17). Вони розвиваються три-п'ять років, щорічно линяючи й живлячись коренями рослин. Личинки останнього віку заляльковуються в грунті на глибині 15-30 см. Відроджені імаго живляться пилком квітів 7-39 днів і зимують. На початку літа жуки залишають місця зимівлі, додатково живляться пилком та нектаром квітів, відкладають яйця й відмирають.
На пошкоджених коваликом посівах сходи зріджені. Рослини мають пригнічений вигляд, тонкі, прив'ялі й пожовклі стебла. У бульбах картоплі та коренеплодах моркви личинки старших віків залишають отвори завглибшки 1-3 мм і діаметром 2 міліметри.
Ймовірним шляхом проникнення є заселені личинками бульби, коренеплоди та залишки грунту, де можуть зберігатися яйцекладки й личинки. У місцевих масштабах імаго можуть самостійно перелітати на короткі відстані.
Для попередження проникнення виду M. communis в Україну забороняється завозити продовольчу та насіннєву картоплю, а також інші рослини із залишками грунту з країн, де цей шкідник поширений. Згідно з міжнародним стандартом (EPPO Standard PM 8/1 - OEPP/EPPO, 2004) дозволяється наявність рослинних решток та залишків грунту: на насіннєвій картоплі - 1%, на продовольчій - два відсотки.
     Далі буде

О. Сикало,
канд. с.-г. наук, доцент кафедри інтегрованого захисту та карантину рослин, Національний університет біоресурсів і природокористування України