Карантинні бактеріози рису

Хвороби рослин спостерігали ще стародавні народи, займаючись землеробством, про що свідчать літописи. Серед бактерій зустрічається мало видів, здатних спричиняти хвороби рослин. Такі бактерії називають фітопатогенними, а хвороби, які вони породжують, - бактеріозами.

Бактеріальний опік рису
Збудник бактеріального опіку рису - Xanthomonas oryzae pv. Oryzae (Ishiyama) Swings. Et al. систематично зараховують до бактерій Bacteria: Gracilicutes -уражує здебільшого рис посівний (Oryza sativa). Проте в літературі відомі дані щодо ураження таких злакових, як леєрсія (Leersia), лептохлеа (Leptochloa), паспалум ямчастий (Paspalum scrobiculatum), зізанія (Zizania), зойсія (Zoysia) та інші, що можуть накопичувати патоген.
Хвороба поширена майже в усіх рисосійних країнах Азії: Бангладеш, Камбоджа, Китай, Індія, Корея, Малайзія, М'янма, Лаос, Непал, Пакистан, Філіппіни, Шрі-Ланка, Тайвань, Таїланд, В'єтнам, Індонезія, Японія; в Африці: Буркіна-Фасо, Камерун, Габон, Малі, Нігерія, Сенегал, Того, Мадагаскар; Америці: Мексика, США (Луїзіана, Техас), Коста-Ріка, Сальвадор, Гондурас, Панама, Болівія, Колумбія, Еквадор, Венесуела; Австралії (північні території, Квінсленд).    
Бактерії проникають у рослину через гідатоди, ранки коренів, листки. Проникнення може відбуватися через продихи, де скупчуються бактерії, що згодом виділяються на поверхню й проникають у рослину через гідатоди. Всередині судинної системи бактерії розмножуються й просуваються в обох напрямках.
Бактеріальний опік рису зустрічається в трьох формах: листковий, "крезек" (в'янення), пожовтіння.
Листкова форма. Проявляється на краях листків і центральній жилці листка рослин рису через три-чотири тижні після сівби. Світлі водянисті плями переходять у смуги, які жовтіють, а потім всихають. На листках можуть виступати краплі жовтого ексудату. Характерною ознакою листкової форми є хвилясті краї листків. За сильного ураження рисове поле набуває жовтувато-білого, а потім сірувато-білого кольору внаслідок розвитку на уражених рослинах сапрофітних грибів. Уражуватися бактеріозом можуть як окремі листочки, так і вся рослина. За сильного ураження може спостерігатися пустозерність волоті рису.
 Форма "крезек" - шкодочинніша за листкову. Вона проявляється у в'яненні рослин рису у віці від одного до шести тижнів після пересаджування. Рослини жовтіють і гинуть цілком або їхні окремі пагони. Хворі стебла нерідко ламаються від вітру. За сильного ураження можуть вилягати цілі плантації.
Форму пожовтіння зафіксовано виключно на стиглих рослинах, де збудник уражує лише молоді листочки. Типовою ознакою бактеріального опіку рису є виділення в'язкої рідини жовтого кольору, якщо зрізати уражений листок чи всю рослину.
Xanthomonas campestris pv. оryzae (Ishiyama) Swings. еt al. - паличка, розміром 0,4-0,6 х 1,1-2 мкм, неспороутворювальна, грамвід'ємна, клітини розміщені поодиноко або парами, інколи короткими ланцюжками, у висячій краплі - рухомі (монотрихи), клітина міститься в капсулі. На харчовому середовищі Вакімото - колонії жовті, слизисті, округлі, блискучі, ростуть зазвичай повільно. Видимий ріст спостерігається на четверту-п'яту добу за температури 28°С. Аероб.
Обстеження посівів рису протягом вегетації проводять у два терміни: суходільні посіви оглядають у фазі двох-чотирьох справжніх листочків і вдруге - у фазі колосіння, заливні - перед збиранням.
Зразки аналізують у лабораторії. Щоб вирізнити бактеріальний опік з-поміж інших захворювань, зріз нижнього кінця частини ураженого листка занурюють у розбавлений розчин основного фуксину на один-два дні. Зона латентного бактеріального ураження, більша за видиме ураження, залишається безбарвною й проявляється у вигляді зелених плям з хвилястими краями, вона чітко різниться із забарвленою здоровою тканиною.
Ця реакція спостерігається тільки у Xanthomonas campestris pv. оryzae (Ishiyama) Swings. еt al.
У перенесенні збудника бактеріального опіку істотну роль відіграє заражений рослинний матеріал, рослини дикого рису, заражена солома, полова й злакові бур'яни.
Єдиним способом передавання захворювання на далекі відстані є уражене насіння рису. Бактерії зазвичай виявляють у лусочках зерен, але вони можуть проникати і в ендосперм. Під час сезону вегетації велике значення може мати іригаційна вода, в якій збудник зберігається до 38 днів.
Велике значення для розвитку бактеріального опіку мають кліматичні умови й культура вирощування рису. Найсприятливіші - підвищена до 24...30°С температура і вологість. На розвиток захворювання позитивно впливає високий рівень азоту та грунтових вод. Збудник бактеріозу може перезимувати на стерні.

Бактеріальна смугастість рису
Збудник - Xanthomonas oryzae (ex Ishiyama) Swings et al oryzicola (Fang et al.) Swings et al. належить до бактерій роду Pseudomonaceae.
Основним господарем є рис. Orizia sativa sub sp. Japonica - стійкіша до oryzicola, ніж sub sp. indica. Бактерія уражує також деякі злакові рослини. Втрати від бактеріозу в окремих випадках можуть сягати 5-30% урожаю рису.
Збудник розповсюджений: в Азії - Бангладеш, Камбоджа, Індонезія, Пакистан, В'єтнам, Китай, Індія, Непал, Філіппіни, Таїланд, Малайзія, М'янма, Лаос; в Африці - Мадагаскар, Нігерія, Сенегал; у північних регіонах Австралії.
Бактерії проникають у листок через продихи або ранки. Розповсюдження в полі відбувається під час механічного контакту, дощовою та іригаційною водою. За сприятливих вологих умов швидкість і ступінь розвитку захворювання може змінюватися.
Між жилками з'являються вузькі, темно-зелені штрихи різноманітної довжини, спочатку обмежені листковими пластинками. Потім ураження розширюється, штрихи стають від жовто-оранжевих до коричневих, залежно від сорту, й можуть зливатися. На ураженнях часто з'являються маленькі бурштинові краплі бактеріального ексудату. На останніх стадіях розвитку бактеріальну смугастість важко відрізнити візуально від бактеріального опіку, але краї уражень за її розвитку залишаються прямими, на відміну від хвилястих, що спостерігаються в останньому випадку. Основною характерною ознакою є паразитування збудників цих захворювань на різних тканинах рису: бактеріальна смугастість уражує паренхімну систему, бактеріальний опік - судинну.
Морфологічно Xanthomonas campestris pv. оryzicola - паличка, грамвід'ємна, рухома, з одним полярним джгутиком, розмір 1,2-1,4 х 0,3-0,5 мкм. Капсул і спор не утворює. На картопляно-глюкозному агарі колонії світло-жовті, в'язкі, блискучі.
Обстеження на виявлення збудника проводять у фазі двох-чотирьох справжніх листочків і в фазі колосіння.
Єдиним способом передання захворювання на далекі відстані є уражене насіння рису. Бактерії, зазвичай, виявляють у лусочках зерен, але можуть проникати і в ендосперм. На короткі відстані бактерії можуть переноситися з ураженими рослинами. У період вегетації поширенню збудника може сприяти іригаційна вода.
Крім того, джерелом інфекції можуть бути рослинні рештки й комахи.
На рослинних рештках бактерії зберігаються майже 90 днів і близько 75 - у краплях ексудату. Вторинне ураження в полі можливе в разі перенесення інфекції з уражених рослин на здорові вітром, дощем, комахами.
Бактеріальна смугастість рису значною мірою проявляється за вологості до 80-90% і температури повітря 26...30° Цельсія.
О. Сикало,
канд. с.-г. наук,
доцент кафедри інтегрованого
захисту та карантину рослин Національного університету
біоресурсів і природокористування
України
А. Білик,
канд. с.-г. наук, начальник Укрголовдержкарантину,
заслужений працівник
сільського господарства
О. Савчук,
бактеріолог Центральної
науково-дослідної лабораторії
карантину рослин