Фузаріоз колоса озимого тритикале

Фузаріоз зернових колосових культур проявляється у вигляді загнивання корінців під час проростання насіння, плямистості листя, гнилі кореневої системи й прикореневої частини стебла, плюсклості зерна, пустоколосиці.

За ураження колоса знижуються врожайність культури та посівні якості насіння (енергія проростання, схожість, маса 1000 насінин); погіршуються щільність клейковини й хлібопекарські властивості борошна. У разі використання фузаріозного зерна в харчових або кормових цілях воно може спричинити отруєння людей і тварин.
Збудниками фузаріозу колоса озимого тритикале є гриби роду Fusarium, зокрема, F. graminearum Schwabe, F. сulmorum (W.G. Sm.) Sacc., F. оxysporum (Schltdl.) і F. avenaceum (Fr.) Sacc. Одним із факторів патогенності Fusarium spp. є продукування ними токсинів, що належать до різних класів хімічних сполук. Серед них найпоширеніша фузарієва кислота. Токсичні речовини F. graminearum і F. oxysporum (ДОН, 3-ацетил-ДОН, зеараленон) пригнічують проростання насіння й формування корінців.
Фузаріоз колоса проявляється у фазі колосіння й розвивається до збирання врожаю. Уражений колос набуває світлого кольору (знебарвлюється) з верхівки, з центральної його частини або з основи (рис. 1). Коли гриб проникає в центральний колосовий стрижень, припиняється надходження поживних речовин до всіх колосків, розміщених вище. Це проявляється у вигляді білоколосиці, або пустоколосиці. Ураженими можуть бути лиш окремі колоски, тоді вони набувають світло-жовтого кольору й добре помітні на фоні решти зелених. Розвитку хвороби сприяє висока вологість повітря (80-90% і більше) та помірна температура (понад 20°С), особливо у другій половині вегетації. За таких умов на уражених колоскових лусках можна виявити конідіальне спороношення Fusarium spp. у вигляді рожево-червоних подушечок (рис. 2). Інфекція в посівах поширюється конідіями з допомогою дощу, вітру, комах. За нашими даними, озиме тритикале проявляє стійкість проти фузаріозу колоса, проте в окремі роки розвиток хвороби може перевищувати 20%. За частих дощів уражені фузаріозом колоски заселяються сапротрофними патогенами, зокрема Cladosporium herbarum (Pers.) Link - збудником оливкової плісняви. У цьому разі уражені колоски покриваються чорним нальотом (рис. 3).
Міцелій грибів роду Fusarium, уражуючи колоски, проникає в зерно, де локалізується в оболонці, алейроновому шарі або ендоспермі. Ступінь розвитку фузаріозу залежить від часу проникнення патогена в тканини. Розрізняють два типи ураження зерна: яскраво виражене (глибоке) і приховане (поверхневе). Яскраво виражене фузаріозне зерно за поверхневого (макроскопічного) аналізу вирізняється рожевим кольором через наявність міцелію грибів. Така форма ураження виникає внаслідок раннього інфікування колосків у полі (у фазі цвітіння - молочна стиглість). Прихована ж форма фузаріозного зерна виникає в разі пізнього його ураження, слабкого інфекційного навантаження або за ураження зерна в період збирання й зберігання врожаю. Навіть у разі незначного ураження зерно втрачає колір, руйнуються його запасні білки (з виділенням аміаку), крохмаль, клітинні стінки.
Для виявлення фузаріозного зерна його пророщують протягом трьох-чотирьох діб: уражене зерно покривається біло-рожевим нальотом міцелію гриба.
Найсприйнятливіший до хвороби період розвитку зернових культур - фаза цвітіння. Припускаємо, що багатий на поживні речовини пилок сприяє проростанню грибних спор.
Ступінь ураження рослин визначають за п'ятибальною шкалою перед збиранням урожаю (табл. 1). Під час обстеження посівів беруть не менше 20 проб по 10 рослин рівномірно в різних місцях поля. Визначають ступінь поширення (Р,%) і розвитку (R,%) хвороби за формулами:
 
де n - кількість уражених хворобою колосків (шт.), N - загальна кількість облікових колосів (шт.),
- сума добутків кількості колосів на відповідний бал ураження,
4 - найвищий бал шкали.
Ступінь поширення й розвитку фузаріозу колоса важливо враховувати під час прогнозування накопичення інфекції й розвитку хвороби наступного року.
Система захисту озимих зернових культур, як і більшості інших, базується на поєднанні насіннєвих, агротехнічних, хімічних, біологічних методів. Головну роль у ній відіграють вирощування стійких сортів та дотримання періодичної сортозміни. Доведено, що на таких сортах інкубаційний період хвороби подовжується, а спороношення грибів часто недорозвинене. Навіть за сприятливих умов розвитку фузаріозу стійкі сорти здатні проявляти толерантність до хвороби (не знижувати врожайність). Кращим варіантом вважається вирощування одночасно не одного, а двох-трьох стійких сортів.
У Каталозі сортів рослин налічується понад 25 сортів озимого тритикале, більшість з яких виявляє стійкість проти фузаріозу колоса. Серед них сорти зернового (АДМ-5, АДМ-11, Алкід, Інтерес, Поліський 7, Пурпурний, Сувенір та ін.) і кормового (АДМ-9, Амфідиплоїд 44, Поліський кормовий) призначення.
Інтенсифікація землеробства неможлива без використання елементів хімічної або біологічної систем захисту рослин, що сприяють поліпшенню фітосанітарного стану посівів. Фунгіцидів, рекомендованих проти фузаріозу колоса озимого тритикале, не зареєстровано. Однак, враховуючи ідентичність збудників хвороби на тритикале й пшениці, доцільно проти фузаріозу колоса озимого тритикале використовувати фунгіциди, рекомендовані для обробки посівів пшениці (табл. 2). Першу обробку рослин рекомендуємо здійснювати у фазі цвітіння, другу - коли настануть погодні умови, що сприятимуть розвитку хвороби (з урахуванням максимальної кратності обробок). Згідно з "Переліком ... ", проти фузаріозу колоса зареєстровано всього один біологічний препарат (Агат-25К), решта - хімічні.
Серед профілактичних заходів важливе значення має протруєння зерна, оскільки під час проростання ураженого насіння міцелій гриба проникає й розвивається в стеблі рослини. Це може призвести до передчасного достигання, вилягання або загибелі рослин.
Колос може бути інфікований аскоспорами, що переносяться з рослинних решток у грунті до колоса. Тому вважається, що низькорослі сорти більше піддаються інфекції, ніж високорослі.
За подовженого періоду достигання зерна, спричиненого погодними умовами, спостерігається масовий розвиток хвороби. Отже, важливим є своєчасне збирання врожаю і вирощування скоростиглих сортів. Однією з причин розвитку фузаріозу колоса на озимому тритикале є триваліший (на п'ять-сім днів) період вегетації порівняно з озимою пшеницею.
На вологому зерні гриби роду Fusarium можуть розвиватися навіть під час зберігання за температури 3...8°С. Тож після жнив насіння обов'язково просушують і доводять до вологості не більше 14 відсотків.

О. Дерменко,
канд. с.-г. наук,
кафедра фітопатології НУБіП України