Фізаліс як промислова культура

Нещодавно деякі аграрні видання знайшли чергову культуру, яка може принести високі доходи. Потенційно, ясна річ. На цей раз ішлося про фізаліс. Тож сайт «Пропозиція» вирішив розшукати більше інформації про бум промислового вирощування фізалісу, що зараз спостерігається у світі.

Фізаліс — культура для України не нова. Її вирощують тисячі дачників по всій Україні. Багато з них роблять з фізалісу смачне варення або консервують його. Однак, як уточнюють науковці аграрного університету Пердью (США), у світі нараховується щонайменше 70 видів фізалісу (за деякими даними — до 90), та лише кілька з них мають промислове значення.

Фізаліс, який вирощують українські дачники, поділяють на два різновиди: овочевий і садовий, або декоративний. Як можна здогадатися з назви, перший вирощують заради плодів масою від 20 до 150 г, які нагадують помідори, другий — заради… обгорток навколо плоду, які нагадують жовті напівпрозорі ліхтарики, іншими словами — для краси.

Овочевий фізаліс добре прижився на території колишнього СРСР, де виведено низку зимостійких сортів. Але тут є один нюанс.

Овочевий фізаліс — це робоча назва виду Physalis philadelphica. Садовий, тобто той, що на території колишнього СРСР вирощують як декоративний, має наукову назву Physalis franchetii.

Натомість фізаліс, плантації якого масово насаджують у низці країн світу — це так званий ягідний фізаліс з плодами масою до 12 г, що відноситься до видів Physalis pruinosa (суничний) або Physalis peruviana (перуанський).

Другий більш урожайний: один з дослідів у США показав урожайність суничного на рівні 3,1 т/га, а перуанського в тих же умовах — 3,5–6 т/га. Також до ягідних зараховують види Physalis pubescens (опушений) і Physalis floridana (флоридський), які наразі вирощують лише любителі.

Чому ж у світі роблять бізнес не на тих видах і сортах, що поширені в Україні на сьогодні? Самі українські й російські дачники пишуть, що смак овочевого фізалісу часто розчаровує. Смачні плоди, за їх відгуками, вдається виростити лише тоді, коли цьому сприяє погода, тобто, коли багато сонця, а опадів небагато. В протилежному ж випадку овочевий фізаліс доводиться консервувати, маринувати, варити варення — іншими словами, якщо погода підвела, господині кличуть на допомогу свої кулінарні таланти.

Як приклад широкого комерційного впровадження фізалісу наводять США. Але там підприємницькому таланту місцевих фермерів сприяє сама природа. Адже батьківщина фізалісу, цього пасльонового родича томату і картоплі — саме американський континент. Та серед країн, де фізаліс вирощується в промислових масштабах, переважають тропічні: Колумбія, яка є найбільшим у світі виробником цієї культури, Бразилія, Уганда, Індія, Малайзія, Філіппіни, Венесуела, Габон, Еквадор, Австралія, південний Китай, американський штат Гавайї.

Втім, вирощують фізаліс і в Англії та Нідерландах.

Вся різниця в тому, що в тропічних країнах фізаліс вирощують як багаторічний кущ, а в помірному кліматі – в однорічній культурі.

Особливості

Ягідний фізаліс — рослина заввишки 60–90 см, хоча в багаторічній культурі інколи виростає й до 1,8 м. Ягода має діаметр 12,5–20 мм. Плід виростає жовто-червоним, з гладенькою шкіркою, соковитим м’якушем, який містить багато дуже дрібних насінин.

Як пишуть науковці Університету Пердью, культура вимагає багато сонця і захисту від сильних вітрів, великої кількості опадів під час вегетації і малої під час дозрівання плодів. Фізаліс росте на будь-яких добре дренованих грунтах, але найкращі — піщані або вапняково-гравійні. На родючих алювіальних грунтах рослина «жирує», демонструючи надмірний вегетативний ріст, але плоди не набирають достатньо насиченого відтінку. Натомість на відносно бідних піщаних грунтах збирають хороші врожаї. Там, де є проблеми з дренажем, фізаліс вирощують на похилих ділянках або на грядах. Оптимальний рН грунту — 5,5–6. В посуху вегетація припиняється. За сухої погоди культура потребує зрошення.

Ягідний фізаліс часто вирощується з насіння. Як уже було сказано, насіння дуже дрібне: маса 1000 насінин становить усього 3,5–5,6 г. Відтак гектарна норма насіння — 70 г. Покращити результати допомагає повітряна очистка насіння.

Інколи фізаліс вирощують з 1-річних пагонів. Приживання в цьому випадку становить, за даними Університету Пердью, менше 40%, хоча ця технологія розмноження передбачає обов’язкову обробку укорінювачами. Рослини, вирощені з пагонів, зацвітають раніше і мають хорошу врожайність, разом з тим енергія росту у них нижча, ніж у вирощених з насіння.

В Англії рослини, висіяні навесні, плодоносять з серпня і до морозів. Голландські фермери Пітер і Йосе Мулдери підтверджують це: у них фізаліс перуанський теж починає плодоносити щонайраніше на початку серпня, а закінчує з першим нічним заморозком.

Агротехніка

В промислових масштабах фізаліс вирощують зазвичай через розсаду. Оскільки фізаліс — родич томату, то підготовка грунту під нього приблизно така сама. Якщо субстрат для вирощування розсади готують самостійно, то для нього беруть 2 частини грунту, 1 частину піску і додають перегній.

Науковці іншого американського університету сіяли фізаліс у вермикуліт, в який додавали 271 г/м³ доломіту і 139 г/м³ гіпсу. Крім того, вони вносили в субстрат 204 г/м³ азоту, 29 г/м³ фосфору і 111 г/м³ калію. Субстрат має бути продезінфікованим, наприклад, «прожареним» у кульках на сонці протягом 1–1,5 міс. (чим більше сонячної радіації, тим коротший цей процес). Розсаду вирощували в теплиці протягом 50 днів у касетах місткістю 100 мл.

У США, в однорічній культурі, висаджують рослини за схемою 1,2х1,2 м, що становить майже 7000 шт./га. На більш родючих грунтах рослини висаджують рідше.

Садять фізаліс на гряди заввишки 20 см. Під посадку вносять комплексні добрива і органічні — наприклад, 25 т/га курячого посліду. Внесення разом з органічним добривом торфу суттєво підвищує врожайність. Внесення по листу 1%-го розчину хлористого калію перед цвітінням і після покращувало якість плодів.

Для покращення запилення в Англії рослини струшують або практикують легке обприскування чистою водою. Часто фізаліс радять обрізувати. Вона не тільки полегшує роботу на плантації, догляд за нею і збирання врожаю, але й суттєво впливає на розмір ягоди.

Фізаліс перуанський зацвітає приблизно через 80 днів після висадки розсади, а плоди дозрівають через 90–150 днів після висадки. 1 рослина дає близько 300 плодів або близько 3 кг врожаю. Знімати плоди слід дуже обережно. В дощову або вологу погоду плоди не знімають — слід дочекатися, поки вони висохнуть. Вологі ягоди слід радять підсушити на сонці. Вибірки проводять вручну кожні 2–3 тижні. Дехто струшує ягоди і збирає їх із землі з метою отримати більш рівномірно достиглу продукцію.

Середня врожайність становить близько 3 т/га.

Продуктивність збиральника становить приблизно 18 л ягід на день на початку та в кінці сезону і 90 л на день у його розпал.

Після збирання потрібно розлущувати оболонку, яку рослина утворює навколо плодів. Якщо робити це вручну, то продуктивність становить 4,5–5,5 кг/год. Однак в Університеті шт. Гавайї розробили механічну установку, яка робить це в 4–5 разів швидше.

Ягоди фізаліса лежкі. В сухих умовах ягоди можуть зберігатися кілька місяців. Якщо ягоди планується транспортувати, краще не розлущувати оболонку.

На жаль, фізаліс хоч і стійкіший до хвороб, ніж томат, але уражується і ними, і шкідниками. Найпоширеніші шкідники фізалісу: волохаті блішки (Epitrix papa), зелена цитрусова попелиця (Aphis spiraecola), один з видів жуків-крайовиків (Phthia picta). Проти цих комах є інсектициди, але в літературі рекомендується як більш ефективний спосіб боротьби зі шкідниками профілактика та дбайливий догляд за плантацією. Також культура потребує внесення фунгіцидів на основі манкоцебу.

Захоплюючі перспективи

Фізаліс залишається нішевою культурою, маловідомою широкому споживачу. Однак спроби просування його на ринок були успішними. Так, в Англії під час 2-ї світової консервований фізаліс продавався невеликими партіями. А зараз, як розповідають очевидці, у США на фермерських ринках ці ягоди розлітаються, як гарячі пиріжки.

А нещодавно у фізаліса з’явилися нові перспективи стати «другою суницею», як дехто пророкує, натякаючи на популярність серед споживачів ягід. І все завдяки найновішим генетичним технологіям – так званому генетичному редагуванню. Як заявили дослідники Медичного Інституту Говарда Х’юза, завдяки цьому вдалося позбутися недоліків цієї культури, що заважають її промисловому вирощуванню.

У природі фізаліс широко розростається, формуючи дрібні (менше 1 г) ягідки. Завдяки генетичному редагуванню рослину вдалося зробити компактнішою, завдяки чому вона дає більше зав’язі і крупніші плоди.

Зараз команда дослідників працює над вдосконаленням відтінку і смаку ягід. Однак просування фізалісу на ринок вимагатиме великих зусиль.

Богдан Малиновський, за матеріалами закордонних видань b.malinovskiy@univest-media.com