Для детальнішого ознайомлення з принципами економічно ефективного розконсервування угідь на засадах безорної технології розглянемо приклади.
Програма розконсервування угідь, уражених кількома типами бур’янів
Широке розповсюдження багаторічних бур’янів в Україні протягом останніх десятиліть підвищує ймовірність співіснування різних типів таких рослин у межах окремого угіддя. За цих обставин здійснення ефективних заходів, спрямованих на порушення природного обігу вуглеводів і на створення нищівної концентрації гербіцидів системної дії у рослинних органах резервного нагромадження, потребує гнучкості, яку може забезпечити утримування угіддя під паром протягом першого року його розконсервування. Ми пропонуємо використати цей період для організації низькорівневого внесення гербіцидів, призначених для обробки листя, пригнічення бур’янових паростків (пункт 2 на рис. 1). Зазначимо, що співіснування кількох типів бур’янів з різною динамікою розвитку може потребувати кількаразового обприскування. Масоване внесення таких гербіцидів системної дії, як Гліфосат та Дикамба, доцільно здійснювати восени, коли бур’янисті рослини сягнуть щонайменше 15–30 см заввишки (рис. 5).
Після внесення системних гербіцидів восени слід висіяти озиму пшеницю. Навесні, перш ніж пшеничне колосся утворить щільний покрив, слід застосовувати гербіцид типу 2,4-Д, призначений для обробки листя. Це дасть змогу пригнітити початкове розвинення паростків широколистих бур’янів. Дальший розвиток бур’янів стримуватиметься наявністю щільного покриву. Раннє збирання пшениці надає можливість організувати чергове внесення гербіциду системної дії для закріплення результатів попереднього року. На третій рік угіддя можна використати для культивації ячменю з дотриманням незмінної тактики боротьби з бур’янами. Три роки інтенсивного пригнічення бур’янів істотно зменшить життєздатність бур’янів і дасть змогу надалі відводити угіддя для інших сівозмінних культур.


Програма розконсервування угідь, уражених
Elytrigia repens
Розглянемо урахування специфіки бур’янистої флори, переважно складеної з Elytrigia repens. Здатність цього бур’яну уражати посадки озимої пшениці ускладнює застосування гербіцидів для порушення його вуглеводного обігу. За таких обставин протягом першого року розконсервування має сенс замінити озиму пшеницю олійним ріпаком (Brassica napus) або горохом (Pisum sativum), оскільки цикл розвитку цих культур припускає можливість ефективнішого хімічного впливу на Elytrigia repens (рис. 6). Відносно швидке визрівання ріпаку та гороху залишає час для осіннього обприскування угіддя гербіцидом системної дії і дальшого висівання озимої пшениці. Якщо це не знищить Elytrigia repens, то на третій рік доцільно вдатися до передзбирального внесення Гліфосату, яке, до того ж, допоможе у боротьбі з Cirsium arvense.
Висновки
Впровадження програм боротьби з багаторічними бур’янами, що грунтуються на втручанні у вуглеводний метаболізм останніх, виправдало себе в умовах Північної Америки. Часто вони дають змогу домогтися повного викорінення багаторічних бур’янів упродовж трьох років. Є підстави очікувати, що українським рослинникам, зацікавленим у розконсервуванні занедбаних угідь за допомогою безорного обробітку грунту, ці програми також стануть у пригоді. За умов оптимального планування зазначені програми уможливлюють ефективне звільнення грунту від шкідливих рослин з мінімальними витратами. Розконсервування угідь на засадах безорної технології також дає можливість зберегти корисні властивості, надбані грунтом за роки перепочинку.
До того ж, безораний обробіток грунту перевершує традиційні технології в ефективності боротьби з однорічними бур’янами. За свідченням результатів порівняльних дослідів, здійснених у Північній Америці, щільність бур’янистих популяцій на ділянках, що обробляються за принципами безорної технології, з плином часу зменшується швидше. Це пояснюється створенням несприятливих умов для збереження життєздатності бур’янистого насіння, що залишається на поверхні неораного грунту.
Ренді Л. Андерсон Міністерство сільського
господарства США,
Посольство США в Україні