Чим небезпечні злакові цикади?

На зернових полях нашої країни одночасно з іншими шкідниками зустрічаються цикади: смугаста, шестикрапкова, темна та інші види. Останні п'ять років навесні вони пошкоджували 15-35% рослин озимих та ярих культур за чисельності 2-5 екз./м2. Улітку в осередках високої щільності популяції цих шкідників пошкодженість рослин озимих і ярих колосових та кукурудзи сягала 50-52%. До того ж, їхнє листя набувало мармурового відтінку, що є ознаками вірусних та мікоплазмових хвороб.

У серпні - на початку вересня цикади концентрувалися на сходах падалиці. Потім вони заселяли 32-59% площ озимої пшениці, пошкодивши від 2,6-12 до 45% (Миколаївська обл.) рослин за чисельності 12-16, максимально - 30 екз./100 помахів ентомологічним сачком. Інколи в осередках Тернопільської та інших областей здійснювали захисні заходи.
Шестикрапкова цикадка (Macrosteles laevis Rib.). Доросла комаха завдовжки 3,2-4 мм, тіло вузьке, жовтувато-зелене, на голові шість темних плям, які іноді можуть зливатися. Голова дещо ширша за передньоспинку.
Смугаста цикадка (Psаmmotettix striatus L.). На відміну від шестикрапкової, тіло ширше, голова загострена, на надкрилах є мармуровий малюнок. Цикадки сірувато-жовтуваті з невиразним поздовжньо-смугастим малюнком, 3,5-5 мм завдовжки. Ноги світло-жовті.
Темна цикадка (Laodelphax striatella Fall.). Довжина тіла - 2-4 мм. Самиці жовтуваті, самці темні, майже чорні. Личинки І й II віків жовтуваті, з трьома сірими смугами на черевці, III віку - бypyвaто-сірі.
Шестикрапкова й смугаста цикадки зимують у стадії яйця в посівах озимини, в багаторічних кормових і на диких злаках. Яйця відкладають у тканини листка або його піхву, а також у прикореневій частині стебла. В половині квітня, а в роки з холодною весною - на початку травня виплоджуються личинки, які мають п'ять віків. Личинки молодших віків малорухливі, живляться соком молодих листків. З III віку вони здатні стрибати, проте тримаються переважно на тій самій ділянці. Личинка, залежно від температурного режиму, розвивається за 20-30 діб. Літ цикадок першого покоління триває близько місяця. Вони розселяються на озимині або перелітають на сходи ярих культур, де відкладають по 50-200 яєць. Дорослі цикадки другого покоління після достигання ярих культур перелітають на дикі рослини, а згодом - на сходи падалиці й озимини, де відкладають зимуючі яйця. Друга генерація цикадок в умовах України чисельніша за першу.
На відміну від смугастої й шестикрапкової цикадок, у темної зимують не яйця, а личинки ІІІ-ІV віків. Тому навесні особини останнього виду з'являються раніше, ніж інші. Личинки й дорослі цикадки живуть прихованим життям, живлячись переважно прикореневими частинами рослин.
Шкодочинність цикадок у тому, що вони висмоктують поживні речовини з рослин, і це пригнічує розвиток останніх. Від численних уколів листки знебарвлюються, що призводить до загибелі рослин. Характерною ознакою пошкоджень є жовтувато-фіолетове забарвлення листків сходів озимини й утворення білих плям у місцях уколів на ярих культурах. Під час відкладання яєць цикадки яйцекладом пошкоджують рослини, що послаблює їх, сприяє розвитку грибних захворювань, зокрема борошнистої роси, й зменшує зимостійкість озимини. Пошкодження ярих культур під час колосіння, формування й достигання зерна зменшує масу зерен. До того ж, цикадки переносять вірусні та мікоплазмові хвороби рослин, недобори врожаю від яких, особливо озимої пшениці, в окремі роки становлять 15-20 відсотків.
У захисних заходах проти комплексу шкідників Головна державна інспекція захисту рослин Мінагрополітики України значну увагу приділяє й злаковим цикадам. Масовий розвиток і висока їхня шкодочинність цілком імовірні в усіх грунтово-кліматичних зонах, особливо за сприятливих для розвитку падалиці гідротермічних умов другої половини літа, панування теплої сонячної погоди у вересні й до половини жовтня, а також аномально теплої посушливої погоди в квітні - травні. Тож, розробляючи тактику проведення захисних заходів проти шкідників на зернових культурах, слід приділити увагу захисту від цикад.
Економічні пороги шкодочинності злакових цикад такі: під час осінньої вегетації озимої пшениці - 70-150 особин/м2, у фази колосіння - молочної стиглості - 100 імаго  на п'ять помахів ентомологічним сачком, або 200-300 личинок/1 кв. метр.
Заходи захисту
Для захисту посівів зернових культур від пошкоджень злаковими цикадами важливий комплекс агротехнічних і хімічних заходів. Так, лущення стерні та глибока зяблева оранка сприяють знищенню падалиці - резерватора цих шкідників. Потрібно також дотримуватися оптимальних строків сівби озимих, враховуючи те, що з настанням осінньої прохолодної погоди шкодочинність цикад знижується. За раннього висіву ярих хлібів зміцнілі рослини легше витримують пошкодження й менш сприйнятливі до заражень вірусами.
В осередках високої чисельності злакових цикад варто здійснити обприскування крайових смуг посівів зернових (до 50-100 м) рекомендованими інсектицидами: Бі-58 Новим, к.е. (0,7-1,5 л/га), Фатрином, к.е. (0,1-0,15 л/га), Карате 050 ЕС, к.е. (0,15 л/га), Фастаком, к.е. (0,1 л/га).

М. Круть,
кандидат біологічних наук,
Інститут захисту рослин УААН