Борний пік кукурудзи: як листове підживлення перед цвітінням рятує качани від пустозерності

Агрономічні дослідження, включаючи масштабну практику застосування мікродобрив у різних країнах, доводять: своєчасне подання бору до цвітіння здатне застрахувати культуру від абортації зав’язей та гарантувати повний налив.

Фізіологічна пастка: чому кукурудза «голодує» за наявності бору у ґрунті

Головна біологічна особливість кукурудзи — абсолютна нерухомість бору у флоемі. Цей елемент переміщається рослиною виключно знизу вгору, зі висхідним струмом води (по ксилемі). Це створює небезпечну фізіологічну пастку. Рослина не здатна перенаправити бор зі старих нижніх листків до генеративних органів, що формуються — волоті і ниткам качана. Якщо навесні вносилися ґрунтові добрив, до середини літа вони часто вимиваються опадами з прикореневої зони або блокуються посухою. Доступність бору різко знижується на карбонатних і лужних ґрунтах з високим pH, а також на піщаних і органічно бідних ділянках, де елемент легко вимивається. Дефіцит бору посилюють холод і посуха, адже зменшується транспортування води через ксилему. Звідси практичний висновок: бор для рослин потрібно подавати дрібно і регулярно у періоди інтенсивного росту, особливо за посушливої погоди та при загрозі розриву між потребою і доступністю елемента.

У фазі від V10 (10-й лист) до VT (викидання волоті) споживання бору культурою переживає різкий пік. Якщо в цей момент коріння не знаходить вологу і розчинений бір, репродуктивна система відчуває глибокий стрес.

У фазі від V10 (10-й лист) до VT (викидання волоті) споживання бору культурою переживає різкий пік

Дефіцит бору в передгенеративний період б’є по трьох головних точках, що визначають налив качана:

1. Життєздатність пилку. Бор безпосередньо відповідає за проростання пилкових зерен і швидкість зростання пилкової трубки. При його дефіциті пилок стає стерильним.
2. Синхронізація цвітіння. Нестача мікроелемента затримує вихід ниток, тоді як волоть вже відпила. В результаті пилок обсипається, провокуючи появу «пляскат» в качанах.
3. Вуглеводний обмін. Бор контролює транспортування цукрів із листя до точок зростання. Без нього зерна у верхній частині качана просто не отримують харчування та відмирають.

Коригування нестачі елементу відбувається двома способами — безпосередньо в ґрунт або фоліарно.Фоліарно добриво вноситься в вигляді хелатів або розчину борної кислоти. Внесення бору в ґрунт при сівбі економічно не виправдане: елемент надто мобільний у ґрунті. Максимальну рентабельність показують підживлення, наближені на момент цвітіння.

Стратегія 1. Кореневий старт (внутрішньоґрунтовий в міжряддя)

У фази V4-V8 (4-8 листя), під час проведення планових азотних підживлень, бор (у формі борату натрію) змішують з рідким КАС. Це допомагає сформувати запас доступного елемента в прикореневій зоні якраз на момент виходу кукурудзи в трубку. Перевага цього способу внесення полягає в тому, що ефект зберігається протягом 5-6 років.

Стратегія 2. Листковий експрес-метод

Найточніший і найефективніший спосіб — позакоренева (листова) обробка безпосередньо перед цвітінням у фазу VT (викидання волоті), коли трактор-обприскувач з високим кліренсом ще може пройти полем. Використовуються рідкі органічні комплекси – бор-етаноламін. На відміну від дешевої борної кислоти, борамін не обпалює листову пластину та миттєво засвоюється рослинною клітиною. Норма внесення: від 150 до 200 г чистого бору на гектар. Умови обробки: строго у вечірні або нічні години за температури не вище 25 °C та вологості повітря від 60 %, щоб краплі розчину не висохли до всмоктування листям.

Оптимізація борного живленяя кукурудзи на фінальній стадії вегетації знижує відсоток пустозерності до мінімуму. Це забезпечує збільшення врожайності в межах 5–12 ц/га за рахунок збільшення маси тисячі зерен і повної виповненості кожного качана.

Але плануючі підживлення кукурудзи бором слід бути уважним, оскільки надлишок бору, який має гербіцидну функцію, може призвести до зворотних дій. Тому буде корисно провести аналіз ґрунту на наявність елементу.

На відміну від дефіциту, токсичність бору розвивається швидко: хлороз і подальші некрози по краю листків, бронзовий відтінок пластинки, побуріння жилок, пригнічення точок росту, опадання квіток. Ризик особливо високий на легких ґрунтах без органічної фракції й під час обробок у спекотну, суху погоду, коли випаровування пришвидшує проникнення і спричиняє локальні опіки. Тому краще застосовувати дробні дози з інтервалами 7–14 днів, а при листкових підживленнях дисципліновано дотримуватись допустимих концентрацій для конкретної культури. Пам’ятайте: бор для рослин — мікроелемент, і «більше» не означає «краще».

О. Єрмоленко, o.yermolenko@univest-media.com, за матеріалами зарубіжної аграрної преси