Біологічні методи боротьби зі шкідниками сільського господарства

Сучасний стан біологічного методу боротьби зі шкідниками агрокультур висуває вимогу, поряд із розробкою та вдосконаленням прийомів збереження й накопичення в агроценозах природного запасу корисних комах — ентомофагів, розробляти прийоми сезонної колонізації та масових випусків ентомофагів, спеціально розведених у штучних умовах.

Cезонна колонізація передбачає пригнічення чисельності шкідливих комах випущеними на поле особинами ентомофага та їхнього потомства, розмноженого вже безпосередньо на полі. Масове застосування цієї «біологічної зброї» проти шкідників вирішує завдання збереження вирощуваного врожаю.

Розвиток сучасної біології і техніч­ні досягнення дають змогу значно розширити можливості промислового виготовлення біоматеріалу, необхідного для застосування в боротьбі зі шкідниками.

Широкі перспективи масового розвитку ентомофагів та їхніх господарів — рослиноїдних комах як галузі біотехнології відкрила розробка технології механізованого розведення трихограми на яйцях зернової молі (ситотроги). Наразі трихограму розводять у великих кількостях та використовують у боротьбі зі шкідливими лускокрилими. Якщо масово розводити ентомофагів можна безперервно впродовж цілого року, то їхнє застосування можливе в суворо визначений, зазвичай короткий, період розвитку шкідника. В зв’язку з цим виникає потреба в розробці способів довгострокового зберігання накопиченого в результаті розведення біоматеріалу.

Відомо, що в природних умовах восени личинки третього віку (лялечка) трихограми впадають у діапаузу та в цьому стані можуть довго зберігати свою життєздатність. Особливо багато зимуючої трихограми на багаторічних травах зберігається в яйцях совок, вог­нівок, щитоносок.

У штучних умовах, в біолабораторіях, головним чином, розмножують активну форму трихограми, яка може зберігатися за температури 1–2°С тіль­ки протягом 1–1,5 місяця. В разі тривалішого зберігання заражених трихограмою яєць ситотроги різко знижується процент вильоту паразитів, зменшується вага самок, що впливає на їхню плодючість. У зв’язку з цим доводиться відтворювати яйцеїда протягом зимового періоду задля оновлення маточного матеріалу.

Є два види зберігання трихограми:

• короткострокове — для активної (недіапаузуючої) трихограми;

• довгострокове — для діапаузуючої трихограми.

Короткостроково зберігають активну (недіапаузуючу) трихограму за температури 1–3°С та відносної вологості повітря 85–90% у спеціальних термостатах або звичайних побутових холодильниках.

На короткострокове зберігання поміщають уже паразитовані яйця зернової молі, у яких трихограма перебуває у фазі передлялечки або лялечки. Найбільш холодостійка трихограма у фазі передлялечки — її можна зберігати за вказаних вище умов протягом 30–40 діб. У фазі лялечки термін зберігання не має перевищувати 20 діб. За тривалішого зберігання трихограми різко знижуються її якісні показники й, особливо, відсоток паразитування, що дуже важливо для успіху застосування трихограми. Імаго трихограми, що вийшла з яєць зернової молі, за потреби можна зберігати до п’яти діб за температури 10–12° С і відносної вологості повітря 70–80%.

Для тривалішого зберігання (понад 40 діб) трихограму слід ввести в стан діапаузи. Діапаузуючу трихограму можна отримати як у природних умовах, так і в умовах лабораторії. Отримання діапаузуючої трихограми в природних умовах полягає в тому, що зараження яєць ситотроги проводять в інсектаріях або під навісом у вересні — листопаді, коли температура повітря вночі знижується нижче +10°С, а вдень ще достатньо висока — 18–20°С.

Особливу увагу при цьому треба звернути на деякі особливості цього виду ентомофага. Діапауза у комах, зокрема в трихограми, залежить від температурних умов у початкові фази розвитку. Тому підготовку трихограми до входження у стан діапаузи слід починати ще в період ембріонального розвитку, який у трихограми триває в умовах температур 22–24°С впродовж 30 годин, а за 16°С — 90 годин. Отже, в першу добу заражені яйця ситотроги повинні перебувати в умовах як високих (22–25°С), так і низьких (6–8°С) теплових температур. А після дводенного зараження — в умовах низьких теплових температур, а саме за середньодобової температури 10–15°С.

Тож температуру повітря слід контролювати дуже ретельно. Трихограма, яка розвивається за середньодобової температури 10–12°С, дає 95–97% діапаузуючих особин незалежно від тривалості світлового дня. Якщо ж розвиток трихограми перебігає за середньодобової температури на рівні 15°С, то відіграє роль також довжина фітоперіоду. Так, за цілодобового освітлення діапаузують тільки 16% особин, за короткого світлового дня (6–8 год) — 60%, а в повній темряві кількість діапаузуючих особин зростає до 75%. За температури 20°С отримують 3–6% діапаузуючих особин трихограми. Тривалість світлового дня в цьому разі не має значення. Різке зниження температури до 0°С під час уведення трихограми в діапаузу спричиняє її ослаблення. Взимку такі ослаблені особини гинуть. Таким чином, для одержання діапаузуючої трихограми найсприятливішими умовами є середньодобові температури в межах 10–12°С. Якщо температура піднімається понад 15°С, то за цих умов знижується кількість діапаузуючих особин.

У період отримання діапаузуючої трихограми в діапазоні вказаних вище температур почорніння яєць ситотроги настає через три-чотири тижні від початку зараження (залежно від температур), після чого їх треба помістити на зберігання.

Отже, необхідна умова для отримання діапаузуючої трихограми — це перебування заражених трихограмою яєць зернової молі уже протягом першої доби в умовах високих (для зараження) та низьких (для підготування до стану діапаузи) температур.

Як відомо, в природних умовах трихограма витримує перезимівлю в яйцях комах-хазяїв під снігом. Дослідженнями встановлено, що за зберігання під снігом життєздатність діапаузуючої трихограми найбільша. Для цього ще з осені викопують невелике заглиблення в ґрунті розміром 50х50х40 см, у яке ставлять емальовану посудину, яку зверху закривають кришкою, але так, щоб усередину ємності проходило повітря, але не потрапляла вода. В цю посудину складають пакети з діапаузуючою трихограмою. Заглиблення зверху прикривають дошками, поверх яких насипають тонкий шар землі. Взимку цю «криївку» засипає сніг. Таке зберігання діапаузуючої трихограми дає змогу після закінчення діапаузи (через два місяці) та навіть через шість-сім місяців отримати 60–70% виходу імаго паразита. Вимірювання температури в місцях зберігання трихограми проводять за допомогою кагатного термометра, який закладають туди ще з осені.

Зберігати діапаузуючу трихограму можна і в термостатах — холодильниках за температури 8°С або 3°С. Якщо після тривалого (не менше як чотири місяці) зберігання за температури 8°С трихограму перенести на сім — десять діб в умови нижчої температури (1–3°С), то відсоток відродження особин різко зростає. Наприклад, якщо через п’ять міся­ців зберігання відродилось 71% імаго паразита, а після шести місяців — 58%, то після перебування в умовах зниженої температури відповідно — 84% та 79%.

Перевірку біологічного стану трихограми проводять щомісяця, починаючи через місяць після почорніння яєць ситотроги.

Під час активізації (виведення зі стану діапаузи) діапаузуючої трихограми слід мати на увазі, що після місячного зберігання відсоток відродження яйцеїда значно нижчий, а ніж після трьох-чотирьох місяців перебування за низьких теплових температур. Це пояснюється наявністю в деяких особин певних фізіологічних процесів (незавершеної діапаузи), що перебігає в організмі. Після трьох-чотирьох місяців зберігання, як правило, вся діапаузуюча трихограма реагує на підвищення температури та відроджується. Реактивація її триває впродовж двох-трьох тижнів залежно від конкретних умов.

О. Волошина

Cпеціально для журналу

«Пропозиція»

№ 10, 2019 р.