Проблема зберігання сільськогосподарської техніки

Кормозаготівельна, бурякозбиральна та картоплезбиральна техніка

Вичерпання ресурсу сільгосптехніки відбувається на двох етапах дієздатного циклу: використання та зберігання. Твердження, що сільськогосподарська машина найбільше спрацьовується в процесі роботи, в багатьох випадках не витримує критики через затяжний термін зберігання, який для окремих машин у 8,3–20 разів триваліший за термін використання. Величина вичерпання ресурсу Т3.3 на другому етапі навіть з однаковою інтенсивністю даного процесу на обох етапах буде більшою (рис. 1).
Звичайно ж, це буде за умови неналежного зберігання (відкритого способу), неякісної підготовки до зберігання та технічного обслуговування під час зберігання, що доволі часто буває в пересічному господарстві.

Підготовка елементів гідравлічної системи
Підготовка гідравлічної системи кормозбиральної, картоплезбиральної та бурякозбиральної техніки практично не різниться з підготовкою для зберігання інших сільськогосподарських машин. Те саме можна сказати й про порушення під час виконання підготовчих робіт. Якщо говорити про недоліки під час проведення ТО перед зберіганням, то слід виокремити так звані айсберги, яких не оминають у більшості сільськогосподарських підприємств:
n неналежне очищення та миття (якщо таке ще є) поверхонь гідравлічних циліндрів, ємностей для масла, розподільників, клапанів, штуцерів тощо;
n нездійснення герметизації внутрішніх порожнин системи;
n нездійснення консервації оголених частин штоків циліндрів, клапанів розподільника тощо;
n невідновлення пошкодженого антикорозійного покриття.
Слід зазначити, що процес погіршення технічних показників гідравлічної системи пришвидшується за відкритого зберігання, а саме: в разі дощу, снігу (рис. 3d, e), різкої зміни температур і без очищення поверхонь від пилу, бруду, рослинних решток і решток нафтопродуктів. Внаслідок такого “уважного” хазяйнування виникає корозія штоків гідроциліндрів (рис. 2b), яка, діючи на ущільнення як абразивний матеріал, швидко спрацьовує його. Відтак маємо перевитрати

Рис. 3. Зберігання розподільника, бака та трубопроводів високого тиску: а, b) силосозбирального комбайна; с) кормозбирального комбайна; d, e) навантажувача коренеплодів; f) прес-підбирача тюкового

мастила, яке забруднює грунт і накопичує бруд на поверхні циліндра (рис. 2a, d, f). Заміна ущільнення в даному разі вже нічого не вирішує, бо абразивна поверхня штока здатна в доволі стислі терміни вивести з ладу багато ущільнень. А щоб замінити ущільнення гідроциліндра, слід затратити близько 5–20 хв, не враховуючи його вартості. І це все може статися тільки через те, що свого часу не здійснили якоїсь там консервації! Що посіяли, те й пожинаємо, нічого нового! Герметизація порожнин системи теж не на кращому рівні: в 96 випадках із 100 місця з’єднання трубопроводів високого тиску залишаються в такому самому стані на машині до дальшого їхнього використання (рис. 3с, е, f). Це призводить до накопичення в трубопроводі вологи, бруду та пилу, які після підключення до масляного потоку потрапляють до всієї системи, що в поєднанні з недостатньою якістю роботи фільтрувальних елементів скорочує термін служби системи. В разі використання дорогої імпортної техніки за такого господарювання надійність її дуже скоро стає такою самою, як і вітчизняної, втроє-вп’ятеро дешевшої. Відтак, можна вивести залежність: не готувати техніку до зберігання означає повільно, але впевнено готувати її до списання.

Робочі органи машин

1. Техніка для заготівлі кормів
Першою операцією з підготовки до зберігання силосозбиральних комбайнів, яка визначає ефективність усіх дальших, є очищення та миття. Для ефективнішого очищення механізми прокручують на середніх режимах протягом 5–10 хв. На жаль, у більшості випадків цим і закінчується звільнення комбайна від пилу, бруду та рослинних решток (рис. 4), що спричиняє руйнування лакофарбових покриттів, поверхні металу, гумових виробів тощо.
Основним порушенням під час очищення машин є ігнорування таких місць, як: за зірочками та на них (рис. 5а), за шківами приводу робочих органів (рис. 5b), на поверхнях складної форми (рис. 5с), під шнеком жатки (рис. 5d), в місцях накопичення (рис. 5e), в місцях з’єднань трубопроводів гідросистеми (рис. 5f) тощо.
Різальні робочі органи, попри їхню легкодоступність, часто залишаються без найменшого догляду (рис. 6а), а інколи оператори розщедрюються на рясне обливання їх відпрацьованою моторною оливою (рис. 6b). Не підготовленими до зберігання залишаються й складні та дорогі інші різальні апарати (рис. 6с, d).
Щоб усвідомити критичність ситуації, що складається, слід до недбалої підготовки до зберігання додати ще й відкритий спосіб зберігання техніки вартістю 300–600 тис. грн (рис. 7).

2. Бурякозбиральна техніка
Специфікою роботи бурякозбиральної техніки є контактування робочих органів з агресивним середовищем — грунтом. Часто

Рис. 4. Неочищена кормозаготівельна техніка на зберіганні

каталізатором при цьому виступає атмосферна волога у вигляді атмосферних опадів за відкритого способу зберігання. Відомо, що активність грунтової корозії з підвищенням вологи зростає, й критичне значення швидкості корозії для глинистих грунтів перебуває між значеннями 12 та 25%, а для піщаних — між 10 та 20%.Часто така вологість набирається, коли під навісом або просто неба залишають на зберігання техніку, не очищену від грунту та пилу (рис. 8).
Згідно з вимогами чинного стандарту ГОСТ 7751-85 “Техника, используемая в сельском хозяйстве. Правила хранения”, п. 6.4.6, елеватори належить зняти з машини. Проте здебільшого культура роботи операторів, матеріально-технічне забезпечення підготовчих робіт, брак нормативно-технологічної документації спричиняють передчасний вихід з ладу елеваторів, комплект яких коштує не одну тисячу гривень.
За даними фахівців, щорічні втрати металу в сільському господарстві України через корозію становлять 15–17%. В умовах дорожчання металу такі втрати не допустить жоден дбайливий господар.
3. Картоплезбиральна техніка

Рис. 5. Не очищені від бруду та рослинних решток складові комбайнів

Затрати праці на збирання картоплі в середньостатистичному господарстві України становлять 40–60% усіх витрат, пов’язаних з її вирощуванням, і сягають понад 11 люд./год./га, що певним чином уже формує рентабельність її вирощування. Не на останньому місці й витрати на техніку та запчастини до неї. Під час зберігання картоплезбиральної техніки трапляються перелічені недопрацювання в очищенні (рис. 10), що неминуче призводить до погіршення технічних показників машин і, відповідно, зрештою, впливає на рентабельність виробництва.
Вартість комплекту транспортувальних органів картоплезбиральних комбайнів і копачів становить 12,4–17,6% вартості відповідної нової машини (табл. 1), що наголошує на потребі забезпечення належних умов їхнього зберігання.
Відомо, що підвищення надійності техніки уможливлює заощадження земних запасів матеріалів, енергоносіїв, трудових ресурсів тощо. Проте в Україні багато господарів ще мають застарілий менталітет “байдужого споживача”, використовуючи сільгосптехніку, ніби в останнє, не турбуючись про її технічний стан назавтра. Це накладає свій відбиток на рентабельність виробництва та конкурентоспроможність продукції, що в умовах СОТ лише погіршує й без того скрутне становище вітчизняного виробника сільгосппродукції.
Останнім часом через брак у сільськогосподарських товаровиробників фінансових коштів на оновлення машинно-тракторного парку він скоротився майже вдвічі, середній вік машин перевищив нормативний термін служби і сягнув 15–20 років, а коефіцієнт готовності знизився до 0,63. У сільськогосподарських підприємствах фактична потужність виробничо-технічного потенціалу впала нижче за мінімум, тому роботи з вирощування сільгосппродукції виконують із значними порушеннями технології, термінів виконання механізованих робіт і якості.
Внаслідок цього відчутно знижується врожайність, багато господарств мають низькі результати виробничо-господарської діяльності, а деякі перебувають у глибокій кризі. Для виходу підприємств з економічної скрути, відновлення рівня технічної оснащеності й обсягів виробництва сільгосппродукції до належного рівня слід розробити та впровадити в АПК високоефективну організацію ремонтно-обслуговуючих робіт, засновану на оптимальному розподілі робіт між майстернями різних рівнів ремонтно-обслуговуючої бази АПК, що забезпечує зниження затрат на технічний сервіс машинно-тракторного парку господарств.
Наразі актуальним є вибір раціонального варіанта організації виконання робіт із технічного сервісу за оптимального розподілу видів і

Рис. 6. Різальні робочі органи кормозаготівельної техніки: а) роторної жатки; b) роторної косарки-плющилки; с) силосозбирального комбайна; d) сегментної жатки

обсягів ремонтно-обслуговувальних робіт між майстернями різних рівнів і методики перспективного планування витрат коштів на технічне обслуговування, ремонт (ТОР) і зберігання техніки, потреби в капіталовкладеннях, визначення збитку від простоїв машин через технічні причини. Організаційна структура інженерно-технічної служби сільгосппідприємства, форми та методи її роботи визначаються також обсягом і характером ремонтно-обслуговувальних робіт, наявністю та станом матеріально-технічних і трудових ресурсів, ефективністю функціонування ремонтно-обслуговувальної бази господарства.
Матеріально-технічною основою сільськогосподарського виробництва і технічного сервісу в АПК є ремонтно-обслуговувальна база. Під час перетворень економіки країни і реформування сільськогосподарської галузі ремонтно-обслуговуючі підприємства змінили організаційно-правові форми. У таких умовах істотно порушилися організаційно-економічні взаємини між споживачами послуг технічного сервісу і їхніми виконавцями, що призвело до економічних спадів як у роботі сільськогосподарських підприємств внаслідок знижуваної технічної оснащеності й готовності машинно-тракторного парку, так і ремонтно-обслуговувальних, оскільки на їхню господарську й фінансову діяльність багато в чому впливає фінансовий стан сільськогосподарських та інших підприємств АПК як основних замовників послуг. Оскільки більшість сільськогосподарських підприємств перебуває в складному економічному становищі, багато — в кризовому, то й ремонтно-обслуговувальні підприємства втратили економічну стабільність. Багато хто припинив існування через неплатоспроможність сільгосппідприємств і відчутного зменшення завантаження.

Рис. 7. Зберігання кормозаготівельної техніки просто неба

За часів колишнього СРСР ремонтно-обслуговуюча база сільськогосподарських підприємств і ремонтні підприємства районного рівня створювалися і функціонували практично без участі заводів — виробників тракторів і сільськогосподарських машин, що різко різнилося з практикою зарубіжних країн. В умовах ринкового господарювання сервісне обслуговування є життєво важливим з кількох причин:
n вичерпання природних ресурсів і підвищення ролі вторинних ресурсів;
n швидке моральне старіння технічних виробів, зумовлене прискоренням науково-технічного прогресу;
n підвищення вимог до якості виробів;
n підвищення складності виробів, що зумовлює появу додаткових вимог до кваліфікації експлуатаційників та якості проведення ремонтних і обслуговувальних робіт.
У ринкових умовах для ефективного ведення сільгоспмашинобудування потрібний зв’язок між виробником та експлуатаційником товарів, а сервісні служби є основним джерелом маркетингової інформації, потрібної для створення ідей нових товарів і вдосконалення нинішніх. На тлі складних завдань щодо оновлення технологій чи завоювання нових ринків збуту технічне обслуговування до та після продажу товарів тривалого використання досить довго вважали другорядним. Вважали також, що воно не приносить ніяких прибутків. Проте за вмілої організації сервіс може давати неабияку частку прибутків, що засвідчує зарубіжна практика. Інша ситуація складається за організації технічного сервісу низьконадійної техніки, де виробники не тішаться особливим оптимізмом з приводу прибутковості цих робіт.
Відомо, що надійна техніка буде дорожча за менш надійну через більші затрачені інтелектуальні ресурси, високі технології, новітні матеріали тощо. І постає питання, чи оплачуватиме покупець ХХІ століття недоопрацювання середини ХХ століття під час використання низьконадійної техніки. Ще одна проблема постає через нестабільну політичну та економічну ситуацію в державі, що часто спонукає робити бізнес за рентабельності не нижче 200% для покриття додаткових затрат, не пов’язаних із видом діяльності. Через згадані вище та інші причини технічний сервіс в Україні не є достатньо розвиненим, і стосується це вітчизняної сільгосптехніки (чи ближнього зарубіжжя), частка якої в сільськогосподарському виробництві

	Рис. 8. Зберігання бурякозбирального комбайна: а) дискові викопувальні органи; b) прутковий елеватор; с) привод робочих органів

держави перевищує 75 відсотків.
Перекладати ж усі проблеми із хворої голови на здорову, а саме: всі роботи із забезпечення належного рівня дієздатності техніки виконувати сервісним службам — задоволення не з дешевих. Отже, основну частину робіт виконують некваліфіковані оператори господарств, яким платять тільки за обсяг виконаних робіт у гектарах, тоннах продукції, а заохочення для підтримання техніки в дієздатному стані не має ніякого матеріального сенсу. Згадані проблеми спонукає вирішувати ще й стислий термін адаптаційного періоду під час вступу України в СОТ, без чого бажана рентабельність сільськогосподарського виробництва й надалі віддалятиметься від реальної.

Я. Михайлович,
А. Рубець