Паливно-мастильні матеріалидля фермської техніки

Індустріальні оливи застосовують у фермському обладнанні приблизно в такій самій кількості, як і моторні. Система класифікації та позначення індуст-ріальних олив нині враховує міжнародні класифікації індустріальних олив за призначенням (ISO 6743/0–81 та ISO 3495–79) і в’язкістю (ІSО 3448–75).
Відповідно до ГОСТ 17479.4–87, позначення індустріальних олив склада-ється з чотирьох груп знаків:
перша — літера І (індустріальна);
друга — великі літери, групи (Л,Г,Н,Т) за призначенням (табл. 5);
третя — великі літери (А,В,С,Д,Е), підгрупи за експлуатаційними власти-востями (склад і рекомендована сфера використання, табл. 6);
четверта — цифри, клас кінематичної в’язкості за температури 40°С (найпоширеніші 15,22,32,46).
Нині індустріальні оливи, як і трансмісійні, позначають як за чинним стандартом, так і по-старому, як у нормативно-технічній документації (НТД) на нафтопродукти. Так, найпоширеніша індустріальна олива для фермського обладнання, за стандартом, має позначення И-Г-А-32, а за НТД — И-20А.
Мастила. Раніше їх називали тавотами, донедавна — консистентними мастилами, тепер — пластичними мастильними матеріалами або просто мастилами.
За зовнішнім виглядом це густi мазеподібні продукти. Характерною властивістю мастил є їхня здатність зберігати форму, не витікати з вузлів мащення, тобто вони мають відповідну міцність, яка характерна для твердих тіл. Водночас у вузлах тертя, за відносно невеликих зусиль, вони характеризують себе як дуже в’язкі рідини. Суперечливі властивості мастил закладено в їхній складній структурі (загусник, олива, наповнювач).
Антифрикційні мастила — найбільша група мастил, основне призначення яких — зменшити втрати потужності на тертя та спрацювання поверхонь, що труться. Поділяють їх на підгрупи, основні з них, які найчастіше застосовуються у фермській техніці, наведено нижче.
Мастила загального призначення для звичайних температур — солідоли. Попри те, що їх витісняють багатоцільові мастила, їх ще широко використовують і у фермській техніці. Перевагою солідолів є невисока ціна, водостійкість, добрі антикорозійні та протизадирні властивості; недоліком — низькі температура крапання й механічна стабільність.
Солідоли використовують у механізмах, що працюють за температури до 60...70°С, коли до їхньої якості особливі вимоги не висувають. Із поширенням енергонасичених машин солідоли замінюють на якісніші мастила, насамперед багатоцільові.
Виготовляють два типи солідолів: синтетичні й жирові.
Солідол синтетичний (Солідол С ) — це м’яка синтетична мазь із гладенькою текстурою від світло- до темно-коричневого кольору.
Солідол С — найпоширеніший сорт антифрикційних мастил. Його готують на основі індустріальної оливи та використовують як зимове й літнє мастило у парах тертя транспортних машин, сільськогосподарської і фермської техніки. Внаслідок низької механічної стабільності Солідолу С, за сильного ущільнення його експлуатаційні властивості різко погіршуються. Він недостатньо сумісний з іншими мастилами, тому під час заміни його слід повністю вилучити.
Солідол жировий (Солідол Ж) різниться із синтетичним тим, що містить кальцієві мила жирних кислот, які є складовими природних жирів. За зовнішнім виглядом та основними характеристиками жирові солідоли близькі до синтетичних, однак мають кращі в’язкісно-температурні властивості, добре сумісні з іншими типами мастил. Сфера застосування Солідолу Ж — аналогічна синтетичному.
Мастила загального призначення для підвищених температур використовують для роботи механізмів фермської техніки за суми температур 100...110°С. Виготовляють їх на основі індустріальних, авіаційних, трансформаторних олив із загущенням натрієвим і натрієво-кальцієвим милами. Застосовуються для змащування підшипників кочення електромашин, вузлів із порівняно високими частотами обертання (зі збільшенням випуску багатоцільових мастил застосування цієї групи мастил зменшується). Істотний недолік — розчинні у воді. У цій групі
мастил:
1–13 жирове — однорідна дрібнозерниста мазь від світло- до темно-жовтого кольору. Використовують у підшипниках кочення, рідше ковзання.
Консталін — густа мазь жовтого або світло-жовтого кольору з дрібнозер-нистою чи слабоволокнистою текстурою. За зовнішнім виглядом не різниться з мастилом 1–13 жирове, а за складом — різниця в тому, що в Консталіні немає кальцієвого мила. Містить рицинову олію. Виготовляють Консталін-1 і Консталін-2, які різняться за густиною (Консталін-2 густіше) і неістотно — за температурою крапання.
Багатоцільові мастила називають іноді поліфункціональними, або уні-версальними. Вони водостійкі навіть у киплячій воді та працюють у широкому інтервалі швидкостей, температур і навантажень. Виготовляють на основі нафтових олив, загущених літієвими милами. Вони придатні для застосування в різноманітних механізмах фермської техніки. Серед них такі.
Літол-24 — м’яка мазь коричневого кольору. Водостійкий, має високу ме-ханічну стабільність і добрі мастильні властивості.
У разі застосування в рухомих з’єднаннях Літолу-24, замість мастил загального призначення, інтервал між змащуваннями збільшується, залежно від конкретних умов роботи вузла, в 2–4 рази.
Літол-24РК — мастило з поліпшеними консерваційними властивостями. За всіма основними характеристиками, призначенням і сферою застосування подібний до Літолу-24. Літол-24РК рекомендується використовувати у механізмах і вузлах машин, які експлуатують з тривалими перервами в роботі та в умовах підвищеної корозійної агресивності навколишнього середовища. Забезпечує консервацію вузлів тертя до 10 років.