Особливості використання аміачної води

Виробництво аміачної води, порівняно з виробництвом твердих добрив, обходиться на 30–40% дешевше, оскільки відпадають такі технологічні операції, як гранулювання, сушіння, сортування, кондиціювання продукту.

У сучасних ринкових умовах низький рівень урожайності в рослинництві за високої собівартості продукції призводить до збитковості сільськогосподарських підприємств. Найефективніший шлях підвищення врожайності сільгоспкультур — внесення мінеральних добрив. Проте через різке підвищення цін на газ ціна на мінеральні добрива, першою чергою азотні, значно зросла. Що, звичайно, призводить до підвищення собівартості продукції.
У той самий час хімічна промисловість пропонує низку рідких азотних добрив, найпоширенішим із яких є аміачна вода.  Вартість одиниці діючої речовини в аміачній воді в 1,5–2 рази дешевша, аніж в аміачній селітрі. Крім того, як показали виробничі досліди, вдвічі-втричі скорочуються затрати праці на внесення аміачної води, оскільки не потрібно готувати добрива для внесення, а всі операції із використання (навантаження, вивантаження, внесення) повністю механізовані.
Аміачна вода (аміак водний технічний) NH4OH являє собою 25% розчин аміаку в воді. Безбарвна або жовтувата рідина з різким запахом нашатирного спирту вміщує 20,5% азоту (другий сорт — 16–18%). Можна використовувати для будь-яких грунтів та всіх культур за обов’язкового загортання в грунт на глибину 10–15 см. Грунтом зв’язується сильно, за внесення восени не вимивається атмосферними опадами. Азот аміачної води краще утримується грунтом, аніж амонійний азот твердих добрив. Аміачну воду можна застосовувати і за основного обробітку грунту, за передпосівної культивації і для підживлення просапних культур.
У СРСР у 80-х роках на поля вносили близько 40% азотних добрив у вигляді аміачної води. В США вносять до 50% азотних добрив у рідкому вигляді. В Україні лише близько 15% господарств застосовують аміачну воду. Ця цифра зумовлена  браком техніки та обладнання для зберігання, транспортування та внесення її у грунт.
Використовувати аміачну воду в радіусі 20–30 км від постачальника доцільно за прямою схемою: постачальник — поле. У радіусі понад 30 км від постачальника слід передбачити проміжне зберігання на прирельсових і (або) глибинних складах. На прирельсові склади аміачну воду доставляють у залізничних цистернах, що мають нижній та верхній люки. Із залізничних цистерн до резервуарів прирельсового складу аміачну воду перекачують складським насосом. За відсутності прирельсового складу мотопомпою перекачують відразу в автомобільні цистерни. З прирельсових складів до глибинних складів аміачну воду перевозять автомобільним або тракторним транспортом.
Для зберігання аміачної води використовують сталеві цистерни, що герметично зачиняються. Допускається використання цистерн з-під тракторного палива.
У поле аміачну воду найчастіше доставляють тракторними причіпними цистернами (8–10 м3), обладнаними для примусового заправляння культиваторів через герметичні легкознімні муфти.
Задля зменшення просторів транспортних засобів рекомендується встановлювати польові ємності у 25–50 м3 і проводити заправляння культиваторів просто з цих ємностей.
Для внесення аміачної води використовують різні культиватори.
За основного обробітку грунту (на глибину до 22 см) використовують навісний культиватор КУ-3А (агрегатується з тракторами Т-150К) та напівпричіпний культиватор КУ-6А (агрегатується з тракторами 250–300 к.с.). Використання цих культиваторів дає змогу поєднати безполицевий обробіток грунту з внесенням добрив. Культиватори мають два ряди лап, диски та прикоткувальний коток. На культиваторах встановлено резервуари для аміачної води, мембранно-поршневий насос з приводом від коткувального котка та пульт управління, який дає змогу встановити потрібну норму внесення. Для кожної лапи культиватора передбачені відсікаючі пристрої, які захищають від довільного витікання аміачної води під час зупинок і розворотів агрегату. Заправляння резервуарів відбувається через герметичні легкознімні муфти з кранами задля виключення витікання та випаровування аміаку.
За культивації (на глибину 10–15 см) використовують агрегати АША-2, АША-4, КПС-4 з обладнанням для внесення аміачної води, КПС-8, а також КУ-3А, КУ-6А.
За міжрядної культивації (на глибину 10–15 см) використовують просапні культиватори КРН-5,6; УСМК-5,4 з підживлювачем ЭКО-600Л, який встановлено просто на культиватор. Із допомогою нескладного переобладнання підживлювач можна використовувати для стрічкового внесення пестицидів.
Під час роботи з аміачною водою слід дотримуватися правил техніки безпеки, оскільки пари аміаку викликають подразнення слизових оболонок очей і дихальних шляхів. Кожний, хто працює з аміачною водою, має добре знати її основні ознаки, вимоги техніки безпеки та  суворо дотримуватись правил зберігання, транспортування та внесення в грунт.

В. Сірий,
інженер ВАТ “Богуславська сільгосптехніка”