Особливості грунтообробітку ранніх ярих посівів

«Сій овес в грязь — будеш князь!» Взявши цю народну мудрість за правило, деякі господарі, замість того, щоб почекати 2–3 дні, через побоювання втратити вологу, наче у паніці, починають знущатись як з грунту, так і з техніки. А це, в результаті, призводить до зменшення врожаю на 50% і більше та перевитрат.

В. Мохначов,
директор з продажів
ТОВ «Пьотінгер Україна»

Надрання сівба, замість очікуваних швидких сходів, навпаки,  може призвести до їхньої затримки через відсутність доступу повітря в зону висіву. Зрозуміло, волога, особливо навесні, — одна з передумов швидкого проростання та розвитку рослин. Та не треба забувати й про такі речі, як переущільнення грунту, адже сучасні інтенсивні технології обумовлюють використання важкої техніки.
Переущільнення грунту. Робота важкої техніки в занадто вологому, пластичному та в’язкому грунті призводить до руйнування його структури, зменшення пористості, переущільнення, що в майбутньому зменшує як польову вологоємність (здатність накопичувати вологу), так і аерацію грунту. При цьому з грунтом відбувається те саме, що і з губкою, пори якої заповнили клеєм і стиснули: губка більше не розправиться. Внаслідок кисневого голодування та значного переущільнення нижніх шарів  гальмується біологічна активність грунтових організмів, що впливає на процес мінералізації. Коренева система матиме обмежений простір для розвитку та ізольований доступ до нижніх шарів грунту — джерела вологи в посушливі періоди.
Фізична стиглість середньосуглинистих чорноземів настає за відносної вологості 60–70%, достатньої для розвитку більшості зернових, коли грунт набуває оптимальної щільності, має найменші питомий опір та клейкість, добре кришиться. За таких умов земля не налипає на робочі органи знаряддя. Піщаний та супіщаний грунти мають меншу схильність до переущільнення, меншу в’язкість, тому менш схильні до налипання.
Для покращання фізичних та біологічних властивостей грунту та пришвидшення процесу його стиглості слід проводити низку заходів, спрямованих на підвищення пористості та інфільтраційної здатності грунту. Це осіннє глибоке рихлення важких, схильних до залягання, глинистих грунтів; зяблева оранка; глибока культивація, яку проводять через 2–3 тижні після лущення стерні; насичення орного горизонту грунту органічною масою; створення мульчі, що сприяє розвитку мікроорганізмів та підвищує біологічну активність грунту. Важливим завданням навесні є закриття вологи, адже кожного дня за весняної сонячної погоди з 1 га випаровується до 100 т води. Навесні кращим агротехнічним засобом для збереження вологи та передпосівного обробітку грунту є лемішний культиватор. За 3–4 год. перед висівом слід проводити неглибоку культивацію на 3–5 см, на глибину висіву. Цим, по-перше, забезпечується рівне посівне ложе, по-друге, верхній шар розпушується, підсихає, дає змогу вийти в поле посівній техніці.

Висів ранніх ярих можна проводити різними методами:
Œ   Посівний комплекс виконує декілька операцій одночасно: попередній обробіток верхнього шару грунту короткобазовою дисковою бороною, попереднє ущільнення грунту перед висівом, висів та прикотковування посівів. Ця технологія набирає дедалі більшого поширення в Лісостеповій зоні та на Поліссі, даючи змогу зберегти вологу, заощадити на пальному, зменшити кількість переїздів полем, а складна система ведення сошників з одночасним примусовим довантаженням забезпечує чітке дотримання заданої глибини посіву. Таким чином зерно викладається на тверде підгрунтя (чим забезпечується контакт з вологою), а зверху присипається розпушеною землею, де створюються умови для хорошої інфільтрації вологи та доступу повітря до зерна.
   Також практикується висів з проведенням кожної операції окремо. В цьому разі розрив між операціями з обробітку грунту та висівом може варіювати  залежно від стану грунту, його вологості. Така технологія є більш енергоємною, потребує більше уваги щодо організації всіх процесів і є витратнішою. Крім того, збільшується кількість переїздів, що негативно впливає на грунтову щільність з усіма наслідками.
Короткий період вегетації та постійна нестача вологи просто потребують  одночасного внесення добрив за ярого висіву. Насичення грунту під час висіву мінеральними добривами в концентрованій кількості поблизу кореневої системи забезпечує швидкий вегетативний старт рослини та її кореневища, що в посушливі періоди забезпечує кращий розвиток на наступних фазах росту, виходу в трубку, цвітіння, колосіння, формування зерна.