Новий “подих” старої сівалки…

Виробництво зернових колосових — непроста й майже циклічна справа: тільки-но закінчили жнива, а вже через місяць-півтора знову треба сіяти. І все це для отримання лише одного врожаю. На жаль, період для наливання зерна колосових у 2007 році був посушливий. Тому на майбутнє важливо розробити такі заходи, які б за мінімальних затрат зменшили збитки від посух.

Для таких змін у технології та осмислення прийомів потрібен час. Ті господарі, які думають про майбутнє, знаходять час для нового і щось мудрять-переобладнують: доточують, зварюють і, зрештою, мають результат. А основним стимулом для нових інженерних досягнень є додатковий прибуток.
Один із таких господарів — Василь Петрович Максюта із села Горби Глобинського району, що на Полтавщині.
— Василю Петровичу, скажіть, що спонукало Вас відійти від традиційної технології?
— Мій напрям — зернові колосові, соняшник та соя.
Напевно, як і інші господарі, маю бажання отримати за свою працю достойний фінансовий результат. Спілкуючись із багатьма колегами та порахувавши затрати на проведення заходів технології, вирішив сіяти без оранки зернові колосові та сою.
— Якою технікою висівали?
— Переобладнаною сівалкою СЗС-2,1. Але, зрозумійте правильно, ми перейняли цей досвід і вже є послідовниками. Багато хто це робив до мене.
— Наскільки мені відомо, сівалка СЗС-2,1 — це стара модель, яку давно знято з виробництва…
— Справді, сівалок СЗС-2,1 уже не випускають, але був час, коли їх у районі працювало безліч. А тепер що далі, то важче знайти цю сівалку, бо люди для покращання свого матеріального становища здають сівалки в металобрухт. Та нам усе ж вдалося кілька з них переобладнати під безрядкове висівання зернових колосових та сої. На сьогодні переобладнана сівалка коштує 4–5 тис. гривень.
Кожен, хто хоч трохи думає про майбутнє, знайшов ці сівалки та переобладнав на безрядкове висівання й потихеньку, з Божою поміччю, працює.
— І яка ж норма виробітку переобладнаною СЗС-2,1?
— Хто працює на землі, той прекрасно розуміє, що норма виробітку буде залежати від стану грунту. Навесні норма менша, бо грунт вологіший, а восени, відповідно, — більша. Якщо сіяти однією сівалкою з трактором МТЗ, то за день можна засіяти 10–14 га. А на Т-150К +СЗС-2,1(3 шт.) — 40–50 гектарів.
— А як змінилася технологія після переобладнання сівалки у Вашому господарстві?
— Відмовився від оранки. При цьому заощаджую на дизпаливі, часі, запасних частинах. Після сої, наприклад, під висів озимої пшениці не проводжу навіть дискування. Восени на гектар висіваю 340 кг насіння озимої пшениці, а навесні — по 150 кг насіння ячменю та сої.
— Які питання доводиться додатково вирішувати, на що звертаєте увагу перед посівною?
— На вирівнювання поверхні полів. Якщо поле не вирівняне, якісно висіяти неможливо. Поле вирівнюю теж простим, але ефективним агрегатом: зчепленням із 90-міліметрової труби і чотирьох рядів швелерів (кутиків) по 100 мм. При цьому рівняю грунт у двох напрямках по діагоналі поля.
— І які врожаї маєте?
— Цього року пшениці зібрав по 20 ц/га, торік ячменю — 25, сої — 22—24 ц/га. До того ж, затрати на вирощування нижчі. Цьогоріч під урожай  пшениці у 20 ц/га не було внесено жодного кілограма добрив. А підживлення у фазу наливання зерна проводив усього по 30 кг/га. Із засобів захисту використав тільки протруйник. Для порівняння скажу, що, висіваючи у переораний грунт, витрачав понад 100 л пального на гектар. Тепер усі технологічні заходи потребують не більше 50 л, до того ж, разом із збиранням.
— Що можете порадити нашим читачам?
— Знаєте, кожен хлібороб стикається з різними виробничими питаннями. У кожного є досвід та своє бачення, та все ж сьогодні рослинництво перетворилося на вид промислового бізнесу і змушує зменшувати затрати на гектар. І той, хто це робитиме відповідально, подолає не тільки примхи природи, а й добре заробить.  

Підготував
Юрій Юркевич