Нещасні випадки зі смертельним наслідком в АПК

У 2002 році на виробництвах АПК травмовано 4155 осіб, у т. ч. смертельно 316, зареєстровано 68 аварій, в яких травмовано 180 і загинуло 38 осіб.
Найчастіше трагічні випадки в АПК трапляються серед механізаторів, тваринників, працівників загальних професій. Тільки на ці три категорії працюючих припадає близько 70% всіх нещасних випадків зі смертельним наслідком (рисунок).
До найбільш травмонебезпечного професійного угруповання впродовж останніх років належать механізатори (водії, трактористи, комбайнери, працівники причіпних механізмів, помічники комбайнерів, оператори стаціонарних машин), з якими пов’язана майже половина всіх смертельних травм у галузі. Із загальної кількості травмованих механізаторів найбільшу питому вагу становлять трактористи (пересічно 61%) і комбайнери (пересічно 20%).

Серед механізаторів найбільша кількість смертельних травм відбувається під час експлуатації тракторів таких марок: Т-150К (17%), МТЗ-80 (10%), ПМЗ-6 (6%), а також комбайнів: СК-5 “Нива” (11%), “Дон-1500” (4%). Практично половина (46%) тракторів, комбайнів, устаткування, під час експлуатації яких сталися смертельні травми, були в несправному стані (табл. 1).
Значна частина смертельних випадків із механізаторами пов’язана з експлуатацією тракторів і комбайнів (40%), з їх ремонтом та технічним обслуговуванням (15%), а також із запуском двигунів тракторів (10%) (табл. 2).
Спецрозслідуванням встановлено, що основними подіями нещасних випадків є наїзд транспортних засобів на потерпілого, який має питому вагу 39,5%, а також дія рухомих, обертових деталей і частин устаткування, машин, механізмів, яка має питому вагу 30,3%.Травмонебезпечними є також події, питома вага яких у смертельному травматизмі становить: дорожньо-транспортні пригоди  — 7,7%; падіння з транспортних засобів під час руху — 5,6%; перекидання транспортних засобів — 4,6%.
Ці події зумовлені невиконанням вимог інструкцій та інших нормативних актів з охорони праці у 16,9% випадків, порушенням вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів у 13,8%, алкогольним сп’янінням у 10,3%, невиконанням вимог посадових інструкцій у 9,2%, допущенням до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці у 8,7%, порушенням вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів у 7,7%, незадовільним технічним станом транспортних засобів у 7,2%, а також порушенням правил дорожнього руху у 5,1%.

Аналіз нещасних випадків свідчить, що більшість із них сталася через причини, усунення яких не потребує значних економічних витрат. Уникнути матеріальних збитків, трагедій і каліцтва людей можна було лише вчасними заходами контролю з боку керівників підприємств за дотриманням працівниками вимог безпеки, підвищенням дисципліни на виробництві, приведенням у відповідність до вимог нормативних актів організації навчання та перевірки знань з охорони праці. Хоча в Законі України “Про охорону праці” записано, що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Також роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, створює відповідні служби, які забезпечують розв’язання конкретних питань охорони праці, здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Проте більшість керівників не розуміє важливості вживання заходів із профілактики травматизму і не знає завдань щодо забезпечення безпеки праці. Тому безпечне ведення робіт, яке є складовою всіх технологічних процесів, не знаходить підтримки більшості керівників підприємств, які не вбачають у цьому економічної вимоги, і продовжує фінансуватися за залишковим принципом. Відбувається скорочення або повна ліквідація служб охорони праці, особливо в підприємницьких структурах недержавної форми власності.

Тому задля запобігання нещасним випадкам, підвищення рівня безпеки виробництва слід забезпечити надання консультативної та методичної допомоги в профілактичній роботі з охорони праці, насамперед, малим підприємствам, фірмам, фермерським та іншим господарствам, фізичним особам-підприємцям, тобто суб’єктам підприємницької діяльності. Також для здійснення контролю слід створити дієву систему управління охороною праці, за допомогою якої б уточнювалися посадові обов’язки з охорони праці керівників і спеціалістів усіх рівнів, створювалися служби охорони праці підприємств, розроблялись інструкції з охорони праці, створювалася система навчання та перевірки знань із питань гігієни та охорони праці посадових осіб і спеціалістів виробничих дільниць, робітників.

О. Шляховий,
Національний аграрний університет