Діагностування тракторів під час підготовки до весняних польових робіт

Для визначення втрат робочої рідини в спряженні “корпус–золотник” розподільника поршень основного гідроциліндра встановлюють у середнє положення, а важелі керування золотниками в положення “нейтральне”. Трубопровід, яким робоча рідина подається в штокову порожнину гідроциліндра за непрацюючого двигуна, від’єднують біля розподільника і під’єднують до штуцера комутатора потоків. На штуцер біля розподільника встановлюється заглушка. Запускають двигун, рукоятку комутатора закручують до упору і за допомогою витратоміра створюють тиск 100 кгс/см2. Проводять вимірювання виходу штока з кришки гідроциліндра, а за три хвилини повторюють вимірювання. Різниця значень між першим і другим вимірюваннями характеризує втрати робочої рідини в спряженнях “корпус–золотник” розподільника та “корпус–поршень–шток” гідроциліндра. Допустиме значення втягування штока в кришку гідроциліндра становить 2,7–3,3 мм/хв. Якщо значення переміщення штока перевищує допустиме, то перевіряють окремо герметичність поршня гідроциліндра. Для цього за зупиненого двигуна від’єднують трубопровід гідроциліндра біля комутатора і на штуцер комутатора і трубопровід встановлюють заглушки. Викручують до упору рукоятку комутатора і запускають двигун. Важіль керування золотником розподільника, до якого під’єднано основний гідроциліндр, встановлюють у положення “підйом” (робоча рідина має подаватись у безштокову порожнину, а за допомогою витратоміра створюється тиск робочої рідини 100 кгс/см2). Проводять вимірювання переміщення штока гідроциліндра протягом 3 хв. Якщо значення переміщення перевищує 2 мм/хв, то гідроциліндр потребує ремонту. Якщо ж технічний стан гідроциліндра задовільний, а значення втягування (усадки) штока перевищувало допустиме, то в спряженні “корпус–золотник” втрати робочої рідини перевищують допустимі і розподільник потребує ремонту. По закінченні діагностування засоби демонтують, а трубопроводи гідравлічного привода встановлюють на свої місця.

Для визначення загального технічного стану гідравлічного привода кермового керування трактор встановлюють на рівному майданчику з твердим покриттям. За працюючого двигуна (частота обертання колінчастого вала — 60–70% від номінального значення) кермове колесо повертають в одне з крайніх положень і, утримуючи його в такому положенні, прогрівають робочу рідину до температури 45...55°С. Далі за номінальної частоти обертання колінчастого вала двигуна виконують 5–6 повних поворотів керованих коліс, з одного крайнього положення в інше, заміряючи при цьому швидкість обертання кермового колеса та зусилля, яке прикладається під час обертання кермового колеса. Для справного гідравлічного привода швидкість обертання кермового колеса має бути більшою за 60 об./хв, а зусилля для обертання кермового колеса має не перевищувати 5 кгс. На тракторах з об’ємним гідравлічним приводом кермового керування (з насосом-дозатором) визначають також швидкість ковзання рульового колеса. Для цього за номінальної частоти обертання колінчастого вала двигуна повертають керовані колеса в крайнє положення та утримують у такому положенні кермове колесо, прикладаючи до нього обертальне зусилля в діапазоні 9–10 кгс. За такого режиму випробування заміряють протягом 3 хв кут повороту кермового колеса. Для справного об’ємного гідроприводу кермового керування швидкість ковзання кермового колеса має не перевищувати 3 об./хв. Якщо значення діагностичних параметрів, які характеризують загальний технічний стан гідропривода кермового керування, не відповідають допустимим, то слід провести поелементне діагностування з використанням описаних засобів діагностування, схему під’єднання яких до гідроагрегатів подано на рис. 5. На тракторах типу Т-150К комутатор під’єднується біля клапана витрати, а на тракторах типу МТЗ і ПМЗ — біля клапанної коробки кермового механізму. Частотний режим обертання колінчастого вала двигуна і температура робочої рідини аналогічні тим, що й під час діагностування гідроагрегатів механізму навіски тракторів. Подача насосів визначається за тиску 100 кгс/см2 і перекритої подачі робочої рідини в кермові механізми комутатором, допустиме значення якої має бути не менше 60% номінального значення.

Об’ємні втрати робочої рідини в кермовому механізмі мають не перевищувати 4 л/хв за тиску 60 кгс/см2. Тиск спрацювання запобіжних клапанів гідроприводів кермового керування тракторів має становити 75–80 кгс/см2. Втрати робочої рідини в спряженнях запірних клапанів і поршні гідроциліндра визначаються аналогічно до описаного для механізму навіски.

На тракторах типу Т-150К діагностують агрегати гідроприводів коробки зміни передач (КЗП) і вала відбору потужності (ВВП). Визначають тиск у нагнітальній магістралі за номінальної частоти обертання колінчастого вала, який має бути в діапазоні 10–11 кгс/см2. Подача насоса за тиску 16 кгс/см2 має становити: для КЗП — 28–40 л/хв; для ВВП — 7–13 л/хв. Тиск спрацювання запобіжного клапана — 17 кгс/см2, а перепускного клапана — 9-10 кгс/см2. Шкала розробленого витратоміра витарувана за тиску 100 кгс/см2, а тому під час визначення подачі робочої рідини з іншим значенням тиску слід провести перерахунок за формулою:

Qф = Qш · P ,

де Qф — фактична подача (витрата) робочої рідини через витратомір, л/хв; Qш — значення подачі робочої рідини за шкалою витратоміра, л/хв; P — значення тиску робочої рідини за шкалою манометра витратоміра, за якого визначається подача, кгс/см2.

В. Кушлянський, В. Яременко,
кандидати технічних наук;
В. Яременко,
інженер;
Т. Клименко,
науковий співробітник
ННЦ “ІМЕСГ”