Бурякозбиральні машини для валкової технології викопування коренеплодів

Поширений у західноєвропейських країнах валковий, або трифазний спосіб збирання цукрових буряків складається з таких технологічних операцій: 1 — зрізування гички; 2 — викопування коренеплодів з укладанням їх у валки; 3 — підбір валків і навантаження коренеплодів. Тобто за такого способу власне збирання коренеплодів розподіляється на дві окремі технологічні операції (фази): викопування і навантажування. Бурякосійні підприємства нашої країни застосовують таку технологію впродовж останніх чотирьох-п’яти років, коли вітчизняні заводи заходилися виробляти аналогічні західноєвропейським за призначенням та конструкцією машини. Так, ВАТ “Борекс” випускає копач-валкоутворювач КВЦБ-1,2 та підбирач-навантажувач ПНБВ-1,6 на зразок машин фірми “Franz Kleine” (Німеччина), а ВАТ “Уманьферммаш”—копач-валкоутворювач АЗК-6-01 і підбирач-навантажувач АЗК-6-03 на зразок машин “Moreau” (Франція). Парк цих машин щороку істотно збільшується: якщо у 1998 році він становив 3,6%, то у 2000 році — 11,3% загальної кількості коренезбиральних машин. Порівняно з бурякозбиральними комбайнами (однофазний спосіб збирання) та машинами для роздільного (двофазного: 1 — зрізування гички; 2 — викопування та навантажування коренеплодів) збирання цукрових буряків основними перевагами машин для валкової технології є значно нижчі показники металомісткості та енергонасиченості процесів, простіша конструкція та менша вартість машин. Крім того, розділення технологічного процесу збирання коренеплодів на дві фази під час організації збиральних робіт дає змогу ширше маневрувати як кількістю і розміром загінок на буряковій плантації, так і використанням техніки, адже копач-валкоутворювач, на відміну від коренезбиральної машини, є незалежним від технологічного транспорту. Середні значення результатів порівняльних випробувань вітчизняних і німецьких коренезбиральних машин валкової технології, що проводилися упродовж 1996—1998 рр. на полях низки бурякосіючих підприємств Васильківського, Білоцерківського та Фастівського районів Київської області, а також на дослідних полях УкрЦВТ і Білоцерківської ДСС ІЦБ УААН, наведено в таблиці. Як свідчать дані експериментів, за однакової глибини підкопування коренеплодів їх втрати істотно збільшуються у разі використання машини АЗК-6-01, яка обладнана пасивними копачами “полоз-диск” і турбінними з вертикальною віссю обертання очисниками вороху коренеплодів. Такі робочі органи призводять також до збільшення кількості сильно пошкоджених коренеплодів порівняно з лемішними вібраційними копачами та шнековими очисниками, що застосовані на машинах КВЦБ-1,2 та R-6. За показником питомої витрати палива значно переважає німецький комплекс R-6 + L-6. Так, зокрема, трактор МТЗ-82 в агрегаті з підбирачем-навантажувачем L-6 витрачає вдвічі менше палива (4,5 кг/га) проти варіанта з використанням АЗК-6-03 (9,5 кг/га), хоча вітчизняна машина є менш масивною (2050 кг проти 2380) і при цьому не поступається німецькій за показником очищення вороху коренеплодів від домішок. Коефіцієнти готовності та надійності виконання технологічних процесів теж є дещо вищими у разі використання німецьких машин, проте за показником суми прямих експлуатаційних витрат значно переважають вітчизняні машини. Отже, вітчизняним бурякозбиральним машинам для валкової технології до снаги конкурувати з машинами-аналогами зарубіжних фірм. М. Волоха, канд. техн. наук, провідний наук. співробітник ІЦБ УААН, П. Войтюк, зав. сектором УкрЦВТ