Комбайн: потужний і ефективний

Велике розмаїття зернозбиральних комбайнів на одному полі — за класом потужності, варіативністю моделей та маркою виробника — можна зустріти лише у господарствах, які техніку для збирання наймають. Лідером у використанні таких послуг є південні області України — саме туди із настанням періоду жнив прямують збирати врожай комбайни з усіх куточків нашої держави.

Більшість фермерів цього регіону, особливо якщо мають у структурі господарства частку земель із богарними (неполивними) полями, тримають зазвичай лише малопродуктивну зернозбиральну техніку, якою збирають, наприклад, соняшник, урожайність якого за вирощування в умовах без зрошення на Херсонщині становить від 3 до 10 ц/га. Техніку ж для збирання культур, які вирощують на поливі і врожайність яких близька до середньостатистичної по Україні, наймають. Проте найнята техніка не завжди виправдовує покладені на неї сподівання. Адже оплата праці комбайнера з технікою «зі сторони» залежить від кількості зібраних ним гектарів, а не від показника намолоченого зерна. Тож найманий працівник більше зацікавлений у вищому гектаронаробітку, ніж у фактичному намолоті.

Тому й постає питання: або змиритися із неминучими втратами зерна під час збирання, або ж тримати у своєму тракторному парку цілий шлейф власних зернозбиральних комбайнів, різних за потужністю, принципами обмолочування тощо, витрачаючи додаткові кошти на їхнє придбання й обслуговування. І як тут бути? Чи є все-таки та «золота середина» між якісним збиранням, витратами палива та затратами на утримання зернозбирального комбайна? Спробуємо дати відповідь на ці питання на прикладі одного господарства.

ФГ «Софіта-Юг», що на Херсонщині, два роки тому відмовилось від використання помічників «зі сторони» і вирішило придбати власний зернозбиральний комбайн. «Площа нашого господарства невелика, лише 150 га, і, по суті, зернозбиральний комбайн нам самим теоретично простіше було б наймати. Проте ми вирішили від послуг “найманців”, які залишають інколи до 10% вирощеного врожаю у полі, відмовитись. До такого рішення нас підштовхнув і чималий дефіцит зернозбиральної техніки у нашому регіоні — таке собі багатоцільове придбання: як кажуть, “і для себе, і для того хлопця”… в якого ще немає комбайна, — говорить Андрій Гуцул, заступник директора господарства. — Проте вибір був нелегким, довелося трохи помізкувати, адже у нас вирощують різні культури, та й урожайність в них різна. Після довгих роздумів у господарстві все ж таки наважились та купили зернозбиральний комбайн компанії Case, одного із виробників найпотужніших зернозбиральних комбайнів у світі, Case IH Axial-Flow 6130 із номінальною потужністю двигуна 325 к. с.

«Нам потрібен був комбайн, який би міг якісно збирати всі сільськогосподарські культури, — продовжує пан Андрій, — і однією із вимог було якісне, без втрат та пошкодження, обмолочування зернобобових культур, особливо сої, яка дуже популярна у нашому регіоні. І як показує практика експлуатації, у своєму виборі ми не помилились», — із радістю говорить Андрій Гуцул.

Окрім сої, зернозбиральний комбайн виконує збирання пшениці, ячменю, кукурудзи, ріпаку, гірчиці. Як бачимо, агрегат обрали із практичного розрахунку, щоб зібрати власний урожай і за можливості допомогти на жнивах сусіднім господарствам.

Особливо у ФГ «Софіта-Юг» задоволені високою якістю збирання, з мінімальними втратами та високою продуктивністю — він без проблем збирає 50 га. Причому якістю обмолоту та малими втратами всі цілком задоволені.

Також відмічають  якісну роботу найпотужнышнього в господарстві зернозбирального комбайну під час збирання дрібнонасіннєвих культур. Так, торік одне із сусідніх господарств побажало, аби їм допомогли зі збиранням гірчиці білої. У господарстві працювали також інші комбайни — як клавішні, так і роторні. Проте високої якості роботи під час збирання такої особливої культури не забезпечував жоден із них. Через біологічні особливості культури (дрібне насіння та мала маса 1000 зерен) було багато втрат за молотаркою внаслідок технічної неможливості (чи з причини некомпетентності операторів) правильного налаштування очисної системи комбайна. Суть їхньої проблеми зводилась до такого: якщо налаштовували молотарку таким чином, щоб зерно у бункер надходило чистим, то втрати за нею були доволі значними, якщо ж зменшували потік повітря у системі очищення — отримували сильно засмічене бункерне зерно. Чесно кажучи, у господарстві-замовнику на Axial-Flow 6130 також не робили великих ставок, адже це все-таки агрегат із роторною системою обмолоту, і ніхто не знав, як він впорається із такою маловрожайною та дрібнонасіннєвою культурою.

«І все ж таки він не підвів. Саме випробування на гірчиці нам вкотре довели — комбайн “всеїдний”. Потрібно лише правильно його налаштувати. У виробничому сезоні 2015 року ми зібрали 150 га гірчиці, і навіть за низької врожайності, а отже і низького завантаження молотильного ротора, ми отримали відмінні результати обмолоту. Власник підприємства, де ми збирали гірчицю, виявив бажання, щоб цього року ми повністю зібрали вирощену ним гірчицю. Це вже про щось свідчить», — із гордістю говорить пан Гуцул.

Також у господарстві «Софіта-Юг» відмічають високу якість роботи жатки: «Гірчицю ми збирали без ріпакових столів, як того вимагає технологія. Проте навіть за використання звичайної зернової жатки втрати були мінімальними».

Порадував власників комбайн також і на збиранні сої. Тогорічні умови жнивування, за словами заступника директора, були несприятливими для збирання сої. В той час, коли зерно було повністю сухим, стебла ще залишались вологими. «Коли обмолочували клавішним комбайном, то половина зерна із такого поля була подроблена. А в бункері Case IH Axial-Flow 6130 99% зібраного зерна — ціле. Звісно, довелося трішки знижувати швидкість збирання, проте отримана висока якість зерна була того варта», — говорить пан Андрій. Також до переваг комбайна відносять і чистоту зерна. Адже все зерно після обмолочування комбайном Case IH відразу, без очищення, відправляється або на продаж, або ж на зберігання. Максимальна забрудненість зерна, яку було отримано у господарстві під час збирання пересохлої сої, становила лише 3%.

Щодо прохідності комбайна — то тут особлива історія. «Одного року ми домолочували сою вже у грудні. Через підтоплення поля (вийшов із ладу один із каналів зрошувальної системи) ми ніяк не могли вчасно зібрати 20 га сої. Довелося чекати морозів. Упродовж двох днів температура опустилась нижче 0°С, і земля трішки підмерзла, взялась кіркою. Потім, за прогнозом, слід було знову очікувати на тривале потепління. І ми вирішили: якщо не сьогодні — то вже ніколи. І вийшли в поле. Сліди від проходу комбайна, звісно, були, із повним бункером комбайн загрузав десь на 20–30 см. Проте зробив свою справу», — поділився незвичним досвідом наш співрозмовник.

А. Сухина, a.sukhina@univest-media.com