Повноцінна годівля та рання діагностика: основа профілактики патології печінки та вторинної остеодистрофії високопродуктивних корів

У господарствах України утримують молочних корів переважно голштинської породи, яка є унікальною за високим коефіцієнтом використання енергії корму для продукції молока: на четверту добу після отелення 97% енергії корму витрачається на його вироблення. Однак за неналежного ставлення тваринників до своїх підопічних в останніх виникають хвороби, що значно знижують молочні якості цієї породи. Тож вчасна діагностика та профілактика захворювань — гарантія здоров’я поголів’я, а отже, і прибутку фермера.

За да­ни­ми ВО­ОЗ, фізіологічна нор­ма спо­жи­ван­ня мо­ло­ка од­­нією лю­ди­ною на рік має ста­но­ви­ти 380 л. За офі­ційною ста­ти­с­ти­кою, лю­­­­ди­на в Ук­раїні уп­ро­довж ро­ку спо­жи­ває 215 л мо­ло­ка (за не­офіційною — 155 л).

В. Лев­чен­ко, ака­демік НА­АН,
Біло­церківський НАУ

Ке­тоз, жи­ро­ва ге­па­то­ди­с­т­рофія, ос­тео­­­ди­с­т­рофія, після­ро­до­ва гіпо­кальціє­мія та гіпо­фо­с­фа­темія — хво­ро­би, при­та­манні ви­со­ко­удійним ко­ро­вам та які є ос­нов­ним фак­то­ром зни­жен­ня їхньої мо­лоч­ності, про­дук­тив­но­го дов­голіття та за­галь­ної рен­та­бель­ності ви­роб­ницт­ва мо­ло­ка.
Ці хво­ро­би частіше ви­ни­ка­ють на по­чат­ку лак­тації — у період, ко­ли ко­ро­ва найбільше по­тре­бує по­жив­них ре­чо­вин та енергії для ви­роб­ництва мо­ло­зи­ва та мо­ло­ка.
Діаг­но­с­ти­ка по­ру­шень ме­та­болізму
Збільшен­ня мо­лоч­ної про­дук­тив­нос­ті за­зви­чай пря­мо­про­порційно пов’я­за­не із по­ру­шен­ням обміну ре­чо­вин та по­явою ме­та­болічних хво­роб. Ви­со­ко­про­дук­тив­на ко­ро­ва по­тре­бує де­талізо­ва­но­го нор­му­ван­ня по­треб в енергії, по­жив­них та біологічно-ак­тив­них ре­чо­ви­нах. Так, по­хиб­ки у годівлі про­яв­ля­ють­ся швид­ше у ви­со­ко­про­дук­тив­них корів, аніж у тва­рин із низь­кою про­дук­тив­ністю.
То­му на­пру­жен­ня обмінних про­цесів в ор­ганізмі ви­су­ває підви­щені ви­мо­ги до якості кормів, ор­ганізації по­вноцінної годівлі і особ­ли­во до ран­ної діаг­но­с­ти­ки по­ру­шень ме­та­болізму (ри­сунок).
  З ме­тою діаг­но­с­ти­ки ке­то­зу про­во­дять ре­тель­ний аналіз кор­мо­вих ра­­ціо­нів та умов ут­ри­ман­ня корів. Та­кож виз­на­ча­ють вміст ке­то­но­вих тіл у сечі, крові та мо­лоці за до­по­мо­гою ек­с­прес-ме­то­ду або спеціаль­них при­ст­роїв.
  Жи­ро­ву ге­па­то­ди­с­т­рофію діаг­но­с­ту­ють шля­хом виз­на­чен­ня ак­тив­ності інди­ка­тор­них фер­ментів. Та­кож ви­ко­ри­с­то­ву­ють по­ста­нов­ку ко­лоїдно-оса­до­вих проб: су­ле­мо­вої, цинк-суль­фат­ної та фор­мо­ло­вої.
Най­частіше прак­ти­ку­ючі лікарі ви­ко­ри­с­то­ву­ють фор­мо­ло­ву про­бу. До 1 мл си­ро­ват­ки крові до­да­ють 2–3 краплі фор­маль­дегіду ма­со­вою ча­ст­кою 37%. Че­рез 24 год «зчи­ту­ють» ре­зуль­тат. Як­що про­ба за­гу­сає (ут­во­рюється гель), па­­то­логія печінки сла­бо ви­ра­же­на. У разі за­гу­сан­ня про­би або зміни ко­ль­о­ру — у тва­ри­ни діаг­но­с­ту­ють яв­ну па­то­ло­гію печінки.
  Алімен­тар­на ос­тео­ди­с­т­рофія. Най­­­­е­фек­тивніший, од­нак до­ро­го­вар­тіс­ний ме­тод виз­на­чен­ня холекальциферолу 25(OH)D3 — ла­бо­ра­тор­ний (ме­тод ІФА). Він дає змо­гу виз­на­ча­ти та­кож кількість па­рат­гор­мо­ну та каль­ци­тоніну, які бе­руть участь у ре­гу­лю­ванні кальціє-фо­с­фор­но­го обміну.
  Діаг­но­с­ти­ка після­ро­до­вої гіпо­каль­ціє­мії грунтується на ха­рак­тер­них анам­не­с­тич­них да­них, клінічних симп­то­­­мах, аналізі біохімічних досліджень крові: вміст кальцію мен­ший 6,0 мг/100 мл (1,5 ммоль/л) (за нор­ми 9,0–12,0 мг), іонізо­ва­но­го кальцію — до 2–3 мг% (за нор­ми 4,2–5,9 мг%).
Діаг­ноз став­лять з ура­ху­ван­ням ча­су по­яви хво­ро­би, симп­томів та ре­зуль­татів виз­на­чен­ня вмісту не­ор­ганічно­го фо­с­фо­ру.

По­ра­ди для профілак­ти­ки
ме­та­бо­ліч­них хво­роб
   Кон­троль про­теїну: не до­пу­с­ка­ти йо­го над­лиш­ку (особ­ли­во — лег­ко­фер­мен­то­ва­но­го). У нор­мах годівлі си­рий про­теїн роз­гля­дається у двох фор­мах: лег­ко­фер­мен­то­ва­ний (лег­ко­роз­щеп­лю­ва­ний), який гідролізується мікро­ф­ло­рою руб­ця, та важ­ко­фер­мен­то­ва­ний — гідролі­зуєть­ся у шлун­ку та ки­шеч­ни­ку. За ран­нь­о­го після­ро­до­во­го періоду (перші два-три тиж­ні) ча­ст­ка лег­ко­фер­мен­то­ва­но­го про­­теїну має пе­ре­бу­ва­ти у ме­жах 55%, у період мак­си­маль­ної лак­тації — до 60%. А вже після со­то­го дня лак­тації він має ста­но­ви­ти 70%.
   Що ви­ща про­дук­тивність — то мен­ше си­рої клітко­ви­ни. Є два ви­ди си­рої кліт­ко­ви­ни — ней­т­раль­но­де­тер­гент­на та кис­лот­но­де­тер­гент­на. Різни­ця по­ля­гає в то­му, що ос­тан­ня містить лігнін, який по­га­но фер­мен­тується у рубці (за­га­лом — 10–15%). То­му для збіль­шен­ня про­ду­ку­ван­ня мо­ло­ка кількість ней­т­раль­но­де­тер­гент­ної клітко­ви­ни слід та­кож збіль­шу­ва­ти.
   Ба­ланс крох­ма­лю та цу­к­ру. Як би спеціалісти не на­ма­га­ли­ся за­без­пе­чи­ти по­тре­бу ко­ро­ви у цукрі, за нинішньої кор­мо­вої ба­зи та тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня кормів це зро­би­ти не­мож­ли­во. Для ко­ро­ви, що дає 40 л мо­ло­ка, цу­к­ро-про­теїно­ве співвідно­шен­ня має бу­ти хо­ча б на рівні 1:1,1 — у та­ко­му разі збільшу­ють да­ван­ку крох­ма­лю. З ньо­го у рубці син­те­зується пропіоно­ва кис­ло­та, із якої потім — глю­ко­за (дже­ре­ло енергії). Вар­то вра­ху­ва­ти відмінність пе­ре­трав­лю­ван­ня крох­ма­лю зла­ко­вих. Так, біль­шість крох­ма­лю зла­ко­вих пе­ре­трав­люється у рубці на 75%, тоді як крох­маль ку­ку­руд­зи (оскільки там ба­га­то аміло­зи) над­хо­дить у тон­кий ки­шеч­ник, де з ньо­го ут­во­рюється без­по­се­ред­ньо глю­ко­за. Цей шлях ефек­тивніший, ос­кільки та­ким чи­ном вдається оми­ну­ти син­тез про­піоно­вої кис­ло­ти — відра­зу ут­во­рюється глю­ко­за, яка всмок­тується.
Співвідно­шен­­­ня кальцію та фо­с­­фо­ру в раціонах має ста­но­ви­ти (1,5–1,6):1 (не до­пу­с­ка­ють над­лиш­ку кальцію).
   Не до­пу­с­ка­ти ожиріння тва­рин у ста­ді. Та­ких корів ут­ри­му­ють на раціонах зі зни­же­ним на 13–20% енер­ге­тич­ним рів­нем годівлі до оп­тимізації їхньої вго­до­ва­ності.
   Кон­цен­т­рація енергії в од­но­му кіло­г­рамі су­хої ре­чо­ви­ни (СР) за­ле­жить від ма­си тіла тва­ри­ни. Як­що для ко­ро­ви ма­сою тіла 600–650 кг, яка дає 35 л мо­ло­ка, потрібно 11,5 мДж енергії/кг СР, то ко­рові ма­сою 700 кг та­кої са­мої про­дук­тив­ності по­каз­ник потрібної кон­цен­т­рації енергії — 10,8 мДж/кг СР. Кількість су­хої ре­чо­ви­ни на кінець тре­ть­о­го тиж­ня лак­тації має ста­но­ви­ти 20 кг, що за­без­пе­чить мо­лоч­ну про­дук­тивність 26 кг.
   За два тижні до оте­лен­ня ви­ко­ри­с­то­ву­ють пре­па­ра­ти — по­пе­ред­ни­ки глю­ко­зи, най­частіше пропіленгліколь (за два-три тижні до оте­лен­ня та два — після ньо­го).