Пероноспороз соняшнику в Україні: нові виклики 2024–2026 рр.

Пероноспороз, або несправжня борошниста роса соняшнику — одна з найнебезпечніших хвороб культури, збудником якої є ооміцет Plasmopara halstedii. На відміну від більшості поширених хвороб соняшнику, це не типовий гриб, а грибоподібний організм із принципово іншою біологією. Саме тому пероноспороз потребує окремої стратегії діагностики та захисту.

За оцінкою фітопатолога Олександра Акулова, пероноспороз належить до ґрунтових хвороб, які особливо складно контролювати. Він звертає увагу на характерну картину: заражені через кореневу систему рослини стають карликовими, мають укорочені міжвузля, а на листках з’являються світлі плями вздовж центральної жилки. Такі рослини вже не можна «вилікувати», а сформоване на них спороношення здатне забезпечувати вторинне зараження посіву. 

Що змінилося у 2024–2026 роках?

Порівняння останніх років із періодом 2020–2023 років показує не стільки стабільне щорічне збільшення шкодочинності, скільки зростання нестабільності та здатності хвороби швидко поширюватися за сприятливих погодних умов.

У 2024 році пероноспороз проявлявся в багатьох регіонах України. За фітосанітарними прогнозами, ризик особливо зростав за помірно теплої погоди, підвищеної вологості та частих сильних дощів. У Закарпатській, Запорізькій, Київській, Тернопільській і Черкаській областях у фазу дозрівання кошиків ураження рослин становило 5–9 %, а розвиток хвороби — 1–3 %. 

2025 рік також був сприятливим для поширення пероноспорозу. Особливо показовою була ситуація після періоду інтенсивних травневих дощів, за якими настали потепління та нові хвилі опадів. Сама компанія Limagrain у своєму фітосанітарному огляді 2025 року характеризувала несправжню борошнисту росу як новий серйозний виклик для українських посівів соняшнику.

У 2026 році хвороба також залишається актуальною. Наприклад, у Вінницькій області в попередні роки пероноспороз охоплював близько 26–34 % обстежених площ, а в прогнозі на 2026 рік його очікували в усіх регіонах вирощування соняшнику за прохолодної та дощової погоди. На Харківщині наприкінці червня 2026 року пероноспороз уже фіксували на 1–4 % рослин. 

Отже, порівняно з 2020–2023 роками сьогодні важливо говорити не просто про «наявність хвороби», а про постійно присутній інфекційний фон, який за сприятливої весни може швидко перейти у серйозну проблему.

Регіональні особливості

Пероноспороз не можна назвати виключно південною або східною хворобою. Його виявляють у різних ґрунтово-кліматичних зонах України.

Особливо сприятливими для первинного зараження є умови, коли після сівби ґрунт тривалий час залишається насиченим водою, а температура відносно низька. EPPO вказує на критичне значення температури нижче приблизно 18 °C у поєднанні з постійним насиченням водою для проростання інфекційних структур патогена.

Тому в роки з холодною вологою весною ризик зростає не лише на Поліссі та заході України, а й у Лісостепу та Степу, якщо складаються відповідні умови.

У 2024–2026 роках хворобу фіксували, зокрема, у Київській, Черкаській, Тернопільській, Закарпатській, Запорізькій, Харківській, Вінницькій та інших областях. Це підтверджує, що географічно проблема стала загальноукраїнською.

Біологія: чому пероноспороз так важко контролювати?

Головна особливість P. halstedii — поєднання ґрунтової та насіннєвої інфекції.

Ооспори патогена можуть тривалий час зберігатися в ґрунті. За словами Олександра Акулова, ґрунтова інфекція може зберігатися до 10 років, а проявляється особливо сильно тоді, коли під час проростання насіння ґрунт насичений водою і температура не перевищує приблизно 18 °C. 

Саме тому найбільш небезпечний період — проростання насіння та початкові фази розвитку соняшнику.

Якщо зараження відбувається через кореневу систему на ранньому етапі, патоген системно розвивається всередині рослини. Формується так звана дифузна форма хвороби: рослина відстає в рості, стає карликовою, листки розташовуються густіше через скорочення міжвузлів. Уражена рослина практично не має нормального продуктивного потенціалу. 

Пізніше може виникати локальна форма — листкова плямистість і спороношення. Такі осередки вже можуть забезпечувати вторинне поширення інфекції.

Джерела інфекції

Основними джерелами інфекції пероноспорозу соняшника є:

1. Ґрунт. Ооспори є головним довготривалим резервуаром інфекції. Саме ґрунтове походження робить хворобу складною для контролю.
2. Насіння. P. halstedii може передаватися з насіння. Особливо небезпечна латентна інфекція, коли насіння зовні виглядає здоровим.
3. Хворі рослини. Рослини з дифузною формою хвороби можуть формувати вторинне спороношення та заражати сусідні рослини.
4. Падалиця та інфіковані рослинні рештки. Вони сприяють підтриманню інфекційного фону в агроценозі.

EPPO характеризує P. halstedii як переважно ґрунтовий і насіннєвий патоген, який також може поширюватися повітряним шляхом. 

Чому насіннєва інфекція має особливе значення?

Насіннєва інфекція — це не лише проблема конкретного поля. Вона може бути механізмом занесення патогена на нове поле або в новий регіон.

Найбільша проблема полягає в тому, що заражене насіння не обов’язково має видимі ознаки. Тому простого візуального огляду партії недостатньо.

Саме тут виникає питання лабораторної діагностики.

Як виявляти Plasmopara halstedii?

У польових умовах основними діагностичними ознаками є: карликовість рослин; укорочені міжвузля; хлороз листків; світлі смуги та плями вздовж центральної жилки; білувате спороношення на нижньому боці листків; осередкове розташування уражених рослин.

Проте польова діагностика добре працює тоді, коли хвороба вже проявилася.

Для насіння та латентної інфекції необхідні лабораторні методи.

EPPO PM 7/85 (офіційний міжнародний стандарт Європейської та середземноморської організації з карантину та захисту рослин (ЄОКЗР/EPPO), що визначає протокол діагностики для несправжньої борошнистої роси соняшника) описує три основні підходи: біотест, conventional PCR (ПЛР, полімеразна ланцюгова реакція) та duplex real-time PCR (qPCR, дуплексна полімеразна реакція в реальному часі). 

Що таке PCR і qPCR у цьому випадку?

Звичайна ПЛР дає змогу виявити специфічну ДНК P. halstedii. Для цього використовують праймери, спрямовані на ділянку 28S рДНК патогена. Метод стандартизований у протоколі EPPO для аналізу насіння.

qPCR (real-time PCR) — більш сучасний варіант молекулярної діагностики. Під час реакції прилад у реальному часі реєструє накопичення продукту ампліфікації за допомогою флуоресценції.

EPPO наводить для P. halstedii як conventional PCR, так і duplex real-time PCR. Звичайна ПЛР у міжлабораторному випробуванні продемонструвала високу специфічність і точність, а qPCR забезпечує кількісну оцінку сигналу. 

Тому для українського агровиробника практичний алгоритм такий: польова діагностика → відбір зразків → лабораторний біотест/ПЛР за потреби → оцінка ризику та вибір гібрида й системи захисту.

Які гібриди уражуються сильніше?

Сприйнятливість залежить насамперед від генетики гібрида та раси патогена, а не просто від групи стиглості.

У P. halstedii існує багато рас, тому гібрид, стійкий до однієї популяції патогена, не обов’язково буде стійким до іншої. Саме поява нових рас є однією з причин, чому селекція повинна постійно оновлювати генетичну базу стійкості. EPPO також звертає увагу на появу нових патогенних рас та їхнє поширення.

Українські селекційні дослідження 2020–2023 років підтверджують, що стійкість можна успішно поєднувати з іншими господарськоцінними ознаками. У 2024 році було опубліковано результати роботи зі створення 33 ліній, стійких одночасно до гербіцидів групи сульфонілсечовин та несправжньої борошнистої роси. 

Що змінилося у стратегії захисту?

Сьогодні не можна розраховувати лише на один протруйник або одну фунгіцидну обробку.

Перший рівень — генетична стійкість.

Другий — якісне насіння.

Третій — сівозміна та зниження інфекційного фону.

Четвертий — моніторинг сходів у критичний період.

П’ятий — цільове застосування препаратів, зареєстрованих проти несправжньої борошнистої роси.

Особливо важливо не плутати пероноспороз із типовими грибними хворобами. Так, Олександр Акулов наголошує, що триазоли, які добре працюють проти багатьох справжніх грибів, не є універсальним рішенням проти несправжніх грибів/ооміцетів. 

Отже, головний принцип — не намагатися «лікувати» вже системно заражену рослину, а не допустити первинного зараження сходів і не дозволити вторинній інфекції поширитися посівом.

Limagrain: ставка на генетичну стійкість

На українському ринку одним із напрямів селекції соняшнику є створення гібридів із підвищеною стійкістю до несправжньої борошнистої роси.

У власному матеріалі 2025 року ЛІМАГРЕЙН УКРАЇНА повідомляє про понад 15 гібридів із максимальною стійкістю до відомих на момент їх реєстрації рас пероноспорозу в Європі та про постійне оновлення цієї генетики. Це важлива перевага саме в умовах зміни расового складу патогена.

Серед актуальної генетики Limagrain окремої уваги заслуговують гібриди ЛГ50489 СХ, ЛГ50550 КЛП, ЛГ50530 КЛП — в офіційному каталозі компанії в них найвища заявлена стійкість проти несправжньої борошнистої роси, а також висока продуктивність та адаптивність до інтенсивних технологій. 

Для господарств із високим ризиком пероноспорозу вибір гібрида Limagrain може бути одним із елементів комплексної системи захисту. Водночас навіть генетично стійкий гібрид не повинен розглядатися як заміна сівозміні, якісному захисту та правильній агротехніці.

Генетика — це перша лінія оборони. А правильна технологія вирощування — це те, що допомагає цій генетиці реалізувати свій потенціал.

Висновок

У 2024–2026 роках пероноспороз в Україні остаточно перестав бути проблемою окремих господарств. Хвороба проявляється в різних регіонах і здатна швидко посилюватися за холодної, вологої погоди на ранніх етапах розвитку соняшнику.

Головна небезпека — ґрунтовий резервуар інфекції, насіннєва передача, раннє системне зараження та поява нових рас патогена.

Тому сучасний захист соняшнику має починатися не з питання «чим обприскати поле?», а з питання «який рівень ризику має це поле і яка генетика здатна його витримати?»

Для практичного виробництва найнадійніша модель — стійкий гібрид + здорове насіння + сівозміна + контроль падалиці + моніторинг сходів + своєчасний спеціалізований захист.

Саме такий підхід дає змогу зменшити ризик пероноспорозу та зберегти врожай навіть у роки з несприятливою погодою.

Оксана Афанасьєва,
канд. с-г. наук, с. н. с., завлаб фітопатології,
Інститут захисту рослин НААН України