Компостування органічних відходів: у Львові вперше перейшли від слів до діла

Останніми роками проблемою харчових відходів стали перейматися не лише громадські активісти, а й політики, можновладці та міжнародні організації включно з FAO. Адже, за деякими оцінками, у світі третина загального обсягу продуктів викидається.

В Україні ця проблема ще майже ніяк не вирішується. Поширюється інформація про компостування, але ним за всіма правилами технології займаються поодинокі свідомі громадяни, переважно мешканці приватних будинків у великих містах і навколо них. А вирішення цієї проблеми в ширших масштабах упирається в необхідність сортування сміття, яке здійснюють знову ж таки поодинокі найбільш свідомі громадяни. В результаті досі практично всі харчові відходи поповнюють сміттєзвалища, що розростаються з кожним роком.

Те саме стосується всього органічного сміття, включаючи траву, гілки, висохле бадилля, листя, які щоосені традиційно палять у дворах і на городах. Точніше, палили, — до нещодавнього запровадження високих штрафів для паліїв, яких згодом стали відстежувати за допомогою поліцейських дронів. Зараз же почали виносити на пустирі і так само палити в темну пору доби.

Вперше в Україні досягли прогресу в її вирішенні у масштабах не окремого домогосподарства, а цілого населеного пункту, у Львові. Тут органічні відходи перетворюють на компост, який знаходить непоганий попит у населення, в сільському та зеленому господарстві.

Як відходи перетворюються на компост

Якби Марк Твен побачив роботу компостувальної станції львівського КП «Зелене місто», то, мабуть, не став би так однозначно стверджувати, що землю більше не виробляють. Принаймні, те, що тримає в руках керівник компостувальної станції Любомир Тимчишин, дуже схоже на пухкий і родючий всесвітньо відомий український чорнозем.

Цей компост — кінцева продукція виробництва, на яке надходять органічні відходи: зіпсовані продукти, гілки, трава, листя. Саме виробництва, причому технологічного, у створення якого міський бюджет вклав не багато, не мало близько 40 млн грн.

Технологію розробила агрофірма «Колос» з Київщини. Її керівник, за сумісництвом — викладач НУБіП, доктор с.-г. наук Леонід Центило пояснює: «Дана технологія — тема моєї докторської дисертації».

Вона включає три фази: стартову, пікову і фінішну. Починається все зі знезараження відходів протягом трьох діб у контейнерах за температури до 80–90°С. Щоправда, знезаражують не всі харчові відходи, а ті партії, від яких іде сморід.

Потім першим ділом розривають пластикові кульки, в які зазвичай складає відходи населення, та вилучають скло. Якщо скло не вилучити на самому початку, то металеві лопаті аератора його роздроблять на дрібні осколки, які потім не відділиш, бо фінішне просіювання компосту виконується через комірки розміром 1х1 см. До останнього часу кульки розривали вручну, але нещодавно на станції купили і вже встановили техніку, яка буде це робити механізовано. Також купили дисковий сепаратор та ін.

Далі харчові відходи перемішуються з органікою рослинного походження (листям, травою, подрібненими гілками) у співвідношенні 1 ковш харчових відходів на 3 ковші рослинних. Всю цю масу укладають у бурти, де вона спочатку осідає. За півтора місяці вона зменшується в об’ємі вдвічі. Виходить вода — обсяг гнилі зменшується на 70–80%. А з 2 т листя в бурті залишається 50 кг. При цьому бурт сам всмоктує воду.

Бурти кожні 3–4 дні аерують спеціальним аератором — машиною вартістю 70 тис. євро. Як зауважив Любомир Тимчишин, скоро буде придбаний новий аератор, з удвічі більшою шириною захвату.

Ця техніка переворушує масу, що сприяє її висиханню і насиченню киснем. Заодно з бочки на аераторі в бурт подаються спеціальні препарати — Мікробіофіт, який містить особливі бактерії, та Вермибіогумат (на основі продуктів життєдіяльності каліфорнійського черв’яка).

Як розповів Л. Тимчишин, бактерія працює за температури до 55°С, а при 60°С гине. Тому температуру в бурті заміряють за допомогою щупів. А в суху погоду бурти поливають. В результаті з кожної тонни прийнятих відходів отримують до 300 кг компосту, який у самому кінці просіюють.

Даний проєкт для агрофірми «Колос», як розповів Леонід Центило, — пілотний. Згодом цей досвід планують використати і в інших містах та на інших об’єктах, зокрема, на біогазових установках для переробки дигестату.

Компост, який утворюється з органічних відходів, за словами Леоніда Центила, — не джерело поживних речовин, а перш за все — субстрат і джерело розселення корисної мікрофлори у ґрунті. Зараз його охоче розбирає населення. Також компост застосовується у вирощуванні газонних трав, квітів, дерев. Важлива його перевага — те, що цей компост вільний від патогенної мікробіоти, на відміну від того ж гною.

Як місту вдалося налагодити збирання органічних відходів

«Виробництво створено на чотирьох колишніх мулових полях «Львівводоканалу» загальною площею 2,2 га», — розповідає директор КП «Зелене місто» Тарас Калужний. Зараз щодня сюди привозять 15–20 т органічних відходів. За вересень прийнято 642 т відходів, а з початку роботи станції — 6000 тонн.

А починалося все в липні минулого року зі 100–200 кг з «Макдональдса». Згодом харчові відходи почала привозити мережа «Сільпо», потім долучилися ринок «Шувар», мережа «Ашан», провідні харчові підприємства. Вони й досі забезпечують значну частину харчових відходів, що здаються на утилізацію.

Та більшість обсягу вже надходить від населення. Цього вдалося досягти, встановивши по місту 1095 контейнерів для органічних відходів та провівши освітні кампанії у школах та дитсадках. А ще — завдяки стимулюванню створення ОСББ. «Де з’являється ОСББ, там незабаром починають сортувати сміття. Люди рахують свої кошти», — говорить Тарас Калужний.

Однак головним фактором успіху проєкту, за його словами, стала матеріальна зацікавленість: здати органічні відходи вигідніше, ніж позбутися цього сміття альтернативними способами. Так, для того, щоб здати тонну відсортованих харчових відходів, треба заплатити лише 322 грн, тоді як тонну невідсортованого сміття — 600 грн. А щоб забрали контейнер сміття, як то кажуть, із двору, слід заплатити 150 грн.

Якщо ж населення привозить на полігон власним транспортом рослинне сміття (траву, листя, гілля), то взагалі нічого не платить. Втім, якщо люди не мають свого транспорту і просто складають гілля біля сміттєвих баків, є КП, яке збирає його і звозить на компостувальну станцію. Остання й сама не проти збирати подібне сміття по місту, але свого транспорту не має. Тому рослинні відходи постачають переважно парки, яких у Львові більше 30 з загальною площею більше 800 га. Лише після буревію цього літа на компостувальну станцію привезли півтори тисячі тонн гілля, щодня приїздило 70—80 машин.

Втім, сюди, за оцінками Тараса Калужного, потрапляє всього 3–5% органічних відходів міста, всього ж у Львові щодня утворюється 700 т відходів, і 48% з них — органіка. Тому потенціал для розвитку ще великий. Можливості теж є: всього станції відведено 14 колишніх мулових полів. Суттєвого зростання обсягів утилізації відходів очікують після запуску сміттєпереробного заводу, будівництво якого вже почалося і повинно завершитися за півтора роки. Цей завод зможе переробляти 250 тис. т сміття на рік. На заводі запроєктовано сушильну установку, де з органічних відходів виготовлятиметься паливо. На подібне біопаливо вже є крупні покупці — насамперед міжнародні компанії походженням із країн, які проводять активну політику, спрямовану на скорочення використання викопного палива.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Крім харчових відходів для виготовлення компосту йдуть рослинні, зокрема гілки

Домішки, видалені під час фінішного просіювання компосту

Фінішне просіювання компосту