Про попит на українську сою: куди експортувати фермерам

В Європейському Союзі чимало країн, зацікавлених у закупівлі української сої. В першу чергу це ті країни, де добре розвинене тваринництво. Серед основних імпортерів – Польща, Німеччина та Італія. Саме ці країни активно купують продукти переробки сої, зокрема соєвий шрот, для потреб своєї тваринницької галузі — розповів Володимир Пугачов, виконавчий та регіональний директор у Східній Європі Асоціації «Дунайська Соя» під час онлайн-зустрічі AGGEEK.

Окрім цих країн, потенціал по експорту української сої мають також Іспанія та Франція. Хоча тваринництво там розвинене не менше, ці країни історично менше співпрацювали з Україною в аграрній сфері. Наприклад, для іспанців Україна не є настільки відомим постачальником, як Латинська Америка. Часто вони навіть з подивом дізнаються, що Україна вирощує сою й може стабільно її експортувати. Саме в таких країнах, на думку експерта, важливо проводити інформаційні кампанії, які поступово формують нові ринки збуту.

Загалом, якщо подивитися на статистику ЄС, найбільшими споживачами соєвого шроту залишаються Німеччина, Італія та Польща. Це ключові ринки для українських експортерів.

Бразилія утримує позиції головного світового виробника сої, і саме з цієї країни традиційно постачають сою більшість європейських країн. Наприклад, лише цього року Бразилія встановила рекорд із виробництва – 171, 5 млн тонн сої. Іноді доставка з Бразилії може бути вигіднішою за транспортування з України.

У глобальному рейтингу основними імпортерами сої є Європейський Союз та Китай. І хоча конкуренція висока, Україна має потенціал зміцнити свої позиції на європейському ринку — особливо завдяки близькості, як географічній, так і економічній. А найголовніше — ментальний.

Чи зменшаться площі під соєю в Україні?

«Як організація, що спеціалізується на розвитку соєвого сектору, ми сподіваємося, що площі під соєю не скорочуватимуться. Адже соя цілком органічно співіснує у сівозміні разом із іншими бобовими культурами. Ба більше, там, де добре росте кукурудза, зазвичай добре росте і соя. Це дає можливість гнучко балансувати між культурами залежно від сезону та ринкової кон’юнктури» — розповідає Володимир Пугачов.

Бобові – ідеальні культури з точки зору збереження родючості ґрунтів. Вони збагачують землю завдяки азотофіксуючим властивостям, що важливо для сталого землеробства.

Як зазначив експерт, суттєвого зменшення площі під посіви сої в найближчому майбутньому не передбачається, навіть на користь інших бобових. Причина — у потребах ринку. Для того, щоб збільшити площі під іншими бобовими, потрібен стабільний попит. Українські виробники в основному орієнтуються на європейський ринок. На сьогодні попит на бобові там зростає насамперед у сегменті так званих «новітніх продуктів» — тобто продуктів рослинного походження як замінників тваринного протеїну. 

Соя як замінник тваринного м’яса в Європі

У Європі спостерігається поступове зменшення споживання м’ясних продуктів, зокрема свинини та яловичини. На цьому тлі активно розвивалася ніша альтернативних, так званих «новітніх» продуктів — бургерів і котлет на рослинній основі.

Проте з часом споживачі почали уважніше придивлятися до складу таких продуктів. І тут виявилося, що вони нерідко містять понад 30 інгредієнтів, серед яких багато незрозумілих і малознайомих речовин. Це почало викликати настороженість — і навіть певне розчарування. Для багатьох такі продукти виявилися менш привабливими, ніж звичне м’ясо.

У результаті формується новий тренд — повернення до простих і зрозумілих рослинних продуктів: бобові в різних варіаціях, тофу, рослинні замінники молока, прості закуски з натуральних інгредієнтів. Попит зміщується в бік натуральності та мінімальної обробки.

У Європарламенті навіть ходять ідеї про заборону використовувати м’ясні назви для продуктів, які не містять м’ясо – наприклад, котлети чи бургери. 
Виготовлення рослинних продуктів як замінників тваринного м’яса може стати цікавою нішею для невеликих фермерів. Адже вирощування бобових або виробництво простих рослинних продуктів дає змогу отримати додаткову маржу та вийти на зростаючий сегмент ринку. 

Є всі ознаки того, що Україна може зібрати рекордний врожай сої у цьому сезоні

Чого очікують європейські компанії від українського постачальника 

«У цьому сезоні компанії, які купують українську сою, насамперед цікавляться, чи відповідає товар вимогам EUDR — європейського регулювання, яке має на меті запобігти незаконному знелісненню. Якщо цей документ почне діяти, а продукція не буде відповідати правилам, це може мати негативні наслідки для українських експортерів», — пояснює Володимир Пугачов. – Євросоюз цікаво побудував це правило: тепер європейські компанії зобов’язані самі перевіряти, чи дотримуються постачальники (навіть з інших країн) всіх вимог. І якщо щось буде не так, відповідальність нестимуть саме ці компанії».

По-перше, важливо мати підтвердження походження продукції та можливість простежити її ланцюг постачання — аж до конкретних полів, на яких вона була вирощена. По-друге, потрібно надати докази, що після 2020 року на цих землях не відбувалося знеліснення.

Якщо цього сезону український виробник або виробник і переробник зможе чітко відповісти на ці три запитання, це стане значною перевагою у співпраці з покупцями з Європейського Союзу.

«У глобальному контексті ми знаходимося в Європі й є найбільшими виробниками сої на континенті. Україна має величезний потенціал як для розширення посівних площ, так і для вдосконалення технологій вирощування та підвищення продуктивності. Європейський Союз це добре розуміє», — ділиться експерт.

Є всі ознаки того, що Україна може зібрати рекордний врожай сої у цьому сезоні. Хоча весняна посівна цього року проходила з певною затримкою через погодні умови, але загалом для сої ці умови були досить сприятливими. 

Китай – найбільший споживач сої у світі. У липні цього року країна імпортувала рекордну кількість сої, в основному з Бразилії. Для України ринок Китаю – четвертий у списку та поки що займає меншу частку в експорті. 

Суттєвого зменшення площі під посіви сої в найближчому майбутньому не передбачається, навіть на користь інших бобових

Другим за обсягами споживання сої в світі є Європейський Союз, який логістично ближче до України. «Якщо говорити про експорт сої як сировини, то основними покупцями української сої є три ринки: Європейський Союз, Туреччина – ці два напрямки разом охоплюють приблизно 85 % усього експорту з України, а також Єгипет – третій за обсягами покупець. Минулого року активним імпортером виступив Пакистан. Це було пов’язано з їхньою внутрішньою забороною на ввезення генетично модифікованої сої. У них просто не було іншого вибору, окрім як шукати постачальників не-ГМ продукції. Пакистан запропонував дуже привабливу ціну і закупив близько 200 тисяч тонн не-ГМ сої з українського ринку. Це стало несподіванкою для багатьох компаній з Євросоюзу. Вони були, без перебільшення, шоковані, що ринок раптово втратив такий обсяг якісної сировини» – розповідає Володимир Пугачов. 

Пакистан — це яскравий приклад того, що українська соя конкурентоспроможна та затребуванана на світовому ринку. Не останню роль тут зіграли швидкість прийняття рішень та оперативність дій українських компаній, які змогли скористатися унікальною ринковою можливістю. 

Чому саме не-ГМ соя?

Три роки тому Пакистан заборонив імпорт у свою країну будь-якої генетично модифікованої продукції, в тому числі сої. Найбільше від цього постраждала бразильська соя, яка традиційно використовувалась для відгодівлі птиці. Через дефіцит кормів виробництво м’яса птиці зменшилось, а ціни зросли. Це змусило місцевий уряд переглянути рішення і заборону скасували. Але саме в той момент українські компанії-постачальники, які мали на своїх складах не-ГМ сою, змогли оперативно відреагувати і зробити вигідні поставки сої на цей ринок. При загальному виробництві сої в Україні на рівні 5 мільйонів тонн, експорт 200 тисяч тонн до Пакистану став вагомим результатом.

Ця ситуація ще раз підтверджує: українська соя може бути конкурентоспроможною, якщо працювати прозоро, легально й мати можливість документально підтвердити якість та походження продукції.

Ю. Наружна, j.naruzhna@univest-media.com