17 червня 2024
ГМО-кукурудза в Україні — можливість чи загроза?!
Недалекоглядні наміри можуть мати далекосяжні наслідки. В Україні не припиняються лобістські зусилля щодо переваг ГМО-продукції, в тому числі щодо збільшення посівів ГМО-кукурудзи.
Що ж. Думається багато хто памʼятає кадри з Польщі, коли на колію висипали кілька десятків тон української кукурудзи, яка прямувала через цю країну транзитом до інших країн Європи. Та якщо такі лобісти досягнуть успіху, то й висипати по суті стане нічого. Принаймні на європейських кордонах.
Сьогодні вирощування кукурудзи в Україні масштабоване завдяки багаторічним інвестиціям. Наша країна є надійним і стабільним її постачальником на європейський ринок. За цим показником ми випереджаємо інших наших конкурентів, таких як Румунія. За вирощування кукурудзи дотримуються всі європейські стандарти якості, і головне — покупці завжди знають чого очікувати від українських аграріїв. При чому ми розуміємо, що через Польщу — вже не єдиний маршрут постачань навіть в умовах війни. «Зерновий коридор» давно розблоковано завдяки майстерності наших захисників.
Але європейці водночас дуже прискіпливі щодо ГМО, і розробили детальну законодавчу базу, яка складається з багатьох рішень та директив. Фактично, збільшення посівів генномодифікованої кукурудзи в Україні означатиме закриття для аграріїв європейського ринку, на який вони не зможуть прийти з нею. На додаток, кукурудза — перехреснозапильна культура. Тобто, якщо посіви ГМО-кукурудзи та органічної будуть поруч, непридатними для експорту до країн ЄС виявляться обидва врожаї.
Експортувати доведеться на світові ринки, та й то не на всі, оскільки, скажімо, Китай також жорстко контролює ГМО-продукцію. А конкурентну боротьбу доведеться вести з такими гігантами як Бразилія, яка вже давно постачає генномодифіковану кукурудзу. До того ж, маючи сприятливі кліматичні умови, ця країна збирає два врожаї на рік.
Однак розуміти, що заради швидкого прибутку хтось готовий зруйнувати добре налагоджений механізм, неприємно та боляче. Є тут і суто репутаційний аспект. Наразі гостро стоїть питання військової допомоги. Тому кожна «історія успіху», тим більше така тривала як присутність української кукурудзи на ринку Європейського Союзу, кожна нитка, яка повʼязує нас з Європою, на вагу золота. Україна не лише як держава зі спільними цінностями, але й країна — надійний постачальник продовольства.
Збільшення посівів генномодифікованої кукурудзи в Україні означатиме закриття для аграріїв європейського ринку, на який вони не зможуть прийти з нею. На додаток, кукурудза — перехреснозапильна культура. Тобто, якщо посіви ГМО-кукурудзи та органічної будуть поруч, непридатними для експорту до країн ЄС виявляться обидва врожаї.
І тепер це може бути поставлено під сумнів. Цікавий нюанс ще й у тому, що для ініціаторів вигода може виявитися сумнівною. Хоча ГМО-кукурудза вважається більш стійкою до шкідників, та коли останні мутують, тоді мутує і сама рослина. Тому процес все одно потребуватиме постійного, щорічного вживання захисних заходів, обробки тощо. Щодо врожайності, то обидва ці різновиди кукурудзи, органічну і модифіковану, зіставні.
Згідно з даними за 2022 рік (дані за минулий 2023 рік надійдуть пізніше), вартість вирощеної в Україні кукурудзи, яка експортувалася до країн ЄС, становила майже 2,5 мільярда гривень. Її обсяг — понад 1,5 мільйона посівних одиниць, що у півтора раза більше прогнозів. Ще у 2020-му передбачалося, що він не перевищить 1 мільйона посівних одиниць.
Такого масштабування вдалося досягти у тому числі й завдяки європейським інвестиціям. У вирощуванні кукурудзи залучена велика кількість українців, які мають робочі місця. До державної скарбнички стабільно надходить валютний виторг. Українська органічна кукурудза конкурентна не тому, що вона дешева, чи у нас в країні дешева робоча сила. А тому, що це багаторічний, відшліфований сучасний процес, у якому кінцевий споживач у ЄС завжди отримує те, що і було задекларовано українським постачальником. Це приваблює європейський бізнес. Це імідж і надійність.
І все це ми зруйнуємо заради поточних інтересів та прибутків, перспектива яких є насправді примарною?
Не будемо забувати й той факт, що українці теж з недовірою ставляться до ГМО-продуктів на своєму столі, чи до продуктів тваринництва, у яких також присутній ГМО-компонент у вигляді кормів. А проконтролювати це у випадку збільшення площ під ГМО-культури стане значно складніше.
Чи варте воно того?
Сюзанна Григоренко, виконавча директорка Насіннєвої асоціації України
Читайте також
Інтерв'ю
ТОП новин за тиждень
Наші партнери
