Грунтова волога й продуктивність рослин

У короткій публікації важко розкрити велике значення цієї теми, отож тезисно розглянемо її ключові положення в аспекті грунтознавства, агрохімії й фізіології рослин, а також спробуємо дати рекомендації практикам щодо раціонального землеробства в умовах погоди й прогнозу весняно-польових робіт нинішнього року.

Основоположники сучасного грунтознавства Л. Томпсон та Ф.Троу в монографії "Грунти і їхня родючість" роблять особливий акцент на ролі грунтової вологи. На їхню думку, наявність відповідної кількості води в грунті життєво необхідна для росту й розвитку рослин не тільки тому, що вода потрібна для фізіологічних процесів, які відбуваються в рослинах, а й тому, що вода містить розчинні біогенні елементи, які визначають інтенсивність і рівень мінерального живлення рослин.
Волога в грунт, як відомо, надходить, в основному, у вигляді атмосферних опадів, але від опадів було б мало користі, якби грунт не міг запасати воду для використання її рослинами в період між дощами. Здатність грунту утримувати воду залежить від його потужності, гранулометричного складу, структури, вмісту органічної речовини та інших властивостей. Слід зазначити, що багаторічні рослини, особливо конюшина й люцерна, як за окремого вирощування, так і в поєднанні зі злаковими травами, полегшують рух води й повітря у важких грунтах і створюють оптимальні умови в системі "вода - повітря" в легших грунтах.
Декальценація грунтів
У наших багаторічних дослідженнях у довгостроковому стаціонарному досліді з вивчення ефективності різних систем удобрення було засвідчено, що вирощування конюшини нівелює різні системи удобрення (мінеральну, органічну, змішану) та створює оптимальні умови на грунтах дерново-підзолистого типу для росту й розвитку озимих культур і отримання врожаю 5-6 т/га. Крім того, вертикальна міграція вологи та втрата біогенних елементів з грунтовим розчином (СаО, МgО, NО3) та водорозчинного гумусу за межі кореневмісного шару грунту під багаторічними травами в 3,5-4 рази нижча проти втрат під просапними культурами (картопля, кукурудза). Додамо також, що хімічна меліорація грунтів із промивним типом водного режиму буде ефективніша й ресурсоощадніша за умови, що меліорант вносять на поле з багаторічними травами. Щорічні втрати кальцію й магнію в цьому разі нижчі, ніж за внесення вапна, наприклад, під ячмінь - 150-240 мг/кг СаСО3.

Азотне підживлення та волога
У нинішньому році, в зв'язку з численними атмосферними опадами, практично в усіх зонах України запаси вологи близькі до оптимальних, а в умовах дерново-підзолистих грунтів, як свідчать наші дослідження в лізиметричній установці, - надмірні. Уже тепер спостерігається інфільтрація опадів унаслідок перезволоження грунтового профілю 0-150 см. Загальновідомо, що з вологою втрачаються й поживні речовини, особливо азот.
Що ж можна порекомендувати виробникам для раціонального витрачання вологи й поживних речовин, зокрема азоту ?
На наше переконання, обгрунтоване багаторічними дослідженнями, головне - обрати оптимальний строк підживлення ріпаку й озимих культур азотними добривами. Не рекомендуємо підживлювати озимі по таломерзлому грунту (хоча такого за ранньої весни може й не бути); дуже важливо, щоб час внесення азоту збігався з початком стійкої вегетації озимих, тобто коли середньодобова температура повітря перевищить 5°С. Озимі, що слабо розкущилися, можна підживити дещо раніше (на 2-3 дні), але невеликою дозою азоту (N30-45), щоб унеможливити невиробничі його втрати з фільтруючою вологою.
Корисно дотримуватися також рекомендацій доктора с.-г. наук К. Мединця, який зазначає, що ефективність азотних добрив на озимих культурах залежить від часу відновлення весняної вегетації (ЧВВВ) і за ранньої весни не варто поспішати з підживленням, оскільки наявність вологи й азоту в грунті спричинять формування загальної кущистості рослин і, як наслідок, "багато соломи й мало зерна".
За надмірного зволоження грунту важливо зосередитися на другому підживленні азотом, у фазі кінець кущіння - початок виходу в трубку. На грунтах зони Полісся й Степу потрібно дотримуватися правила: боротьба за вологу - боротьба за врожай.
Слід сказати про потребу локального внесення добрив, для ефективності яких достатні запаси вологи у верхньому шарі створюють усі сприятливі умови.
Варто звернути увагу практиків ще на один важливий агротехнічний захід: використання рідких добрив з мікроелементами на вегетуючих рослинах (Вермістим, Вермібіомаг, Оазис, Вимпел, Літовіт та інші). Це дасть можливість поліпшити процес фотосинтезу, а за посушливої погоди економніше використати грунтову вологу, оптимізувати живлення рослин у системі "корінь - листя", а в цілому, підвищити продуктивність рослин на 8-15 відсотків.
А ще - треба пам'ятати, що існує тісний взаємозв'язок між водним режимом і фосфорно-калійним живленням рослин. Одностороннє азотне живлення рослин, що часто спостерігається в сучасному землеробстві, послаблює стійкість рослин до дефіциту води, а отже, й спричинює недобір урожаю.

Збереження вологи
в умовах весни 2010 року
Слід мати на увазі, що збереження вологи за допомогою боронування, на нашу думку, треба здійснювати як на озимих, так і по зябу. Недарма практики називають боронування "сухим поливанням". Треба тільки пам'ятати, що за спекотної погоди строк боронування озимих - усього чотири-шість днів: почнемо боронувати рано - колеса машин переущільнять грунт і "підриють" рослини, пізно - ефект невеликий. Боронувати озимі треба не впоперек, а під кутом 10-15° до посіву за швидкості 5-7 км/год, краще середніми боронами. Такий агрозахід унеможливлює появу на посівах глибоких тріщин і вивітрювання вологи з глибоких горизонтів грунту.
За потреби веснооранки та й під час польових робіт важливо не допустити розриву в процесі, здійснювати операції "стіна до стіни", зберегти грунтову вологу завдяки післяпосівному прикотковуванню в агрегаті з боронуванням, шлейфуванням легкими боронами - для створення мульчувального шару, який запобігатиме випаровуванню.
Пряме висівання, технологія зі збереженням стерньових залишків, мульчування грунту соломою - основні агротехнічні заходи, які сприяють зменшенню випаровування вологи з кореневмісного шару грунту.

О.М. Бердніков,
доктор с.-г. наук