3 березня 2010

Соняшниковий парадокс

Як ефективно вирощувати соняшник у короткоротаційних сівозмінах і чому слід приділити увагу, аби не допустити зниження врожайності.

Як відомо, в нашій державі соняшник є провідною олійною культурою. Його виробництво суттєво впливає на економічну ситуацію в південному регіоні: він посідає перше місце за рівнем рентабельності, а також поліпшує фінансовий стан сільськогосподарських підприємств. За статистичними даними, в багатьох агропідприємствах Півдня України на соняшник припадає 55-75% прибутку від рослинництва.
Дослідження останніх 18 років, проведені в різних регіонах України, свідчать, що, починаючи з 1992 року, відбувається різке розширення посівних площ соняшнику - від оптимальних науково обгрунтованих 1,6-1,7 до екологічно небезпечних 5 млн га. Так, за оперативними даними міністерства АПУ, посівні площі соняшнику в Україні за останні два роки сягнули 5,5 млн гектарів.
Таким чином, термін ротації соняшнику в сівозміні скоротився з рекомендованих восьми-десяти до трьох-чотирьох років. Неминучим наслідком цих змін стало різке зменшення врожайності цієї культури: 7,8-13,5 ц/га. Але навіть за таких умов виробництво соняшнику є рентабельним.
Як відомо, однією з основних причин, що знижують продуктивність соняшнику за частішого його повернення на попереднє місце в сівозміні, є погіршення фітосанітарного стану грунту й поширення таких притаманних цій культурі хвороб, як біла і сіра гнилі та вовчок соняшниковий.
Якщо проблему розповсюдження вовчка соняшникового на сьогоднішній день можливо вирішити завдяки вибору толерантних гібридів як вітчизняної, так і закордонної селекцій та застосуванням певних гербіцидів, то одним із головних заходів боротьби з грибковими хворобами є способи основного обробітку грунту. Оскільки бур'яниста рослинність та післяжнивні рештки вирощуваних рослин і сам грунт є осередками поширення склероцій збудника, то відповідним обробітком грунту можна істотно впливати на ці процеси.
Проте недостатня кількість наукових знань про основні елементи вирощування соняшнику в короткоротаційних сівозмінах, зокрема, одного з головних - способу основного обробітку грунту - є причиною повільного впровадження їх у виробництво. Тому набуває актуальності питання опрацювання для окремих ланок короткоротаційних сівозмін таких способів основного обробітку грунту, які дали б змогу отримати високі та сталі врожаї насіння соняшнику за умови створення оптимального фітосанітарного стану грунту.
Для цього фахівці Миколаївського інституту АПВ УААН упродовж 2000-2007 рр. провели дослідження в короткоротаційних п'ятипільних сівозмінах у ланці: соняшник - чистий пар - озима пшениця, де насиченість соняшником становила 20%. У сівозмінах вивчали різні способи основного обробітку грунту як під соняшник, так і під пар.
Проведений облік ураженості посівів соняшнику білою та сірою гнилями показав, що найкращим варіантом серед досліджуваних способів основного обробітку грунту в короткоротаційних сівозмінах протягом однієї ротації є ярусна оранка на 30-32 см під дану культуру (рис. 1). Цей метод обумовлюється глибшим заорюванням інфікованого шару грунту й повним обертанням скиби на 360° без часткового перемішування шарів грунту, як під час звичайної оранки.
Так, сумарна ураженість патогенами в цьому разі була дуже низькою (4,8%) і відбувалася на пізніших етапах органогенезу культурних рослин, тому суттєвого впливу на формування продуктивності соняшнику не мала. Після безполицевого обробітку грунту на глибину 20-22 см сумарна ураженість посівів грибковими хворобами сягала 17,6%. У варіанті з безполицевим розпушенням на 25-27 см цей показник становив 12,1-12,3 відсотка.
На думку провідних учених, особливе значення в поширенні грибкових хвороб у посівах соняшнику має інфекційне навантаження 1 м3 0-30 см шару грунту життєздатними склероціями збудників білої та сірої гнилей. Вважається, що саме на обробіток грунту в парах після збирання соняшнику припадає головна роль у регулюванні цього показника.
Проведений облік інфекційного навантаження 1 м3 0-30 см шару грунту життєздатними склероціями збудників білої та сірої гнилей перед основним обробітком грунту на початку та в кінці парування показав, що найкращим способом основного обробітку грунту в парах є весняний мінімізований на 8-10 см - без зяблевого основного (табл. 1).
Так, інфекційне навантаження на парах перед закладанням досліду становило 9,7 життєздатних склероцій в 1 м3 0-30 см шару грунту.
У кінці парування цей показник завдяки соляризації (прогрівання до 60 С°) 0-10 см шару грунту на всіх фонах обробітку в даному прошарку дорівнює нулю. Але у варіанті з мінімізованим обробітком грунту, внаслідок щільнішого упакування агрегатів верхнього шару грунту, соляризується 0-15-сантиметровий прошарок, що й дає найменший рівень інфекційного навантаження в досліді.
Отже, підсумовуючи наведені вище результати досліджень, ми дійшли висновку, що найкращими способами основного обробітку грунту з позиції поліпшення як фітосанітарного стану посівів соняшнику, так і фітопатогенного навантаження грунту в короткоротаційних сівозмінах протягом однієї ротації є ярусна оранка на 30-32 см під соняшник та мінімізований обробіток на 8-10 см під чистий пар.
Деяке збільшення енерговитрат на ярусну оранку під соняшник проти традиційного обробітку грунту повністю компенсується їхнім заощадженням під час обробітку чистого пару.
Під час впровадження у виробництво зазначених вище способів основного обробітку грунту в короткоротаційних п'ятипільних сівозмінах з ланкою соняшник - чистий пар - озима пшениця було вирощено такий урожай насіння соняшнику (залежно від гібриду):
n у ФГ "Агронива" - 23,2-24,6 ц/га;
n на полях ТОВ "Едельвейс" - 24-26,6 ц/га
n на полях Миколаївського ІАПВ - 24,2-26,3 ц/га;
n у ДПДГ "Агрономія" - 26,7-29 ц/га;
n у ДПДГ " Зоряне" - 28,3-
30,2 ц/га.