Фунгіциди для плодових: який обрати?

Застосування в системі захисту плодових насаджень фунгіцидів різних хімічних груп — обов’язкова вимога Фунгіцидного антирезистентного комітету (FRAC) для попередження появи резистентних штамів збудників хвороб. Слід планувати застосування трьох блоків фунгіцидів: контактні фунгіциди — системні фунгіциди — контактні фунгіциди.

Класифікація фунгіцидів за вибірковістю дії на патогени 

Деякі паразити впроваджуються в рослину безпосередньо через епідерміс. Такими є, наприклад, збудники справжньої борошнистої роси — гриби з класу сумчастих. Потрапивши на рослину, спори цих грибів проростають і своїми проростками пробурюють кутикулу, впроваджуються в тканину, забезпечуючи живлення й утримуючись на ураженій поверхні. Гриб у цьому разі розвивається на поверхні рослин (екзопаразит). У більшості ж випадків патоген, потрапивши в рослину, розвивається всередині неї, розташовуючись або в міжклітинниках, або в клітині (ендопаразит). Типові ендопаразити — збудники кили капусти, раку картоплі та гриби, що викликають несправжні борошнисті роси. Розвиток паразитів усередині рослини ускладнює їхнє знищення, тому захисні заходи, що застосовуються, частіше спрямовані на попередження зараження рослин, ніж на знищення збудників, які вже проникли. Під час вибору фунгіцидів для боротьби з хворобами рослин виходять з особливостей розвитку рослин, що уражаються, їхніми захворюваннями, характером інфекції та природою дії фунгіцидів.

У більшості господарств України в різних кліматичних зонах основні хвороби яблуні — це парша (Venturia inaequalis), борошниста роса, (Podosphaera leucotricha), плодова гниль (Monilia fructigena), а головні шкідники — яблунева, східна і грушева плодожерка. Щоб отримати максимальний ефект від фунгіцидів, слід протягом сезону застосовувати фунгіциди різних хімічних груп, витримувати блочну систему (контактні фунгіциди — системні фунгіциди — контактні фунгіциди), враховувати біологічну активність і ефективність препаратів.

На початку вегетаційного періоду планують обприскування контактними препаратами, потім проводять обробку системними фунгіцидами. Останні обробки знову проводять контактними фунгіцидами. 

На початку вегетаційного періоду планують обприскування контактними препаратами, потім проводять обробку системними фунгіцидами. Останні обробки знову проводять контактними фунгіцидами

Масштаби застосування та асортимент фунгіцидів контактної дії значно скоротилися на польових культурах із появою фунгіцидів системної дії. Однак ці фунгіциди не втратили свого значення на плодово-ягідних культурах, оскільки є незамінними в протирезистентних системах захисту рослин. В асортименті контактних фунгіцидів, дозволених до застосування на даний час, можна виділити такі групи: прості та комбіновані препарати для обробок рослин, що ефективні проти збудників несправжніх борошнистих рос та інших хвороб, ефективні проти збудників справжніх борошнистих рос та інших хвороб.

За вибірковістю дії у фунгіцидів виокремлюють групу препаратів, ефективних проти несправжньоборошнисто-росяних грибів (порядок Пероноспорові, клас Ооміцетів) та ефективних проти борошнисто-росяних грибів (порядок Еризифові, клас Аскоміцети). Фунгіциди, що входять до цих груп, ефективні і проти багатьох інших патогенів. У теперішньому асортименті фунгіцидів є небагато препаратів, ефективних як проти справжніх борошнистих рос, так і проти несправжніх борошнистих рос, - це стробіруліни, карбоксаміди і похідні фосфорної кислоти (фосетил алюмінію).

Препарати, ефективні проти збудників несправжньої борошнистої роси, мають захисну дію, і їх слід застосовувати до зараження рослин, щоб запобігти впровадженню патогена в тканини рослин. Вони представлені здебільшого препаратами неорганічної міді та похідними дітіокарбамінової кислоти.

Прості контактні препарати, що ефективні проти збудників справжніх борошнистих рос, володіють захисною та лікувальною дією, оскільки гриби з класу сумчастих, які спричиняють ці хвороби, мають зовнішній міцелій (американська борошниста роса агрусу, борошниста роса яблуні, огірка, зернових культур, оїдіум винограду та ін.). Вони представлені препаратами неорганічної сірки і деякими гетероциклічними сполуками на основі імпродіону і процимідону. Усі ці препарати тією чи іншою мірою мають акарицидну дію. Багато з них ефективні також у боротьбі з паршею, іржею та плямистостями. Однак масштаб застосування та асортимент фунгіцидів контактної дії проти збудників справжніх борошнистих рос значно скоротилися також із появою фунгіцидів системної дії.

Контактні прості фунгіциди для обробки рослин, що ефективні проти збудників несправжніх борошнистих рос 

Фунгіцидна активність препаратів сірки пояснюється їхньою здатністю виділяти пари елементарної сірки, яка проникає у спори або міцелій гриба завдяки розчиненню в речовинах клітини. Великий вплив на ефективність препаратів сірки справляє температура повітря: за температури нижче 20 °С вони слабоефективні, а вище 35 °С пошкоджують рослини. Багато сортів аґрусу і гарбузові культури вирізняються підвищеною чутливістю до препаратів сірки: у них можливі опіки, огрубіння і ламкість листя, іноді його опадання. Не слід застосовувати препарати сірки на культурах, які страждають від посухи (за потреби перед обробкою проводять зрошення). Препарати сірки не можна змішувати з оліями, тому обробки можна проводити за 15 днів до обприскування оліями або через 15 днів після обробки ними.

Комбіновані  препарати, що ефективні проти збудників несправжніх борошнистих рос 

Препарати сірки починають застосовувати зазвичай з моменту появи симптомів захворювання і повторюють обробки в міру необхідності через 7–10 днів. Препарати сірки застосовують проти оїдіуму винограду, американської борошнистої роси аґрусу і чорної смородини, борошнистої роси яблуні, груші, огірка і томата. Обприскують 0,3 % розчином. Норми витрати – 2–8 кг/га, кратність обробок — 3–6 разів, період очікування 1 день. Вони малотоксичні для теплокровних тварин і людини. Однак тривале вдихання пилу сірки може викликати захворювання легенів, тому під час роботи з препаратами елементарної сірки необхідно використовувати респіратори. Належать до 2-го класу небезпеки. Обробку всіх господарських культур, крім лікарських, можна закінчувати за добу до збирання врожаю. 

Усі системні фунгіциди мають захисну та лікувальну дію, тому можуть захищати рослини, коли патоген проник у тканини, тобто можуть лікувати хворі рослини

До контактних фунгіцидів належать каптановмісні препарати (каптан, 780 г/кг // Мерпан Платинум), препарати на основі міді (сульфат міді, 770 г/кг // Купроксил; сульфат міді + гідрооксид кальцію // бордоська суміш; хлорокис міді або хлорид міді, 350 г/л  // Медян Екстра; гідрооксид міді, 770 г/кг // Гарт ), дитіани (дитіанон, 350 г/л // Вентоп), дитіокарбамати (манкоцеб, 800 г/кг // Пенкоцеб; метирам,700 г/кг // Полірам ДФ). 

Сполуки міді, дитіокарбамати ефективні у контролі несправжніх грибів (мілдью, фітофтороз, пероноспороз), парші яблуні та груші, деяких плямистостей. Міцелій збудників цих захворювань розвивається всередині тканин і знищити його препаратами контактної дії неможливо, тому головне в захисті рослин від цих хвороб — попередити зараження. Спора парши проростає в простір кутикулою й епідермісом. Подальше поширення всередину тканин листа не відбувається. Препарати міді мають бути нанесені на рослини заздалегідь, до розвитку захворювання. На це спрямоване резервне (блакитне) обприскування бордоською сумішшю та регулярна обробка рослин захисними фунгіцидами в період вегетації. Тривалість захисної дії неорганічних сполук міді визначається часом збереження їх на обробленій поверхні й становить 10–20 днів.

Неорганічні фунгіциди, що містять мідь. Обробки рослин фунгіцидами можна проводити до розпускання бруньок (викорінювальні обприскування) і після їхнього розпускання по вегетуючих рослинах. Викорінювальні обприскування проводять для знищення збудників хвороб рослин у стадіях, що зимують і зберігаються на опалому листі, гілках і стовбурах дерев, ґрунті (парша яблуні, груші, кладоспоріоз і коккомікоз кісточкових, мілдью винограду та ін.). Для ранньовесняного обприскування до і під час розпускання бруньок яблуні, груші, айви, винограду, кісточкових плодових, смородини, аґрусу, малини, суниці рекомендують застосування бордоської суміші у вигляді 3–4 % робочого розчину. Навесні до розпускання бруньок або восени після обпадання листя можна проводити також обробки залізним купоросом (3–4 % розчином). За ранньовесняних обробок знижується зараження рослин у весняний період, коли відростають пагони, утворюється листя і розвиток хвороб особливо небезпечний. Ефективність їх залежить від ретельності та рівномірності обробки. Ранньовесняні обробки дають змогу скоротити кількість обробок у період вегетації.

В особистих підсобних господарствах до розпускання бруньок рекомендують застосування мідного купоросу, РП (960 г/кг) з розрахунку 100 г порошку на 10 л робочого розчину. У період росту і розвитку рослин обробки фунгіцидами проводять до потрапляння інфекції на рослини, запобігаючи зараженню, або незабаром після зараження, перешкоджаючи розвитку захворювання. Порівняно короткий період збереження фунгіцидів на поверхні рослин, постійний приріст нових вегетативних органів, поява нової інфекції зумовлюють необхідність багаторазових (2–6 і більше) обробок. Ефективність і надійність захисту залежать від рівномірності обробки та ступеня покриття фунгіцидом різних частин рослини. Необхідно, щоб усе листя зовні та всередині крони було рівномірно вкрите препаратом, не можна допускати стікання робочої рідини з листя. Високої якості обробок досягають використанням наземних дронів, що забезпечують рівномірний розподіл робочої рідини, правильним вибором норми витрати, додаванням допоміжних речовин (стабілізаторів, прилипачів, пролонгаторів тощо).

Ефективність і надійність захисту залежать від рівномірності обробки та ступеня покриття фунгіцидом різних частин рослини

Сполуки міді стабільні і можуть циркулювати в зовнішньому середовищі, тому застосування їх призводить до збільшення вмісту міді в рослинах, ґрунті, водоймах. Мідь та її сполуки чинять фунгіцидну та бактерицидну дію на мікроорганізми ґрунту та водойм, порушуючи процеси мінералізації органічних речовин. Незважаючи на те, що мідь — мікроелемент, широко поширений у природі, її препарати токсичні для людини і теплокровних тварин. Солі міді в дозі 0,2–0,5 г/кг викликають блювоту, а 1–2 г/кг — смертельні випадки отруєння. Вони сильно подразнюють оболонку шлунково-кишкового тракту, верхніх дихальних шляхів і можуть чинити місцеву подразнювальну дію на шкіру (висип зі свербінням, екзема). Під час роботи з мідьвмісними препаратами необхідно використовувати індивідуальні засоби захисту шкіри та очей, а також протипилові респіратори.

Один з недоліків препаратів міді — їхня фітотоксичність, яка особливо проявляється у роки з підвищеною вологістю повітря та тривалим періодом випадання опадів. У зв’язку з тим, що фітотоксичність виражена сильніше в період активного росту рослин, рекомендують чергування обробок мідьвмісними та органічними препаратами. Перед цвітінням та під час нього слід використовувати органічні препарати, які безпечні для квіток та стимулюють зростання листя та пагонів. Перед дозріванням плодів застосовують хлорокіс міді. Вона менш фітотоксична, ніж бордоська суміш, але гірше утримується на рослинах.

Бордоська суміш — основна сіль сульфату міді з домішкою гіпсу (CuS0₄ х 3Cu (ОН)₂ + 3CaS0₄). Її готують із мідного купоросу та вапна. Застосовують бордоську суміш 1–4 % концентрації, в нормі від 600 до 1200 л/га (витрата мідного купоросу 6–60 кг/га) залежно від культури. Рідина являє собою суміш 1 % водного розчину мідного купоросу та 1 % вапнякового молока у співвідношенні 1:1. Для приготування 10 л 1 % бордоської суміші беруть 100 г мідного купоросу, розчиняють у 5 л води, 100 г вапна гасять невеликою кількістю води, потім додають воду до 5 л. Розчин мідного купоросу повільно при помішуванні вливають у вапняне молоко. Навпаки, при вливанні вапняного молока розчин мідного купоросу реакція взаємодії протікає в кислому середовищі і в суспензії утворюються більші частинки, що швидко осідають і характеризуються нижчими прилипаннмя та утримуваністю на обробленій поверхні.

Бордоську суміш не можна змішувати з фосфорорганічними інсектицидами та іншими препаратами, що розкладаються у лужному середовищі. Фунгіцидна дія бордоської суміші обумовлена тим, що під час гідролізу під впливом діоксиду вуглецю повітря, виділень грибів і рослин основна сіль сульфату міді розкладається та виділяє в невеликих кількостях сульфат міді. Якщо цей процес йде інтенсивно (за високих вологості й температури), то захисна дія фунгіциду буде короткочасною і можливе пошкодження рослин.

Під час вибору фунгіцидів для боротьби з хворобами рослин виходять з особливостей розвитку рослин, що уражаються, їхніми захворюваннями, характером інфекції та природою дії фунгіцидів

Ефективність бордоської суміші залежить від терміну її застосування. Найкращі результати отримують, коли обробки проводять незадовго до зараження, але це можливо лише за умови точної сигналізації. Щоб створити надійний бар’єр інфекції, рано навесні (у період набухання бруньок або на початку їхнього розпускання) здійснюють блакитне обприскування садів та виноградників 3–4% бордоською сумішшю (30–60 кг/га по мідному купоросу). Вона зазвичай ефективна проти парші та плодової гнилі, клястероспоріозу кісточкових, червоної плямистості сливи. Для літніх обприскувань бордоську суміш застосовують у 1 % концентрації (6–20 кг/га за мідним купоросом) з інтервалами між обробками 7–15 днів.

Бордоська суміш неефективна проти справжніх грибів, а також пероноспорозу тютюну та махорки. Бордоська суміш має значну бактеріостатичну силу, що дає змогу застосовувати її для попередження бактеріальних хвороб. Останній термін обробки більшості культур – за 15 днів до збирання врожаю, винограду – за 25, баштанних культур – за 5, томату – за 8 днів до збирання врожаю за умови ретельного дощування при збиранні. За прилипання та утримування на поверхні рослин бордоська суміш посідає перше місце серед захисних фунгіцидів. Однак у зв’язку з великою витратою мідного купоросу, складністю приготування, а також із можливим пошкодженням рослин цей фунгіцид часто замінюють на органічні препарати. Бордоська суміш малотоксична для теплокровних тварин і людини.

Хлорокись міді або хлорид міді (СuС₁₂ х ЗСu (ОН)₂) — основна сіль хлорної міді. Застосовують її проти тих самих захворювань, що й бордоську суміш. Порівняно з бордоською сумішшю вона гірше утримується на рослинах, але менш фітотоксична. Істотна перевага цього фунгіциду – простота приготування робочих розчинів. 

У культур, чутливих до мідьвмісних препаратів, а також в умовах сильного зволоження, препарати на основі хлорокису міді можуть спричиняти опіки листя та сітку на плодах. Тому її слід застосовувати диференційовано, залежно від зони та культури: у зонах із сухим літом вона дає високий ефект, а північніше, в районах достатнього зволоження, краще застосовувати органічні фунгіциди. Небезпека пошкодження культур зменшується за використання Хлорокису міді в суміші з органічними фунгіцидами з групи дітіокарбаматів. У такій суміші органічні сполуки вирізняються більшою тривалістю дії та більш токсичні для збудників хвороб. Хлорокис міді середньотоксичний для людини і теплокровних тварин (СД50 для мишей — 470 мг/кг). У разі потрапляння всередину організму може викликати запалення шлунково-кишкового тракту. Обробки культур слід припиняти за 20 днів до збирання врожаю, щоб уникнути накопичення залишкових кількостей Хлорокису міді в урожаї. Кратність обробок — не більше 3–6 залежно від культури.

Прості системні фунгіциди, що ефективні проти несправжньоборошнисто-росяних грибів (порядок Пероноспорові, клас Ооміцети)

Літні обробки контактними препаратами плодових дерев проводять такими концентраціями робочого розчину: оксид міді, 860 г/кг (Нордокс, 1–1,5 кг/га/ 1000–1500 л води) — 10-15 г на 10 л води  або 0,1 кг/100 л р-р. (0,1% розчин), хлорокис міді, 350 г/л (Медян Екстра, 1,5–2 кг/га/ 300–150 л води ) — від 0,5 до 1 % (0,5–1,0 л/ 100 л р-р.), гідрооксид міді, 770 г/кг (Гарт, 30 г/ 10 л води) — від 0,3 до 0,8 % (300–800 г/ 100 л р-р.), каптан, 780 г/кг (Мерпан Платинум, 2–2,5 кг/га/ 500–1000 л води) – від 0,25 до 1 % (0,25–1,0 кг/ 100 л р-р.). При внесенні препаратів дронами важливо притримуватися рекомендуємої концентрації робочого розчину залежно від норми препарату і виливу води на 1 га.

Похідні дітіокарбамінової кислоти (метирам, манкоцеб, цинеб) є контактними фунгіцидами захисної дії і найбільш ефективні у разі використання безпосередньо перед зараженням або відразу після нього. Перевага похідних дітіокарбамінової кислоти перед неорганічними фунгіцидами групи міді — їхня низька фітотоксичність. Вони позитивно впливають на ріст і розвиток рослин, тому зазвичай їх рекомендують застосовувати в період інтенсивного росту (навесні та на початку літа). 

Прості системні фунгіциди, що ефективні проти збудників справжніх борошнистих рос та інших хвороб

У зовнішньому середовищі похідні етилен-біс-дитиокарбамінової кислоти розкладаються протягом 1–1,5 місця. Важливо зазначити, що комплексні етилен-біодитіокарбамати типу метіраму більш стійкі і розкладаються повільніше, ніж цинеб. Солі етилен-бис-дитиокарбамінової кислоти затримуються, як правило, на поверхні рослин, не проникаючи вглиб тканин. Зникнення їх відбувається в результаті змиву з рослин і розкладання під впливом абіотичних чинників. Під час термічної обробки харчових продуктів залишкові кількості цих препаратів руйнуються.

У процесі перетворення похідних дітіокарбамінової кислоти утворюються леткі сполуки, такі як сірковуглець, сірководень, диметиламін, а також порівняно стійкі етилентіосечовина та етилентіурамдисульфід, які виявляються у продуктах харчування, ґрунті, воді. Продукти розкладання токсичні, а деякі з них, зокрема етилентіосечовина, більш небезпечніші, ніж вихідні препарати. Тому асортимент препаратів, похідних дітіокарбамінової кислоти, значно скоротився.

Цинеб — фунгіцид захисної дії, що попереджує розвиток і поширення різноманітних захворювань. Іноді відзначають його локальну системну дію проти фітофторозу картоплі, а також пероноспорозу та іржі цукрових буряків. Ефективний у боротьбі з мілдью виноградної лози, фітофторозом, картоплі та томату, пероноспорозом тютюну, паршею яблуні та груші, церкоспорозом цукрових буряків і багатьма іншими хворобами овочевих, плодових, технічних і баштанних культур. 

У перші дні після обробки рослин цинебом у повітрі можуть накопичуватися в небезпечних для здоров’я концентраціях сірковуглець, сірководень та інші продукти розкладання цинебу, тому на оброблених ділянках потрібно використовувати протигазові респіратори та інші засоби індивідуального захисту. Нині цинеб застосовують тільки в складі комбінованого препарату з хлорокисом міді, який через цинеб належить до 2-го класу небезпеки для теплокровних і до 1-го класу небезпеки для бджіл. Його рекомендують для обприскування 0,4-відсотковим робочим складом у період вегетації яблуні та груші, винограду, картоплі, а смородину, аґрус і малину обробляють до цвітіння і після збору врожаю.

Комбіновані фунгіциди, що ефективні проти збудників справжніх борошнистих рос та інших хвороб

Тирам у зв’язку з небезпекою накопичення залишкових кількостей препарату дозволено застосовувати тільки для обробки насіння і знезараження садивного матеріалу. Тирам малоефективний проти сажкових захворювань плівчастих культур, але надійно захищає насіння від збудників пліснявіння та кореневих гнилей. У ґрунті на протруєному зерні зберігає фунгіцидну активність до 30 днів. Застосовують тирам у боротьбі з фузаріозними та гельмінтоспоріозними кореневими гнилями пшениці, пліснявінням насіння кукурудзи, поліспорозом льону, аскохітозом гороху, кореневмістом цукрового буряка та іншими хворобами.

У системних фунгіцидів, як і у фунгіцидів контактної дії, виділяють препарати, ефективні проти борошнисторосяних і несправжньоборошнисто-росяних грибів, а також комбіновані фунгіциди, що застосовуються в період вегетації рослин. Системні фунгіциди здебільшого характеризуються захисною та лікувальною дією, тоді як контактні — лише захисною, тому обробіток ними можна проводити не лише до початку захворювання рослин за прогнозом, а й після появи видимих симптомів хвороби, тобто після проростання спор і впровадження гіфів.

Усі системні фунгіциди мають захисну та лікувальну дію, тому можуть захищати рослини, коли патоген проник у тканини, тобто можуть лікувати хворі рослини. Однак системні фунгіциди, як і контактні, доцільно застосовувати до зараження, бо захисна дія проявляється за нижчих концентрацій і норм витрати, а лікувальна — за вищих. Що вища норма витрати, то швидше розвивається резистентність і швидше препарат втрачає ефективність. Щоб попередити розвиток резистентності, застосовують комбіновані препарати, до складу яких входять діючі речовини з різним механізмом дії.
Сергій Хаблак, агроном, доктор біологічних наук, Інститут харчової біотехнології та геноміки