Застосування амінокислот у позакореневому живленні зернових

Так, наприклад, температура 35°C може викликати пошкодження гороху, але не призводить до пошкоджень у тканинах сої. Також дуже важливим є час впливу стресових чинників на рослину та його інтенсивність. Деякі можуть викликати негативні наслідки вже після декількох хвилин дії — високу температуру або надлишок чи дефіцит поживних речовин (проявляється переважно через довший час). Стресові чинники, залежно від генезису (базис/причини) дії, можемо поділити на абіотичні та біотичні.

Стресові чинники

Абіотичні

• Випромінювання
• Температура (занадто висока, занадто низька),
• Вода (посуха, надмірна вологість)
• Гази (дефіцит O2, наявність вулканічних газів)
• Мінеральні компоненти (дефіцит, надлишок, окиснення, важкі метали, алкалізація)
• Механічні (вітер, сніговий покрив, крижана кірка).

Біотичні

• Рослини (перенасичення — конкуренція, алелопатія, рослини-паразити)
• Мікроорганізми (віруси, бактерії, гриби)
• Тварини (гризуни, паразити, витоптування дикими тваринами)
• Антропогенні (промислове забруднення, пестициди, пожежі).

Стресові чинники, залежно від «винуватця», можуть мати різну причину та впливати на рослини в коротшому або довшому часовому проміжку. Стресові чинники, зумовлені погодою (наприклад, посуха, надмірна вологість, низька та висока температури), можуть тривати довший час або мати короткотривалу дію, справляючи у більшості випадків негативний вплив на величину та якість урожаю. Наступними «злочинцями», які викликають стреси, є хвороби, шкідники, бур’яни тощо. Будь-яка легковажність фермера у боротьбі з вищезгаданими чинниками може призвести до істотного зменшення врожаю.

Які імунні реакції в рослині викликає стресовий чинник?

Рослини, «потривожені» дією стресового чинника, відразу активують захисні механізми та виробляють різноманітні субстанції, котрі є збудником для продукування амінокислот, а згодом — білків (відповідають за імунні процеси). Серед великої кількості амінокислот, які виконують у рослинах різні функції, на особливу увагу заслуговують дві — пролін та гліцин. Пролін — сприяє підвищенню імунітету рослин у стресових ситуаціях і накопиченню азоту, є прекурсором смаку, посилює здатність насіння до проростання, поліпшує ефективність фотосинтезу та збільшує вміст хлорофілу. Його дія полягає також у покращанні генеративного розвитку рослин та їхньої родючості, він впливає на зав’язування плодів, регулює водообмін у рослині. Пролін накопичується в клітинах рослини, особливо у разі водного та осмотичного стресів. Гліцин виконує роль комплексоутворюючої речовини (хелату), є прекурсором хлорофілу, завдяки чому впливає на збільшення ефективності фотосинтезу, є також прекурсором смаку.

Використання препаратів, котрі у своєму складі містять речовини, що природним шляхом виробляються рослинами (наприклад, амінокислоти), сприяє тому, що не витрачається енергія на їхнє вироблення — вони відразу включаються в метаболізм рослини.

Накопичення проліну в умовах водного стресу

Про виникнення водного стресу говорять як у разі надмірної вологості, так і за нестачі відповідної кількості води у середовищі зростання рослин. Це призводить до значних порушень у розвитку рослин та навіть до їхнього відмирання. Тривалий дефіцит або надлишок води спричинює порушення азотного метаболізму, гормонального балансу рослини, метаболізму відновлювальних компонентів, відбувається зниження вмісту хлорофілу. В умовах водного стресу рослини накопичують велику кількість амінокислоти проліну (цьому сприяє також висока температура, мороз, засолення, дефіцит поживних речовин, зараження патогенами чи газове забруднення повітря). Накопичення значної кількості проліну в умовах водного стресу сприяє ефективнішому поглинанню води в умовах посухи та запобігає зневодненню рослин (підвищується їхня посухостійкість). Пролін є також чинником, стабілізуючим структуру білків та їхній синтез. Варто звернути увагу на той факт, що під час посухи речовини, які у звичайних умовах спрямовуються на ріст рослин, використовуватимуться для синтезу проліну. Якщо ця амінокислота буде введена, наприклад, у вигляді добрива разом із мікроелементами, рослина не витрачатиме енергію та поживні речовини на її вироблення, а призначить їх на інші життєві процеси.

Фізіологічна роль гліцину

Гліцин є компонентом так званих структурних білків, які вивільнюються в момент виникнення біотичних стресів. Ці білки зміцнюють клітинні стінки та обмежують проникнення патогенів у тканини рослини. Гліцин відіграє головну роль у захисті клітини від наслідків зневоднення (або надлишку солі). Цю амінокислоту використовують також для комплексоутворення мікроелементів у добривах. Завдяки тому, що молекула гліцину набагато менша, ніж молекула хелатуючих речовин, що зазвичай використовують (наприклад, ЕДТА), добриво, яке її містить, має більшу концентрацію мікроелементів. Крім цього, вона є компонентом білків, і тому разом із мікроелементами вбудовується у скелет рослини. За застосування хелатних сполук рослина «забирає» лише елемент живлення, а сам хелатор (як зайвий баласт) потрапляє у грунт.

Застосування амінокислот у позакореневих добривах (хоч і може викликати чимало питань та дискусій), без сумніву, є одним із найефективніших способів нівелювання впливу шкідливих умов навколишнього середовища на сільськогосподарські рослини. Ми живемо в часи, коли підживлення рослин лише макро- та мікро­елементами стало недостатнім для отримання врожаю, що задовольнятиме фермера. Тому варто звернути увагу на додаткові речовини, які «подбають» про сільськогосподарські рослини, особливо в ситуаціях, які ми не можемо передбачити.

Д. Вечорек, канд. с.-г. наук,

«Екоплон а.о.», Польща