Вес­ня­не вне­сен­ня до­б­рив під зер­нові куль­ту­ри

Ма­к­ро­еле­мен­ти не­обхідні за будь-якої по­ри

Най­важ­ливіши­ми еле­мен­та­ми жив­лен­ня, яки­ми по­винні бу­ти за­без­пе­чені зер­нові куль­ту­ри на­весні, є азот, фо­с­фор, магній та мікро­е­ле­мен­ти. Пер­­­­шим за­хо­дом, що ви­ко­нується на­весні, є вне­сен­ня азо­ту. По­чат­ко­ва/вес­ня­на до­за цьо­го ма­к­ро­еле­мен­та по­вин­на бу­ти вне­се­на вже в той мо­мент, ко­ли на по­лях мож­на поміти­ти перші оз­на­ки по­чат­ку ве­ге­та­ції. Не­зва­жа­ю­чи на те, що азот, на­яв­ний у грунті, в по­чат­ко­вий період ве­ге­тації є важ­ко­до­с­туп­ним для рос­лин (че­рез низькі тем­пе­ра­ту­ри), він є не­обхідним у фор­му­ванні відповідної кількості ве­ли­ких та до­б­ре сфор­мо­ва­них за­чатків ко­лосків, які пізніше ма­ють вирішаль­ний вплив на вро­жай зер­на. Кра­ще за все та­ке вес­ня­не піджив­лен­ня ви­ко­на­ти аміач­ною селітрою, оскільки азот у такій фор­мі най­кра­ще за­своюється за низь­ких тем­пе­ра­тур. Слід пам’ята­ти, що над­ли­шок азо­ту в цей час не є ко­ри­сним, ос­кі­льки мо­же вик­ли­ка­ти надмірне кущіння рос­лин і збільшен­ня схиль­ності до виля­ган­ня.

На посівних пло­щах, де сівбу бу­ло здій­сне­но пізніше, ніж в оп­ти­маль­ний для да­но­го регіону термін, слід за­сто­су­ва­ти азот ще пе­ред по­чат­ком ве­ге­тації, за­зви­чай у дозі 30 кг N/га. Іншу ча­с­ти­ну об­чис­ле­ної для за­сто­су­ван­ня у пер­ший термін до­зи азо­ту потрібно вне­сти че­рез кілька-кілька­над­цять днів. Після про­ве­ден­ня аналізу ґрун­ту, до­зу азо­ту (DN) об­чис­лю­ють за фор­му­лою:

DN = (ZC x 0,5) — Nmin,

де: ZC — по­вна по­тре­ба пше­ниці в азоті;
Nmin — вміст не­ор­ганічно­го азо­ту в грунті.

На по­чат­ку вес­ня­ної ве­ге­тації зер­нові куль­ту­ри слід за­без­пе­чи­ти та­кож фо­с­фо­ром, який впли­ває на фор­му­ван­ня ко­ре­не­вої си­с­те­ми і є га­ран­том ефек­тив­но­го за­своєння азо­ту та мікро­е­ле­ментів з ґрун­то­во­го роз­чи­ну. Чер­го­вим сут­тєвим еле­мен­том, який не­обхідно вно­си­ти на­весні, є магній — він впли­ває на поліпшен­ня за­своєння і ви­ко­ри­с­тан­ня не­ор­ганічних ре­чо­вин, про­цес інтен­си­фікації фо­то­син­те­зу та ре­ге­не­рує по­шко­д­жен­ня рос­лин (унаслідок мо­розів). Дефіцит магнію у вес­ня­ний період вик­ли­кає змен­шен­ня кількості ко­лосків та зер­нин у ко­лосі. Пе­ревіре­ним у польсь­ких кліма­тич­них умо­вах та ре­зуль­та­тив­ним за­хо­дом є ви­ко­ри­с­тан­ня по­за­ко­ре­не­вих до­б­рив, що містять цілий ком­плекс ма­к­ро­еле­ментів (фо­с­фор, калій і магній), які не­обхідні для зер­но­вих рос­лин у по­чат­ко­вий період ве­ге­тації (на­при­клад, MAXIMUS PKMg).

Не за­бу­вай­те про мікро­е­ле­мен­ти

У вес­ня­ний період, щоб повністю зба­лан­су­ва­ти вне­се­ний азот, зер­нові слід піджи­ви­ти та­кож мікро­е­ле­мен­та­ми. Най­більше зна­чен­ня у ви­ро­щу­ванні зер­но­вих відігра­ють мідь, мар­га­нець та цинк. По­за­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня ци­ми еле­мен­та­ми не­обхідно ви­ко­ну­ва­ти від са­мо­го по­чат­ку ве­ге­тації до фа­зи ви­хо­ду у труб­ку — пізніше їх за­сто­су­ван­ня (особ­ли­во міді), мо­же при­зве­с­ти до по­яви фіто­ток­сич­них симп­томів. По­­тре­ба зер­но­вих у мікро­е­ле­мен­тах ста­­­­­­­но­вить, відповідно: Cu — 8–10 г, Mn — 70–110 г, Zn — 60–90 г на од­ну тон­ну зер­на (+ відповідна ва­га со­ло­ми). Мікро­е­ле­мен­ти слід вно­си­ти у ви­гляді аміно­кис­лот­них ком­плексів або хе­латів, оскільки са­ме у та­ко­му ви­гляді во­ни лег­ше за­сво­ю­ють­ся та ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся рос­ли­на­ми. Вне­сен­ня мар­ган­цю на по­чат­ку вес­ня­ної ве­ге­тації, особ­ли­во на по­ля зі сла­бо­роз­ви­не­ни­ми рос­ли­на­ми, має на меті спо­ну­ка­ти рос­ли­ни до інтен­сив­но­го кущіння. На по­лях з до­б­ре роз­ви­не­ни­ми рос­ли­на­ми слід по­за­ко­ре­не­во вне­сти мідь, щоб збільши­ти кількість міцно сфор­мо­ва­них тру­бок, тоді як на ози­мий ячмінь слід вне­сти цинк. По­зи­тив­ний ефект, який ре­ко­мен­ду­ють польські фер­ме­ри, при­но­сить за­сто­су­ван­ня до­б­рив, що містять мікро­е­ле­мен­ти у ви­гляді хе­латів (на­при­клад, EKOLIST мо­но Мар­га­нець) або у формі аміно­кис­лот­них ком­плексів (на­при­клад, MAXIMUS Аміно Мікро).

Вис­нов­ки

Пра­виль­ний підхід до піджив­лен­ня ози­мих зер­но­вих по­ви­нен грунту­ва­ти­ся на аналізі ґрун­ту на вміст міне­раль­них еле­ментів жив­лен­ня. Ли­ше у та­кий спосіб мож­на роз­ра­ху­ва­ти та вне­сти відповідні до­зи до­б­рив. На особ­ли­ву ува­гу за­слу­го­вує азот, який є най­важ­ливішим еле­мен­том жив­лен­ня, що впли­ває на вро­жай. Од­нак, щоб він був по­вною мірою за­с­воєний і ви­ко­ри­с­та­ний рос­ли­на­ми, їх не­об­­хідно за­без­пе­чи­ти цілою га­мою ма­к­ро- та мікро­е­ле­ментів, ос­нов­ним за­в­дан­ням яких є кон­троль і по­кра­щен­ня за­своєння та обміну азо­ту. Роль мікро­­е­ле­ментів, окрім сти­му­лю­ван­ня азот­­но­го обміну, по­ля­гає у по­си­ленні стій­­­­­­­­кості рос­лин до дії різно­го ро­ду па­то­генів (при­сутність яких на посівних пло­щах зер­но­вих куль­тур збільшується з ро­ку в рік).

Тільки до­б­ре роз­ра­хо­вані, відпо­відно дібрані та за­сто­со­вані у відпо­від­ний мо­мент до­б­ри­ва да­дуть змо­гу от­ри­ма­ти га­ран­то­ва­но ба­га­тий уро­жай, оскільки вес­ня­не вне­сен­ня до­б­рив є од­ним з най­суттєвіших кроків у на­прям­ку до­сяг­нен­ня ви­со­ко­го ре­зуль­та­ту.

Д. Вечорек, канд. с.-г. наук, «Екоплон а.о.», Польща