Основи ефективності позакореневих підживлень

Позакореневі (фоліарні) підживлення стали обов’язковою складовою системи живлення високопродуктивних сортів і гібридів. Здебільшого позакореневе підживлення є економічно вигідним і надійним методом ліквідації дефіцитів елементів живлення, попередження або нівелювання негативних наслідків стресових умов, але існує безліч факторів, які впливають на ефективність такого внесення.

В ЯКИХ УМОВАХ ПОЗАКОРЕНЕВІ ПІДЖИВЛЕННЯ Є НЕОБХІДНИМИ?

У разі наявності обмежувальних умов. Доступність поживних речовин з ґрунту блокується фізико-хімічними (тип ґрунтів, рН ґрунтового розчину, вміст органічної речовини, внесені агрохімікати), біологічними (мікробіологічна активність ґрунту, зараженість хворобами або шкідниками) чи екологічними факторами (вологість та температура ґрунту). Наприклад, за значень рН ґрунту вище 7,5 доступність поживних речовин, зокрема фосфору, бору, марганцю та цинку зменшується, хоча в ґрунті можуть бути наявні високі загальні кількості цих елементів. Низька температура ґрунту порушує засвоюваність азоту, фосфору, сірки, заліза, марганцю та цинку, а висока температура та посушливі умови спричиняють порушення поглинання калію, кальцію, міді та бору. Високий уміст Са та Mg заважає мобілізації кореневою системою калію, надлишок іонів Fe та Mn блокують надходження Р, Сu та Mo. Високий уміст органічної речовини може ускладнювати поглинання Fe, Mn, Сu та Mo.

За проявів симптомів дефіциту поживних речовин. Позакореневе внесення є оперативним способом ліквідації виражених симптомів дефіциту (встановлених у результаті візуальної, листкової або ґрунтової діагностики), пов’язаних із браком доступних елементів у ґрунті. Швидкість дії такого застосування обумовлена низькою селективністю поглинання речовин листковою поверхнею, відповідно, ефективність таких підживлень в десятки разів вища порівняно з ґрунтовим внесенням добрив. Крім того, під час вегетації важко контролювати баланс поживних речовин у ґрунті, тому часто таке внесення є єдиним способом ліквідації вираженого дефіциту в період росту рослин.

У критичні фази росту. Рослини потребу­ють різної кількості поживних речовин на різних етапах розвитку, тому застосування підживлень у фізіологічно обґрунтовану фазу має зна­чний вплив на врожайність (рис. 1). Наприклад, відмічають підвищену потребу в B або Cu, які важливі для розвитку та росту пилку в період закладання елементів продуктивності, під час цвітіння або росту плодів. Або обмеження поглинання та транспортування поживних речовин з ґрунту у зв’язку зі старінням (зменшення поглинання N в період наливу зерна у злакових культур). Обмежена доступність деяких елементів пов’язана з їхньою фізіологічною мобільністю у рослині. За умов недостатнього вологозабезпечення молоді тканини часто демонструють дефіцит Са, В або Zn, оскільки брак вологи спричиняє порушення їхнього транспортування до органів, що розвиваються. Так, наприклад, поширена обробка плодів фруктових дерев препаратами кальцію з метою підвищення лежкості та якості, а за допомогою внесення розчинів бору у фазі бутонізації можна стимулювати цвітіння, проростання пилкових трубок та збільшити відсоток зав’язування плодів.

Листкове внесення має важливі вторинні переваги. Обробка рослин через листкову поверхню запускає ряд фізіологічних процесів, що підвищують продуктивність фотосинтезу, стимулюють синтез вуглеводів, органічних кислот, інших біологічно активних речовин та сприяють їхньому транспортуванню у кореневу зону. Виділення цих речовин кореневою системою підвищує активність мікроорганізмів, покращує поглинання, підвищує розчинність та засвоєння важкодоступних форм поживних речовин.

ОБМЕЖЕННЯ ПОЗАКОРЕНЕВОГО ВНЕСЕННЯ

Недоліками позакореневих підживлень є те, що вони не забезпечують суттєвого залишкового ефекту, їхня дія тимчасова, тому застосовувати їх необхідно з певною періодичністю. У більшості випадків для усунення симптомів дефіциту елементів живлення обробки необхідно проводити кожного сезону з крат­ністю в 2–3 підживлення з інтервалом 10–14 днів. Водночас кількість поживних речовин робочого розчину має бути обмежена через можливий ризик опіків листкової поверхні. Крім того, період внесення може обмежуватися факторами навколишнього середовища, насамперед відносною вологістю, температурою повітря, швидкістю вітру та інтенсивністю освітлення.

ЯК ПІДВИЩИТИ ЕФЕКТИВНІСТЬ ПОЗАКОРЕНЕВИХ ПІДЖИВЛЕНЬ?

Різноманітні фактори впливають на ефективність поглинання елементів живлення листковою поверхнею. Врахування загальних принципів проведення позакореневих підживлень допоможе покращити надходження поживних речовин у рослину.

Використання високоякісних компонентів, біодоступних, безбаластних, нефітотоксичних діючих речовин (хелатних форм мікроелементів, комплексів з біологічно активними речовинами, гуміновими речовинами, органічними кислотами, амінокислотами тощо).

Регулювання рН робочого розчину. Поживні речовини повинні бути в повністю розчинній формі, щоб рослина була здатна їх абсорбувати. Показник pH визначає розчинність поживних речовин та їхню взаємо­дію з іншими компонентами у баковій суміші. Як правило, для більшості культур слабокислий рН покращує проникнення поживних речовин через поверхню листків.

Крім того, рН впливає на поглинання поживних речовин й іншими способами: зміна заряду кутикули під дією рН обумовлює її селективність до іонів; іонна форма поживних речовин залежить від рівня рН, тому рН розчину може змінювати швидкість їхнього проникнення та спричиняти зміну ступеня фітотоксичності нанесених сполук.

Покращення властивостей робочого розчину. Застосування ад’ютантів (прилипачів, пенетрантів, сурфактантів та інших поверхнево-активних речовин), що забезпечують змочування, утримання активного інгре­дієнта завдяки зменшенню поверхневого натягу крапель, а також сприяють швидкому поглинанню і високій біоактивності застосовуваного поживного розчину.

Час доби. Найкращий час для внесення — рано вранці або пізно ввечері, коли продихи листків відкриті. Температура навколишнього середовища та відносна вологість значною мірою впливатимуть на фізичні властивості та ефективність композицій. Позакореневе підживлення не рекомендується, коли температура повітря нижча як 10°С або перевищує 25°С.

Розмір крапель. Менші за розміром краплі покривають більшу площу і підвищують ефективність проникнення через кутикулу. Однак, коли краплі занадто малі (менше ніж 100 мкм), може виникнути дрейф (рис. 2).

Об’єм робочого розчину. Обсяг внесеного розчину має значний вплив на ефективність поглинання поживних речовин. Об’єм робочого розчину має бути достатнім, щоб повністю покрити листкову пластину рослини, але щоб не виникало стікання поживних речовин з листків.

Отже, для досягнення високої ефективності обробки посіву необхідно виважено враховувати багато факторів, таких як вибір добрив для позакореневого підживлення, правильність приготування робочого розчину та час його внесення, налаштування техніки на відповідний робочий режим, погодні умови, стан та фази розвитку посіву тощо.

Провідні виробники добрив для позакореневого живлення сьогодні мають у своєму асортименті десятки різних видів препаратів, кожен з яких застосовують залежно від конкретних умов. Правильне використання таких продуктів дає можливість підвищити врожайність та отримати продукцію високої якості.

С. Полянчиков, директор з розвитку,

О. Капітанська, керівник науково-дослідного відділу НВК «Квадрат»

журнал «Пропозиція», №2, 2019 р.