Знову привіт, молочний брате!

Після кількох років торговельної війни Росія збирається відкрити кордони для наших молокопродуктов.

Невтішна новина для вітчизняних споживачів: доки в уряді ведуть боротьбу за здешевлення олії та капусти, в країні склалися всі передумови для подальшого серйозного подорожчання молокопродуктів. Прикро, що ця подія може статися на рівному місці. Як тут не згадати жартівливу притчу про чиновника, котрий не встиг схопитися за яйця — подорожчало масло. А причина проста: закупівлями великих обсягів українського молока раптом зацікавилася Росія. Хоча ще недавно наші країни перебували в стані продовольчої війни, яку журналісти охрестили “м’ясо-молочною”. Сусіди ввели ембарго на закупівлю української молокопродукції, аргументуючи такий крок невисокою її якістю. З Білокам’яної на наші молокозаводи нагрянули перевіряльники. За результатами інспекцій, відновити експорт дозволили лише восьми підприємствам, які закуповували сировину не в приватників, де доять вручну, а переважно на великотоварних фермах, обладнаних спеціальним устаткуванням. Але тепер — інша ситуація. Перед урядом сусідньої держави напередодні парламентських виборів стоїть завдання уникнути подорожчання, нагодувати народ відносно недорогими продуктами. Задля досягнення цієї мети тепер вдаються до заходів, які в “політично мирний” час вважалися б неприпустимими. Серед іншого, Росія від 17 жовтня знизила імпортне мито на молочні товари з 15 до 5%. Тепер за сприяння нових ввізних правил ціни на молокопродукти в роздрібній торгівлі, за розрахунками спеціалістів, мають поступово знизитися в средньому на 15%, але це можливо за умови збереження нинішнього рівня попиту. Проте не виключено, що імпортне мито на молоко та інші соціально значимі товари з 1 січня 2008 року можуть взагалі відмінити. Зрозуміло, що зниження або скасування мита вигідні, насамперед, споживачеві та зарубіжним постачальникам молокопродуктів. Але може завдати шкоди російським виробникам молока. Та, схоже, влада, виріщуючи політико-економічне завдання: нагодувати чи підтримати — обирає перше.
Ще один шлях, аби досягти “народного процвітання напередодні виборів”, такий самий, як і у нас, — застосування адміністративних методів. Багато тамтешніх молочних компаній уже одержали від влади вказівки зафіксувати ціни на соціальні молокопродукти. Звісно, за цієї ситуації, навіть молоко маde in Україна для російських чиновників видається дедалі якіснішим.
Якщо раніше ми “ганялися” за Росією, щоб пустила нашу м’ясо-молочну продукцію на полиці своїх магазинів, то нині Россільгоспнагляд висловлює свою готовность провести перевірку українських підприємств, зацікавлених у поставках продукції. І при цьому саме росіяни надсилають нашому Держдепартаменту ветеринарної медицини список підприємств України, які вже почали перевіряти фахівці Россільгоспнагляду. Серед “щасливчиків”: Харківський молочний комбінат, Київський міський молочний завод № 3, столичний “Галактон”, Кременчуцький міськмолкомбінат, Тальнівський молочноконсервний комбінат (Черкаська область). Наявність у списку всіх цих мол- і міськ- не може не насторожувати. Як відомо, саме вони виготовляють левову частку продукції з незбираного молока, яка йде на внутрішній ринок, задовольняє, мовою застійних часів, “насущні” потреби громадян у продуктах першої необхідності.
І Росія, схоже, не поскупиться. Рада Федерацій на засіданні 16 листопада вирішила спрямувати мільярд російських рублів (близько 200 мільйонів гривень) на здешевлення хліба й молочних продуктів. Варто зазначити, що в усіх цих торговельних маніпуляціях росіян передусім цікавить саме незбиране молоко. Його так просто, як твердий сир або масло, з далекої Нової Зеландії не привезеш.
Що очікує наш ринок, якщо українське молоко з нього піде до Росії, — передбачити не складно. За черговим подорожчанням молокопродуктів станеться позачергове. Адже з 20 січня 2006 року (з моменту оголошення м’ясо-молочної війни) і в нас ситуація кардинально змінилася. На жаль, не на краще. Галузь зовсім ослабла через безкінечні проблеми, що, як російські матрьошки, з’являються одна з одної: істотне скорочення поголів’я корів, неврожай нинішнього року, різке подорожчання фуражу, дефіцит молочної сировини, зростання закупівельних цін, підвищення цін на пальне, електроенергію й транспортні витрати, подорожчання вартості переробки. Плюс “навар” посередників. З такими ускладненнями — хоча б своїх громадян нагодувати. Адже щодня купувати молоко вже не кожному з наших співгромадян по кишені. У Криму, приміром, літровий пакет найдешевшого молока коштує 3 грн 60 к. (і це оптом!). За автономією в “молочній” дорожнечі йде Одеська область — 3,30 грн, далі Миколаївська — 3,24, Сумська й Харківська — 3,22, Житомирська — 3,05, Дніпропетровська та Київська — 3 гривні.
Здавалося б, куди ще дорожчати? Виробники, щоб підвищити дещо підупалий попит на свою продукцію, мали б, як мінімум, якщо не зменшити, то хоча б зафіксувати ціни на нинішньому рівні. Але, поза сумнівом, поновлення експорту потягне ціни догори. Варто сказати: заводи з радістю повезуть свою продукцію до Росії ще й тому, що з понад 6 млрд грн, які переробні підприємства сплатили з початку року за куплену в селян сировину, понад мільярд — це дотації. Той самий ПДВ, який не перераховується в бюджет, а накопичується на спецрахунках заводів. Тваринницькі підприємства теж не програють, якщо відкриють сусідній ринок. А от споживачі...
Гадаю, не варто пояснювати: молочні продукти купують регулярно, особливо родини, в яких є діти. І саме над цими цінами й варто попрацювати нашому уряду. Мене, приміром, подорожчання олії мало торкнулося. Якщо раніше купувала літрову пляшку за шість гривень, тепер, особливо не замислюючись, беру за дев’ять. І її для моєї родини з трьох осіб вистачає на місяць. Адже що на ній сьогодні смажити? “Супермаркетних” коропів, які подорожчали до 14 гривень за кіло? Чи капусту по дві гривні за кілограм, подешевшання якої так розрекламував перший віце-прем’єр Микола Азаров. Тому зайві три гривні, витрачені раз на місяць на олію, не помітні для сімейного бюджету. Гірше з молокопродуктами. За них тепер щодня доводиться платити на три-п’ять гривень більше, ніж ще кілька місяців тому. Ось мені як споживачеві й не зовсім зрозуміло, чому можновладці так “б’ються” за зниження ціни на олію і не виявляють жодного занепокоєння з приводу молока? 

Галина Квітка