У ЄС важко отруїтися ковбасою

У 2002 році ЄС увів у дію Загальний харчовий закон, у якому визначено принципи й процедури гарантування безпеки продуктів харчування. У рамках цього закону було створено Єдиний орган із безпеки харчових продуктів. Ця організація розпочала свою діяльність 2003 року. Вона приділяє увагу питанням оцінки ризику та науковим консультаціям у сфері харчової безпеки.

Останніми роками більшість держав ЄС створила Національні управління з безпеки харчових продуктів для того, щоб досягти вищих стандартів у цій сфері та гарантувати їхній ефективний контроль. Функції і завдання таких організацій можуть не збігатися в різних країнах-членах. У деяких мандат лімітовано проведенням оцінки ризиків і наданням наукових консультацій уряду, в інших до їхніх повноважень належить оповіщення про ризики та забезпечення виконання нормативних положень, які регулюють контроль  харчових  продуктів.  Системи  національного  контролю  на  території  ЄС різняться в країнах: варіюють від повністю централізованої системи (Нідерланди, Данія, Бельгія) до децентралізованих систем, у рамках яких компетентні органи працюють на основі регіональних (Іспанія, Німеччина) або місцевих систем (Велика Британія, Ірландія).
Так, приміром, в Естонії єдиним державним органом, відповідальним за безпеку харчової продукції є Ветеринарно-продовольчий департамент, який підпорядковується Аграрному міністерству. Обов’язки департаменту — контроль за виконанням законодавства в сфері ветеринарної медицини, харчової безпеки, ринкового регулювання тощо.
У Швеції — це Шведська національна продовольча адміністрація, яка є центральним органом державної влади в сфері харчової промисловості. Вона захищає права споживачів щодо якості та безпечності харчових продуктів, здійснює контроль за торгівлею продуктами харчування тощо.
Водночас у Німеччині діє кілька органів контролю за харчовими продуктами: Федеральне міністерство захисту прав споживачів, продовольства й сільського господарства Німеччини та Федеральний інститут оцінки ризиків. Функціональні обов’язки міністерства закріплені за окремими департаментами, а саме: харчові продукти та промислові товари, продукти із захисту рослин, ветеринарна медицина, генетична інженерія. Щодо Федерального інституту оцінки ризиків, то він є науковим закладом, який готує експертні звіти про безпеку харчових продуктів, захист здоров’я споживачів на основі міжнародних наукових критеріїв оцінки.
У Польщі нині реформують структури й організації офіційного контролю, а також здійснюють законодавчу реформу. Щоб польська регламентація збіглася з регламентацією ЄС, прийнято новий Закон про харчові продукти. Проводять також додаткові реформи систем моніторингу й нагляду для офіційного контролю. Польща має намір створити єдиний орган харчових продуктів на зразок Управління харчовими стандартами у Великій Британії. Ця об’єднана система контролю підпорядковуватиметься Міністерству охорони здоров’я.
Крім того, якість і безпечність продукції контролюють самі виробники та забезпечують підприємства, які впроваджують системи якості, такі як ISO, НАССР, та стандарти доброї виробничої практики. Заохочення впровадження систем якості, які повністю регламентують виробничий процес, є дієвішим заходом забезпечення якості продукції під час її виробництва (на етапах — сировина, виробництво, пакування), ніж сертифікація вже готової продукції, що на практиці не виправдовує своєї ефективності.
Щодо харчових продуктів, то в економічно розвинених країнах — членах СОТ, зокрема в країнах ЄС, не існує інституту обов’язкової сертифікації такої продукції. 

(За матеріалами Аналітичного звіту, підготованого Комітетом експортерів та імпортерів Європейської бізнес-асоціації “У центрі уваги: контроль за якістю та безпекою харчової продукції”)