«Отче наш...» тут не допоможе... або Як уникнути родового парезу

Годівля й утримання сухостійних корів мають вирішальний вплив на стан їхнього здоров’я після отелення. Це особливо важливо з огляду на запобігання захворюванню тварин на парез. Насамперед це стосується високопродуктивних корів, особливо нових, так званих голштинізованих, порід, у яких підвищена інтенсивність і нестабільність обміну речовин, дуже висока чутливість до умов годівлі (зокрема, щодо якості кормів та збалансованості раціонів за комплексом макро- і мікроелементів, вітамінів, протеїну та амінокислот).

О. Бабенко,
координатор проекту www.soft-agro.com

Найбільші втрати внаслідок незбалансованої годівлі тварин спостерігаються у так званий транзитний період
(20 днів до і після отелення), коли в організмі корови відбуваються різкі фізіологічні зміни, пов’язані з ростом плоду, пологами і початком лактації. У цей період тварини споживають мінімум сухої речовини (СР) корму, а на початку лактації — втрачають живу масу (білок і жир) на потреби молокоутворення.
Молочна лихоманка, або пологовий парез, — захворювання обміну речовин, за якого у перші дні після отелення через значне зменшення вмісту кальцію у крові хвора тварина не може рухатися. За оцінками фахівців, це стається із 5–10% старих тварин, що отелилися, із 10–15% новотільних корів, а близько 30% випадків захворювання проходить у прихованій (субклінічній) формі. Якраз субклінічна форма є причиною тривалого спаду продуктивності та підвищеної чутливості до інших захворювань (таких як кетоз, запалення статевих органів, мастит), а отже, і призвідником збитків. Щоб запобігти виникненню цього захворювання, потрібно дотримуватися цілої низки профілактичних заходів.

Щоб бути обізнаним…
До виникнення цієї патології причетна чимала кількість факторів: згодовування сухостійним коровам незбалансованих за співвідношенням кальцію і фосфору раціонів; утворення великої кількості молозива, що швидко і суттєво знижує концентрацію кальцію в крові; порушення кислотно-лужної рівноваги.
Водночас перед отеленням різко активізується діяльність щитоподібної залози — відбувається посилене виділення кальцитоніну. Під дією цього гормона знижуються засвоєння кальцію та його резорбція із кісткової тканини, що призводить (паралельно з утворенням молозива) до зниження вмісту цього макроелемента в крові до рівня менше 2,0 ммоль/л і фосфору — менше 1,0 ммоль/л, а вміст іонів магнію, навпаки, підвищується до 3,5 ммоль/л (рис. 1). Унаслідок надмірної кількості іонів магнію в крові спостерігається пригнічення ЦНС і розвивається парез м’язів (рис. 2).
Знизити ризики
Найважливіший фактор, що дає змогу значно знизити ризик виникнення парезу, — оптимальна вгодованість тварини на час переведення її у сухостійну групу (за шкалою BCS, англ. Body Condition Scoring — оцінка cтану будови тіла у ВРХ у балах — цей показник має відповідати 3,5).
Це означає, що під час низькопродуктивної фази необхідно постійно стежити за кондицією тварин і не допускати їхнього ожиріння чи схуднення. У сухостійний період важливо годувати тварин так, щоб їхні жирові резерви залишалися без змін. Уникнути парезу допоможе також ретельне дотримання таких вимог:
 показник оптимальної кондиції тіла тварини за шкалою BCS має бути у межах 3,0–3,25, але не перевищувати цей бал;
 проведення дослідження силосу, сінажу на вміст поживних речовин і мінералів (кальцій, фосфор, магній, калій, натрій, сірка, хлор);
 перевірка менеджменту годівлі: чи мають сухостійні корови вільний доступ до силосу і мінерального корму, чи відбувається вибіркове споживання кормів;
 належна увага гігієні кормів: не слід згодовувати корми, уражені пліснявою та мікотоксинами;
 забезпечення тварин вітаміном D3;
 зниження вмісту кальцію у кормах (4 г Са/кг СР, максимально — 6 г) не має бути надмірним;
 контроль вмісту калію у раціоні (<15 г К/кг СР), оскільки підвищений його вміст порушує баланс катіонів-аніонів і перешкоджає налаштуванню рівноваги кальцію в організмі корови після її отелення;
 достатнє забезпечення мікроелементами та вітамінами;
 збалансований раціон;
 спеціальна підготовна годівля за два-три тижні до отелення.

Є два основних методи, що дають змогу налаштувати раціон підготовної (транзитної) групи:
 Для годівлі застосовувати корми із низьким вмістом калію та натрію (табл. 1)
Це означає зниження кількості катіонів у раціоні. Як правило, для цього застосовують кукурудзяний силос, трав’яні сінажі з неудобрених луків та багато соломи для досягнення потрібного низького рівня енергії у раціоні. У транзитний період не дозволяється застосування соди або содагрейну. Зниження катіонів спричинює низьку кислотність крові, що сприяє мобілізації кальцію.

 Застосування кислих солей
Завдяки введенню у раціон тварин кислих солей також можна налаштувати кислотно-лужний баланс їхнього ШКТ. Цього можна досягти зміною величини катіонно-аніонового балансу (DCAB, Dietary Cation Anion Balance), тобто забезпеченням оптимальної різниці катіонів та аніонів у кормовій сировині чи раціоні, що вимірюється у міліеквівалентах на кілограм СР (mEq/кг СР).  Для визначення цього балансу на сьогодні використовують таку формулу:
DCAB (mEq/кг) = 43,5 x Na (г) + 25,6 x K (г) – 28,2 x Cl (г) – 62,4 x S (г).
Цільові показники для DCAB:
 два-три тижні до отелення: від -100 до -300 mEq/кг1;
 лактація: від +200 до +400 mEq/кг.
Розрахунок балансу катіонів-аніонів без попереднього дослідження власної кормової сировини не має сенсу, оскільки вміст мінеральних речовин у основних кормах може дуже суттєво відрізнятися від довідникових показників (табл. 2).
На що слід звернути увагу
 Обов’язково потрібно знати вміст калію, натрію, сірки, хлору в усіх кормах, що використовуються у раціоні.
 У раціон можна додати аніонові солі, наприклад сульфат магнію (MgSO4), сульфат кальцію (CaSO4), хлорид кальцію (CaCl2). Ретельний розрахунок дозування — це ключ до успіху! Варто пам’ятати: різні солі мають різну дію.
 Час застосування: мінімум два — максимум три тижні, після отелення слід одразу ж припинити застосування.
 Вміст калію у раціоні має бути низьким.
 Підвищення вмісту кальцію до 10 г/кг СР — оскільки кислотне середовище зумовлює посилене його виведення із сечею.
 Відстежувати рівень споживання корму: якщо він знижується — це призводить до нестачі енергії і небезпеки виникнення кетозу.
 Перевірити дієвість за результатами вимірювання показників кислотності сечі, NSBA (нетто кислотно-лужна екскреція сечі) та вмісту кальцію у сечі (табл. 3).
Отже, зробимо висновки:
 Низький вміст кальцію у крові під час отелення може призвести до клінічного або субклінічного парезу.
 Причиною низького вмісту кальцію у крові є порушення обміну речовин через переважання лужного середовища.
 Його можна змінити (збалансувати кислотно-лужне середо­вище) завдяки правильному налаштуванню годівлі, проте й умови утримання тварин мають важливе значення, оскільки вони зумовлюють рівень споживання кормів.
Як перевірити ризик захворювання
родовим парезом
Якщо організм корови перед отеленням має порушення обміну речовин зі зсувом у лужний бік, ризик парезу зростає. Перевірити стан обміну речовин можна шляхом дослідження сечі за тиждень-два перед отеленням (табл. 4).
Нові дослідження вчених з Ірану доводять, що якщо показник рН сечі за день до отелення становить нижче 8,25, загрози виникнення парезу немає.